Пропонуємо вашій увазі розмову з пані Йоанною Гофман, директоркою Польського Інституту в Тель-Авіві, про діяльність інституту в Ізраїлі. Скажіть, будь ласка, які кроки здійснює Польський Інститут, щоб поширювати інформацію про Польщу та польську культуру в Ізраїлі? Чи можете ви сказати, що у випадку ваших ініціатив минуле формує сучасність ?
-Можна годинами говорити про діяльність інституту, але я перерахую декілька найважливіших рекламних проектів. Ви згадали «минуле формує сучасність». З 2018 року ми почали представляти портрети Праведників народів світу у соціальних мережах. І мушу сказати, що це перевершило наші очікування, ми не очікували такої реакції від ізраїльтян. Ми і надалі продовжуємо це, тому що багато наших знайомих і не тільки ізраїльських друзів вимагають цих історій, вони хочуть дізнатися про ще більшу кількість людей, котрі врятували євреїв. Польські студенти провели інтерв'ю серед тих родин, які врятували євреїв під час ІІ світової війни, родин Праведників народів світу. У той самий час ізраїльські студенти провели розмови з врятованими власне тими родинами, котрі живуть в Польщі та мають звання Праведників народів світу. Польські студенти також приїхали сюди з навчальним візитом і з цього була створена неймовірна публікація під назвою «Врятував – врятувався», яку ми переклали на польську мову та іврит. Це історія, наша спільна, складна історія, важке минуле очима нашого молодого покоління. Ми робимо надзвичайно багато проектів пов'язаних із тим, що було колись, використовуючи для цього сучасні інструменти, співпрацюючи з молодими людьми.
Чи одним з основних факторів діяльності інституту є «просування» польської культури та мистецтва ?
Окрім того я хотіла би зазначити, що культура та мистецтво є дуже важливим елементом просування Польщі в Ізраїлі. Згадаю принаймні один такий великий проект, який триває від вересня, це «100 років польської кінематографії». Польські фільми показують по всьому Ізраїлю, власне кілька днів тому відбувся показ у Хайфі. Багато ізраїльтян захопилися особистістю Полі Неґрі, зірки Голлівуду, однак майже ніхто не знав, що вона була саме полькою. Величезне зацікавлення здобув фільм «Останній етап». Перший у світі фільм про Голокост у 1947 році був знятий власне у Польщі, режисером була Ванда Якубовська, котра пережила Освєнцім. Також не очікували аж такої реакції, багато ізраїльських ЗМІ писали про цей фільм. Ми завжди намагаємось залучати ізраїльських партнерів, маю на увазі фестивалі та організації, для поширення популяризації польської культури та мистецтва, це має набагато більший вплив. Наприклад цього року ми провели курси для перекладачів польської літератури тут, в Ізраїлі, тому що це старше покоління вже починає відходити, а ми б хотіли, щоб тут була присутня польська література, тому разом з Інститутом книжки ми провели такі курси. Зараз є п'ятеро найкращих перекладачів, це доволі молоді люди. Ми сподіваємось, що це буде нова група перекладачів і що польська література буде присутня в Ізраїлі.
А яка основна ідея та в чому полягає інформаційна кампанія, яку ви зараз здійснюєте ?
-Сучасні ізраїльтяни мало що знають про Польщу. Вони виросли з думкою про Польщу, яку привезли та передали їм їхні батьки та дідусі, які виїхали одразу після війни або наприкінці 1950-их років чи після 1968 року. Нас не було до 1990 року, тому ми не могли розвивати імідж Польщі тут в Ізраїлі. Говорячи метафорично, батьки та дідусі побачили Польщу ще дерев'яну, але тепер це вже абсолютно інша Польща. Цими проектами ми хотіли показати ізраїльтянам сучасну Польщу, її різні аспекти, але також згадати фрагменти історії, особистостей, місць та явищ. Формою є короткі репортажі на задані теми, короткі, веселі, з певним обсягом знань. Передумовою цього проекту є те, щоб в кожному такому репортажі молодий ізраїльтянин говорив про Польщу. За допомогою веб-сайту, де ми публікуємо ці репортажі, ми можемо охопити велику аудиторію в Ізраїлі. В нас вже є інформація, що ці репортажі активно коментуються, що люди чекають наступних епізодів та хочуть більше дізнатися про Польщу.
Кожен епізод присвячений окремій тематиці. Яку проблематиу ви вважаєте особливо важливою для польсько-ізраїльських відносин ?
-Кожен із 6-и епізодів розповідає про Польщу. З нашої точки зору всі теми є важливі, оскільки вони дають уявлення про Польщу як країну з дуже багатою культурою, про амбітних поляків, креативних, творчих, людей, які є успішними не лише на території Польщі, але й у цілому світі. Кожен аспект сучасної Польщі, який руйнує негативний стереотип, важливий. До прикладу, мало кому відомо, що першу на світі польську диригентку Моніку Волінську обрали серед 6-и жінок та запросили до співпраці з Карнеґі-хол. Мало хто знає про Ґражину Бацевич, композиторку та скрипальку. Це такі імена, які ми хочемо наблизити ізраїльтянам, ми хочемо показати їм поляків як дуже креативних людей, які незважаючи на травматичні ситуації, незважаючи на складну історію, досягли успіху.
Польський Інститут в Тель-Авіві також є організатором виставок, які нагадують про участь поляків у рятуванні євреїв під час ІІ світової війни. Чи можемо про них коротко поговорити ?
-Як приклад нашої діяльності, власне кілька днів тому ми відкрили виставку разом з польською організацією «Діти Голокосту». Виставка називається «Мої єврейські батьки. Мої польські батьки». Ця виставка розповідає про єврейських дітей, які були знайдені або визволені з гетто та усиновлені польськими родинами. Нам вдалося запросити на відкриття виставки двох героїнь цієї виставки, пані Йоанну Соболєвську-Пис та пані Ельжбєту Фіцовську. Обидві жінки пов'язані з асоціацією «Діти Голокосту», обидві були виховані у польських сім'ях та дізналися про своє походження у дорослому віці. Одна з героїнь у приватній розмові каже, що вона захоплюється тими польськими матерями, які взяли їх, незважаючи на ризик, дали їм дах над головою, любов та почуття, що вони є частинкою сім'ї. Ми хочемо розповісти частину історії, часто забуту тут в Ізраїлі, котра власне є про поляків, які рятували євреїв.
Redakcja Polska PRdZ/Д.К.