У коміксній рубриці ми завітаємо до Кракова, у якому з вересня 2021 року функціонує музей, а точніше Фундація Музею коміксу, про яку розкаже один із засновників, ідейних натхненників Артур Вабік, людина, в житті якої мистецтво мальопису займає вагоме місце.
– Мене звати Артур Вабік, член правління Фундації Музею коміксу. Я художник, створюю мурали, тобто широкоформатні малюнки, пишу сценарії для коміксів, організовую Краківський фестиваль коміксів і разом з колегами керую Музеєм коміксу, місцем, яке має на меті колекціонувати, розробляти та ділитися культурною спадщиною в галузі мальописів.
Якщо шукати інформацію про Музей коміксу, то можна знайти в інтернеті, що це фундація. Звідси і питання: це фундація чи все ж таки це музей?
– Одне не виключає іншого, якщо ми розуміємо музей – як місце, як проект, спрямований на збереження культурної, матеріальної чи нематеріальної спадщини певної тематики, а в нашому випадку – це комікс. Звичайно, у Польщі ми маємо державні, місцеві та неурядові музеї. Ми є неурядовим, тобто наша організаційна структура виглядає як фундація, організація, яка керує як нашою колекцією, так і всією діяльністю навколо неї. Ця діяльність спрямована на просування, поширення, розповсюдження та розширення і збереження наших колекцій, а також розв’язання усіх питань, пов’язаних з веденням такої установи. Зрештою, ми б хотіли, щоб це був музей на основі закону про музеєзнавство. Ми постійно шукаємо партнерів, які хотіли б з нами співпрацювати у сфері публічно-приватного співробітництва, під час якого ми надаємо колекції, знання, приносимо ідеї, тоді як місцева чи центральна влада надає нам приміщення, у якому ми можемо мати наш штаб. На цю мить ми перебуваємо в поточній, тимчасовій штаб-квартирі Музею коміксів, яка знаходиться в кам’яниці у центрі Кракова, неподалік Площі ринок та Парку Планти. У нас тут є два приміщення, зараз я знаходжуся у читальному залі, а біля нього – галерея. У цій штаб-квартирі ми працюємо з вересня минулого року й вона займає менше 100 м2.
– Ми дуже активні, кожні два місяці ми показуємо нову виставку, наразі у нас є виставка присвячена мінімалістичному коміксу, на якій демонструємо роботи таких художників, як Ян Мазур, Міхал Жечнік, Ян Коза, Марек Рачковський та багато інших цікавих. Тож фактично п’ять разів на рік ми організовуємо виставки за нашими колекціями, презентуючи оригінальні сторінки коміксів, які ми набули впродовж років. Окрім цього ви можете завітати до нашого читального залу з метою дослідження. У нас ви знайдете 450 книг про комікси шістьма мовами: польською, німецькою, англійською, французькою, угорською, чеською та румунською. Завдяки цьому ви можете порівнювати історію та спадщину коміксів у різних країнах, писати бакалаврські, магістерські, докторські дисертації й ми ці роботи з радістю приймемо, щоб наступні студенти та дослідники могли порівнювати й вчитися у своїх попередників.
Музей коміксу – це комерційний проект?
– Це некомерційний проект, спрямований на збереження цілісності архівів художників коміксів. Комерційний ринок дуже розвинувся за останні роки. Наприклад, кілька років тому аукціонні будинки, такі як DESA, почали досліджувати ринок у сфері торгівлі оригінальними сторінками коміксів. За останнє десятиліття ціни фактично зросли на кілька тисяч відсотків, тому у нас дуже динамічний комерційний ринок, у нас є все більше колекціонерів, які купують оригінальні сторінки коміксів – як сучасні, так і старіші, з 50-х, 60-х, 70-х років, а іноді найстаріші з 20-х і 30-х років. Ціни різняться залежно від періоду чи художника. Наприклад, оригінальні сторінки коміксів від Папця Хмєля тобто Генрика Хмєлєвського продаються найкраще. Багато творців цього золотого для Польщі періоду коміксів сягають вищих цін. Ми почали збирати наші колекції багато років тому, коли ці оригінальні сторінки було легко дістати, вони були дешевшими, але на теперішній час через високий попит на ринку все менше товару, а, отже, важче поповнити свою колекцію.
– Наш пріоритет – придбання оригінальних сторінок коміксів. Для цього ми іноді беремо депозит чи приймаємо пожертви. Коротше кажучи, ми збираємо якомога більше оригінальних робіт і пам’яток художників коміксів, які могли б використовувати для наших виставок чи публікацій. Ми не беремо плату за вхід у наш Музей. Ви можете прийти до нас у будь-який час, безкоштовно переглянути кожну виставку, наші дослідницькі матеріали доступні безкоштовно, ми не збираємо жодної плати. Ми відкриті для пожертв, і ви можете кинути щось до скарбнички або зробити переказ для статутних цілей, але це не обов’язково.
Хто утримує чи допомагає утримувати Музей?
– Нас троє: Я, Томаш Тшаскалік та Войцєх Яма. З наших об’єднаних приватних колекцій створено нинішню базу Музею коміксу, а все це підприємство функціонує завдяки нашим приватним коштам. Оренда цих приміщень, їх облаштування, усі витрати, пов’язані з виставками, паспарту, описи, розклади, навіть кейтеринг під час відкриття окремих виставок – це все витрати, які йдуть з наших кишень.
Артур Вабік, Томаш Тшаскалік, Войцєх Яма – засновники Фундації Музею коміксу у Кракові
– На цю мить ми ще не отримали жодного фінансування від державних установ, але ми все ще пишемо гранти до Міністрества культури та національної спадщини, до Маршалковського управління Малопольського воєводства, а також в мерію Кракова до департаменту культури з думкою, що на якомусь етапі ми почнемо отримувати цю підтримку, чи то на національному, провінційному чи муніципальному рівні. Без цього ми не зможемо розвиватися. Ми можемо існувати, бути там, де ми ще впродовж багатьох років можемо поступово нарощувати свої колекції, але якщо серйозно говорити про відкриття цільового об’єкта, то нам потрібні не сто метрів, а тисяча квадратних метрів, тому що наша колекція нараховує приблизно 40 тисяч предметів. Тому, якщо хочемо показати частину цієї колекції, нам потрібен набагато більший простір, адже музей – це не лише виставкові зали, а й офісні приміщення, майстерня консервації, оцифрування, тобто фотографування цих об’єктів, каталогізація і, нарешті, простір для мистецьких резиденцій, які б ми хотіли запровадити. Низка різноманітних видів діяльності вимагає багато місця.
Що для тебе та співзасновників Музею є комікс. Це хобі чи робота?
– Це по-різному для кожного з нас, у нас також дещо інші спеціальності. Я – історик мистецтва, мій колега Томек – архітектор, а Войтек – найбільший колекціонер з усіх нас. Він збирає не лише оригінальні сторінки коміксів, а й усе, що стосується мальописів: предмети, фігурки, упаковки з продуктів харчування, побутову техніку, тобто все, що має хоча б якийсь зв’язок із коміксами. Він колекціонує абсолютно все. Я ставлюся до коміксів у дослідницький спосіб і не прагну всім цікавитися та все колекціонувати. У мене є певна спеціалізація – це початок коміксів, йдеться про середину 19 століття, початок 20, міжвоєнні роки – це періоди, які мене найбільше цікавлять, разом із роботами та творцями того періоду. Звичайно, пізніше теж дуже цікаво, але я спеціалізуюся на більш ранніх часах. Войтек, наприклад, більше орієнтується на період Польської Народної Республіки, т. зв. золоту еру польських коміксів, коли були найкращі тиражі, видавалося багато різних мальописів на ринку. Це був період, коли він дорослішав, тож він до цього ставиться сентиментально. З іншого боку, Томек набагато більше цікавиться сучасними коміксами й старається слідкувати за всім, що виходить, а також купує роботи наймолодших авторів і художників. Отже, кожен з нас цікавиться трішки різним, тому ми дуже доповнюємо один одного.
– Що для нас комікс? Це, безумовно, хобі, тому що кожен з нас має різну оплачувану роботу, але це також спосіб життя, тому що це захоплення, яке з нами багато років. Особисто мене комікс супроводжує майже 20 років, а моїх колег – ще більше, бо вони старші за мене. Зрештою, це також і робота. Я вже казав, що пишу сценарії для коміксів, іноді організовую виставки, як куратор беру певні гонорари. Ми не лише фундація, ми також маємо Краківську асоціацію коміксів, яка є дочірньою організацією Фундації Музею коміксу. Ця асоціація організовує Краківський фестиваль коміксу впродовж 11 років і це робота на цілий рік. Завершивши один випуск фестивалю, треба одразу думати й працювати над наступним. Ми, як асоціація, є оператором програми обміну коміксними резидентами між Краковом і французьким містом Анґулем, яке є європейською столицею коміксів. На цю мить у Кракові перебуває резидент із Франції П’єр Ґаєвський, який живе тут місяць, знайомиться з нашою культурою та коміксами, а за мить – Катажина Дзєрґачов, мешканка Кракова, вирушить до Франції, щоб там жити, творити та працювати. Тож можна сказати, що комікс – це робота саме для мене, найбільше з нас трьох.
Комікс – це те, що можна взяти до рук, побачити, погортати, понюхати. Це така дуже тактильна і візуальна річ. І це доволі індивідуальний, можна сказати інтимний процес – вдома читати комікс. Як народилася ідея заснування Музею коміксу – виставляти різні комікси у публічному місці?
– Так, ти маєш рацію, це дуже індивідуальний, навіть інтимний процес читання. Ми всі читаємо комікси окремо, не колективно, хоча є день публічного читання коміксів. Це свого роду акція з просування мальописів, у якій ми теж беремо участь, але це раз на рік, а читаємо комікси щодня, коли знаходимо для цього час. Хоча, це стає дедалі важче – знайти час, особливо для товстого мальопису, щоб прочитати його повністю. Звідки виникла ідея створення музею? Треба розуміти, що ми в Музеї коміксу не показуємо комікси у фізичному вигляді. Комікси – як книжка, як об’єкт, виданий друком, – насправді, перебувають досить далеко в списку наших інтересів. Як музей, нас насамперед цікавлять оригінальні роботи, які були прототипами, з яких робилися відбитки, з них виготовлялися обкладинки, макети коміксів і це були ті унікальні, поодинокі малюнки, на яких можна побачити помилки, зміни, відмінності стосовно того, що вже надруковане (адже художники щось змінювали, виправляли, домальовували, доповнювали тощо) – це все дуже цікаво для глядачів і дослідників. Я вважаю, що спостерігати за «кухнею» коміксів, тобто за процесом їх створення, може бути дуже-дуже цікаво, особливо тому, що в 70-х, 80-х роках процес друкування коміксів був зовсім іншим, ніж сьогодні. Отже, треба було готувати зовсім інші елементи. Окремо малювали певні фрагменти чорнилом, потім окремо працювали над кольором, потім працювали над тим, щоб все це об’єднати разом – цей весь процес виготовлення був дуже захопливим і залишив по собі багато цікавинок, які можна потім виставити в музеї. Окрім оригінальної роботи дуже цікавим є контекст – усе, чим надихався автор/художник. Комікси створюються так само як і всі культурні тексти щодо інших творів, можуть бути цитатами, посиланнями на щось, а стежити й вловлювати такі взаємозв’язки – це дуже широка область дослідження і ми, як музей, хочемо такі дослідження реалізувати й показувати публіці результати. Можливо, звідси виникла ідея створити інституцію, за допомогою якої можна збирати, обробляти та поширювати такого типу твори.
– Войтек, який перший почав колекціонувати оригінальні сторінки коміксів, завжди думав про музей. Коли ми познайомилися 6 років тому, у 2016 році, то першою нашою ідеєю було зробити виставку. Ми її зробили у Національному музеї в Кракові. Виставка тривала 6 місяців, ми показали на ній 750 предметів, її відвідало приблизно 40 тисяч людей. Це був великий фінансовий та іміджевий успіх та дуже ефектний крок. Потім ми поїхали з цією виставкою до Парижа, показували її там у Польській бібліотеці приблизно місяць часу. Це був 2019 рік, а потім прийшов COVID і заблокував можливість подорожувати з нашою колекцією на наступні закордонні виставки. Під час пандемії нічого не відбувалося, все було зачинено й нам це було важко терпіти, тому ми вирішили створити місце, куди люди могли б приходити. Якщо ми не можемо кудись приїхати – нехай завітають до нас. І так народилася ідея закладу, який ми будемо самі фінансувати. Ось ми й тут, робимо багато заходів, багато людей нас відвідує, ми просуваємо цю ідею музею коміксів, ми постійно шукаємо «союзників» серед місцевої влади. Нас дуже підтримує уповноважений мера з питань культури Роберт Пясковський, який відвідує наші виставки, дає нам різні поради й хвалить нас у ЗМІ. Ми намагаємося запрошувати до нас низку чиновників, показувати їм новинки, заохочувати їх бути з нами й сподіваємося, що завдяки цьому ми зможемо у майбутньому співпрацювати з містом як цільовий об'єкт.
За яким принципом ви підбираєте експонати, групуєте їх?
– В основному ми покладаємося на наші колекції. Якщо ми робимо виставки, то, як правило, робимо це коштом наших ресурсів, тобто показуємо лише те, що є в нас. Маємо багато таких робіт, тож ми можемо робити перехресні чи тематичні виставки, як-от жіночі комікси, мінімалістичні комікси або монографічні виставки окремих художників. Кожного разу, коли ми отримуємо якийсь ресурс, тобто архів по одному художнику, ми намагаємося показати, що ми щось таке купили, що у нас нове надбання, яке варте уваги, роздумів та зацікавлення. Я куратору виставок, мої колеги мені дають поради, але багато що залежить від мене. Ці виставки не є якимось видовищними, тому що у нас тут невеличка площа. Ми, зазвичай, показуємо від 20 до 40 робіт, не більше. У нас є також програмна рада Фундації коміксу, яка складається з 10 дослідників, науковців, пов’язаних з коміксами. Серед них як чоловіки, так і жінки. Всі вони радять нам, яку виставку варто зробити, яким автором слід зацікавитися. Ми, як Музей коміксу, обіймаємо заступництвом, здійснюємо кураторство різноманітних публікацій про комікси чи то Сілезького університету, Університету в Ряшеві, чи Сілезької бібліотеки або університету в Познані. Завжди, коли хтось із наших радників видає книжку, ми пильнуємо, щоб була організована авторська зустріч, щоб був наш логотип на книзі. Мені здається, що це важливо. Також ми плануємо власну видавничу лінію, яку запустимо на початку наступного року, і будемо розповідати про всіх найважливіших авторів коміксів у вигляді монографічних альбомів.
Які у вас найцінніші експонати, надбання, якими ви пишаєтеся?
– У нас є деякі роботи міжвоєнного періоду, це далекий період, майже 100 років тому. Йдеться про 1918-1939 роки – це період, з якого дуже важко отримати якісь оригінальні роботи. Інколи нам це вдається, наприклад, купили набір ілюстрацій Антоні Романовича, дуже гарних ілюстрацій того періоду. Ми також маємо оригінальні ілюстрації Яна Марціна Шанцера з 1940-х років і це рідкісна річ дуже важливого художника. Звісно, нас цікавлять і роботи золотої ери польського коміксу, як-от від Генрика Хмєлєвського, Шарлоти Павел, Тадеуша Барановського – їхні праці досить дорогі, тож якщо нам вдається їх придбати, то ми дуже щасливі. Також ми придбали 14 оригінальних сторінок коміксів Кристини Вуйцік з 90-х – це маловідома, забута художниця, на яку ми також хочемо звернути увагу глядачів. Важко виділити найцінніші експонати, але ми маємо кілька робіт, які на сьогодні дуже важко знайти.
Чим ще займається Музей коміксу (фестивалі, виставки, презентації, майстер-класи)?
– Ми організовуємо музейні заняття, які відвідують студенти та викладачі з усіх університетів Кракова, яких тут, напевно, 7. До нас приходять із дуже різних факультетів, переглядають наші колекції. Ми їм розказуємо, зрештою, як і я тобі зараз, про нашу модель роботи, яка для них теж цікава. Нас відвідують студенти культурного менеджменту, полоністики, образотворчого мистецтва чи історії мистецтва. Залежно від того, яка група приходить, ми робимо акцент на інших видах діяльності. До нас приходять люди, які хочуть займатися юридичними аспектами коміксів, тобто питанням ліцензій, є люди, які готують свої дипломні роботи на тему консервації паперу й знаходять у нас відповіді на свої запитання. По-різному буває, однак музейних занять зі студентами багато – не бувало такого тижня, щоб до нас хтось не завітав. Якщо ж говорити про майстер-класи – це рідко, тому що музей не має такої місії навчати творити комікси. Цим займається наша асоціація, яка організовує фестиваль, на котрому завжди є майстер-класи. Крім того, асоціація має на меті оживити комікс-спільноту у Кракові, популяризувати творців, тоді як Фундація займається більше історією мальописів.
Я гортав вашу сторінку в інстаграмі й побачив, що ви працюєте з українськими художниками. Як давно ви співпрацюєте з українцями. У чому полягає співпраця?
– Нас всіх здивувала ескалація війни в Україні, і багато закладів культури (а то й усі заклади Кракова) скорегували свої плани відповідно до ситуації. Ми також вирішили, що маємо відреагувати, бути гнучкими. Такою відповіддю стала серія виставок під назвою «Fight with art», на якій ми просували митців з України, котрі приїхали до Польщі, функціонують тут, мають тут статус біженця чи тих, хто не міг сюди виїхати, як, наприклад, чоловіки, але вони теж творять і хочуть показати свою творчість. Тому, як Музей коміксу, ми організували цикл виставок, яких було загалом 4. На них ми представляли художників з різних міст України, а зараз ми переходимо на новий етап, адже наприкінці липня стартує благодійний аукціон, де ми будемо продавати усі представлені роботи. Цих робіт велика кількість, приблизно 200, частина з яких була виконана уже тут, в Польщі, а частину привезли з України. Всі ці роботи перебувають фізично у Кракові в Аукціонному домі й на цю мить разом з нашими партнерами плануємо запуск аукціону. Ймовірно, він триватиме весь серпень, це буде онлайн-аукціон, і ми сподіваємося, що нам вдасться зібрати якусь суму, яка дозволить підтримати й українських військових, і гуманітарні організації, які допомагають в озброєнні, допомагають біженцям, людям в Україні, інвалідам чи тваринам. У нас є цілий список організацій, яким ми передамо ці кошти.
– Ми також створили такий простір професійної інтеграції для людей з України. Це, звісно, не тільки для художників коміксів, бо їх у Польщі зараз відносно мало, але й для ілюстраторів, художників, скульпторів, для тих, хто працює на аналогових і цифрових носіях за допомогою комп’ютерів, графічних планшетів. Ми створили Art-station for Ukraine, де люди можуть працювати, ми забезпечуємо їх необхідними матеріалами, обладнанням. У нас є комп’ютери, фарби, пензлі, мольберти, все, що потрібно творцям. Потім ми також допомагаємо знайти замовників на роботи, які були створені. Це не є нашою статутною діяльністю, тому що ми займаємося коміксами, але ми вирішили, що в цій ситуації ми повинні бути залучені іншими способами.
Нагадую, що це був Артур Вабік, один зі співзасновників Фундації Музею коміксу, який знаходиться за адресою: місто Краків, вулиця Юзефа Стареґо 7.
Запрошуємо послухати передачу у доданих звукових файлах
Роман Гаврищак