11 листопада Польща відзначає свій 101-ий рік незалежності. Тому «Культурна рубрика» сьогодні звучатиме біло-червоно і патріотично, переважатимуть піднесені ноти, але не бракуватиме критики, меланхолії чи навіть зневіри. Жанрово теж обіцяю різноманітність – від реґґе до репу, з акцентом на рок-музиці. Фільтр, який допоміг мені вибрати пісні, - це час. Вашій увазі пропоную пісні, написані вже у цьому тисячолітті, після 2000-го року. Свідомо уникаю творів, написаних сучасними польськими музикантами і присвячених Варшавському повстанню – сьогодні хочу щоби ми почули пісні «без прив’язки», пісні, в яких молоді польські автори розповідають про свою батьківщину.
«Кохана Польще, дякую тобі за все! 22 роки в цьому лайні…» - співає польський репер O.S.T.R.
У пісні, написаній у 2002 році, Адам Островський, бо таке справжнє прізвище O.S.T.R., який тоді справді має 22 роки, викрикує своє розчарування дійсністю, яку бачить за «вікном панельки». А дійсність така, що «люди надто довірилися грошам і оскверняють твій герб, Польще», «преса робить з лузерів героїв», а «мужність вимірюється мірками сеймових лавок», і «хоча живемо під тим самим небом, не кожному тут Бог допомагає». «Ця дійсність зветься багном» , - констатує O.S.T.R.
«Місце - Польща, система – самоволка,
мета – це бабки, в цьому весь секрет.
Беру, що принесе життя «мейд ін Польща».
Це моє місце, бо люблю це місце»
Любов «Острого» до Польщі не вимірюється грішми… Репер дякує своїй коханій Польщі за мудрість і просить дати силу, аби він міг перемогти її ворогів, «бо політична брехня мусить вмерти». Гострий соціальний текст. Пісня увійшла до третього альбому альбому O.S.T.R. - «Tabasko».
А тепер – пісня спокійна, пісня – подорож, пісня – нарис:
Катажина Носовська співає про «пачворк областей і дрібних латок повітів», на які дивиться згори, описує літаки, «що на небі роблять шрами», зізнається, що «голову занурює у Балтику, а стопами опирається в Ґєвонт». І хоча тут немає ані слова про любов, ця пісня любов’ю просякнута. Прекрасний текст про звичайність. Пісня «Польща» увійшла до сольного альбому Катажини Носовської «8» з 2011 року.
Змінюємо жанр на реґґе а настрій на піднесений. Гурт «Happysad” (назва розшифровується так: Happy Sad Generation) співає про «Вітчизну». Пісня, написана у 2006 році, увійшла до альбому «nostress / łydka».
«Подивися – це твоя вітчизна.
На правому боці кров, а на лівому – шрам.
Вона лежить така невинна, знерухоміла, із зимним вже обличчям.
Але вона ще дихає – тож допоможи їй встати!» - закликає вокаліст «Happysad» Якуб Quka Кавалєц. А до своєї батьківщини звертається словами: «Не переймайся, маленька, вони тебе понесуть. У їхніх обіймах будеш почуватися великою».
Чи Марія Пешек буде в ґроні тих, хто підніматиме маленьку? У пісні «Соррі, Польще» співачка чітко сказала, що саме означає для неї патріотизм.
«Я плачу податки, не їжджу зайцем, ходжу на вибори…
Але не змушуй мене вмирати за тебе. Не змушуй за тебе воювати і гинути.
Не вимагай моєї крові.
Не став мене перед цим вибором!
Соррі, Польще,
Але живий громадянин – це краще, ніж мертвий»
Послухаймо:
Пісня «Sorry Polsko» увійшла в альбом «Jezus Maria Peszek» який зробив чимало шуму у 2012 році. Пешек порушує в ньому теми патріотизму, релігійності поляків, традиційного поділу на суспільні ролі. Тут багато спротиву і незгоди. Пешек пропонує нове визначення патріотизму – який іде в розріз з романтичним розумінням любові до батьківщини часів визвольних воєн у Польщі чи навіть Варшавського повстання. Ей, - здавалося б, говорить вокалістка, - ми живемо у 21-му сторіччі, навіщо дерти на собі сорочку і вмирати за батьківщину, якщо можеш її підживлювати своєю працею? Живий громадянин – це краще, ніж мертвий.
На кінець нашої зустрічі – зірка польського гіп-гопу, людина, яка от-так – за лічені хвилини може заповнити публікою Національний стадіон у Варшаві. Taco Hemingway – це найпопулярніший польський репер, який співає про те, що бачить навколо. У пісні «Санаторій» Тако, разом з іншою зіркою польської музики, Давідом Подсядлом, співає про Польщу та своє до неї ставлення.
«Я надаю перевагу Краківському передмістю, а не Єлизейським полям.
Волію по сто Виборової і біґос, ніж апетайзер
Мені більше до вподоби щирі похмурі обличчя, ніж натягнута усмішка.
Я намагався від неї втекти, але не хочу її втратити
Хоча її громадяни ніколи не перестають мене тривожити»
Тако Гемінґвей називає себе голосом покоління, якому нічого сказати… Але, як мені здається, про свій вибір воно говорить досить чітко.
Запрошую послухати передачу в доданому звуковому файлі
Яна Стемпнєвич