Оприлюднена 4 травня інформація про перенесення запланованого на 2020 рік Конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена на наступний рік, тобто 2021, є радше очікуваною. Проте які аргументи остаточно промовили на користь того, аби проведення конкурсу перенести?
Ми розмовляємо з паном Артуром Шклєнером, директором Національного інституту Фридерика Шопена.
- Головним аргументом, який переважив, є, можна сказати, присутність публіки. Ми маємо не забувати, що Конкурс ім. Шопена – це передусім величезна традиція не лише виконання, але й певного особливого зв’язку музикантів з публікою, як варшавською, так і міжнародною. З того, що нам відомо зараз, що повідомляв міністр (здоров’я – ред.) Шумовський, це, ймовірно, можливо, аби так зорганізувати цього типу подію, аби вона могла відбудеться без публіки. Але для музики і для музикантів, для нас – слухачів – це була би своєрідна катастрофа.
- Чи йдеться також про іміджеву катастрофу?
- З перспективи іміджу це здається дуже непростою річчю, але передусім з перспективи живої зустрічі з музикою. Організуючи, готуючи Конкурс ім. Шопена, ми підкреслюємо, що це лише додаток до живого контакту слухача з музикою і живого контакту музиканта з публікою. Треба пам’ятати, що в перформативних мистецтвах ми не маємо справи з одностороннім зв’язком. Це завжди діалог, розмова. А отже стерильне виконання у великому й пустому концертному залі буде цілковито інакшим, ніж виконання в присутності публіки, що дуже живо реагує і дуже часто заворожена, у присутності слухачів, котрі додають свої емоції до виконання. Отже це головні аргументи, а не ті, що пов’язані з чистим PR-ом.
- Чи правила проведення конкурсу залишатимуться такі самі? І чи те, що в його рамках відбулося дотепер, впливатиме на подальший перебіг цієї події?
- Так, правила залишаються без змін. Ми визнаємо відбірковий етап. На даний момент сценарій виглядає так, що ми плануємо попередній розклад конкурсу перенести з 2020 на 2021 рік. Отже, наступний етап відбору відбудеться у квітні, а фінал конкурсу – у жовтні, в ті самі дати, тобто з 2 до 23 жовтня. Піаністи, що пройшли до відбору, безперечно такими й лишаються. Так само ми визнаємо квитки. Хоча намагаємося бути в цьому еластичними. Тож, коли б якийсь слухач відмовився від прибуття на конкурс, ми також повертатимемо гроші за квитки. Якщо ж ідеться про інші речі, про які ви питали, то ми мусимо пам’ятати, що Конкурс піаністів ім. Фридерика Шопена дуже часто виявляється найважливішим моментом у кар’єрі музикантів. І вже якийсь час ми отримуємо такі сигнали як від самих учасників, так і від педагогів, що процес підготовки цього року не є для них оптимальним. Тому дискусія стосувалася не лише того, чи на конкурс вдасться потрапити, але й чи учасники мають рівні шанси, чи вони можуть добре підготуватися. Інакше кажучи, чи якби Конкурс ім. Шопена відбувся 2020 року, то чи він проходив би на схожому мистецькому рівні, зі схожою прозорістю та рівністю шансів всіх учасників (ніж попередні – ред.). Ми не були в цьому певні.
- А чи, на Вашу думку, саме перебування в ізоляції впливає на творчі і технічні можливості виконавців?
- Напевно всі виконавці зараз прагнуть живого контакту з публікою. Безперечно, ми намагаємося використовувати мас-медіа, намагаємося використовувати нашу міжнародну спільноту, зв’язки, нові технології, аби просто якось існувати. Але це лише замінники. Тому, наприклад, у Желязовій волі, тільки-но це стало можливим, ми відновили живі концерти. І вони продовжуватимуться. Окрім цього, ми шукаємо можливостей, аби принаймні якийсь замінник фестивалю «Шопен і його Європа» міг відбутися, власне, у формі живих концертів. Це, звісно, може й транслюватися, проте виконуватися, однак, мало би на живо. Таке саме переконання, такі самі попередні очікування ми мали, коли вели дискусію про Конкурс ім. Шопена.
- Чи перенесений на 2021 рік конкурс міг би в чомусь відрізнятися від того, що мав би, але не відбудеться, цьогоріч?
- Здається. Це таке переконання, що ми всі весь час собі повторюємо. Ми всі усвідомлюємо, наскільки воно правдиве і чи сповниться. Але здається, що після епідемії світ буде інакший, ніж до неї. Ми дуже багато чого вчимося. Вчимося смирення, але й того, що для нас важливе, тобто піддаємо перевірці наші системи цінностей. І це також стосується зв’язку з мистецтвом. А, окрім цього, ми вчимося якогось нового підходу до глобалізації. І, здається, якщо дивитися з цієї перспективи, конкурс у 2021 році може бути дещо інакшим, ніж у 2020. Хоча це лише якщо епідемії вже не буде, адже певності щодо цього ніхто надалі не має. Проте, як ми сьогодні чули, існує дуже висока вірогідність, що восени 2021 року епідемія цього вірусу вже не становитиме небезпеки. Тому, тут важко робити прогнози. Ми як організатори, безперечно, докладемо всіх зусиль, аби конкурс був організований так, як ми планували, тобто відповідно до найвищих стандартів. І з цього боку можу ручатися, що ми зробимо все, аби він був саме таким, яким мав би бути 2020 року. Але чи це на сто відсотків означає, що як спільнота, міжнародна група меломанів ми переживатимемо його так само? Ми цього на певно не знаємо. Вже, наприклад, зараз ми спостерігаємо, що трансляції концертів з Желязової волі мають більшу в декілька разів аудиторію. А отже може виявитися, що, парадоксально, цей конкурс матиме ще більше слухачів, аніж би мав 2020 року.
- І це буде вперше від часу Другої світової війни, коли Конкурс піаністів ім. Фридерика Шопена був або скасований, або перенесений з огляду на форс-мажорні обставини.
- Так, я теж про це сьогодні так подумав, виходячи з будинку міністра здоров’я, що коронавірус подіяв зараз так, як Друга світова війна.
PR2/А.М.