До 4 вересня в галереї Національного центру культури «Кордеґардa» у Варашві, що на Краківському передмісті, триває виставка робіт Лукаса Кранаха Старшого та Бруно Шульца.
Лукас Кранах Старший був одним із найважливіших представників німецького Відродження та Реформації. Художником, чиї роботи чудово ілюструють зміни, що відбулися у мистецтві на північ від Альп у перші десятиліття XVI століття. Живописець, гравер, друкар і аптекар, Кранах був другом Мартіна Лютера й водночас став автором багатьох сміливих робіт. Він творив у час, коли зображення садів земних насолод асоціювалися з видіннями прокляття. Утім, відтворені у графіці численні еротичні оголені натури, Кранах примудрявся поєднувати з написанням офіційних портретів церковних реформаторів епохи Відродження. Він завжди змішував еротику з моральними посланнями та складним символізмом у своїх оголених натурах. Це викликало значний інтерес, хоча намальовані ним героїні не завжди вписувалися у ренесансний канон краси. Він шукав джерела натхнення у давній міфології (Венера, Діана), інколи ж навіть у католицькій вірі (Єва) та іудаїзмі (Юдиф).
Славу Кранах здобув у відносно молодому віці. Він був придворним художником герцога-електора Фрідріха Мудрого, від якого незабаром отримав дворянський титул. Можливість працювати при дворі принца-електора та його підтримка дали художнику можливість отримувати замовлення від найвищих світських сановників, а також численних представників церкви. Попит на роботи Кранаха був справді високим. Щоб відповідати вимогам ринку, художник організував велику студію, де разом зі своїми синами та численними співробітниками створив сотні картин та гравюр. Слід, однак, відзначити, що величезна кількість замовлень, що надсилаються Кранаху, негативно позначилося і на його творчості, яка була дуже нерівномірною за художнім рівнем. Досить багато робіт, під якими він підписав своє ім'я, насправді були неповноцінними майстерними роботами, що відрізнялися від тих, які він створював повністю самостійно і над якими мав час і можливість працювати довше. У 19 столітті про художника дещо забули, хоча за життя Кранах дуже відомий. «Заново відкрили» його на початку 20 століття. На виставці «Венера. Шульц/Кранах» в Кордегарді були представлені гравюри та ксилографії Кранаха із колекції Польської академії мистецтв та наук у Кракові. Серед них – «Венера», «Суд Паріса» та «Лицар і дама».
Польський прозаїк та художник єврейського походження Бруно Шульц жив на понад 400 років пізніше за Кранаха. Виставка в «Кордеґарді» – це спроба знайти спільний знаменник для робіт митців із двох різних епох та світів. Представлені гравюри та естампи демонструють певну схожість у їхньому підході до еротичних тем.
«У Польських зібраннях робіт Кранаха доволі мало. Нещодавно був привезений зі Стокгольму один із його найвідоміших образів "Оплакування Христа", який, маємо надію, буде представлено в Варшаві в наступному році. Але зараз тут, в Кордеґарді, показуємо передусім еротичний мотив у творчості як Шульца, так і Кранаха, і знаходимо спільність у їхній сміливості у дослідженні цих тем. Кранах є достатньо знаковим для Шульца. Помітно, як один надихається іншим. Але їхня близькість передусім криється у порушенні умовностей і канонів, та в сміливій чуттєвості», – розповіла кураторка виставки Катажина Хабер.
На виставці представлено п'ятнадцять робіт Бруно Шульца з колекції Національного музею у Варшаві, виконаних у графічній техніці кліше верре. Ця копітка та вартісна техніка являє собою поєднання гравюри та фотографії. Вона створюється шляхом видряпування малюнка на фотоплівці, вкритій спеціальною емульсією, а потім отриманий негатив копіювався на світлочутливий папір і фіксувався. Також на виставці «Венера. Шульц/Кранах» можна було побачити сім малюнків Шульца олівцем та крейдою, які походять з колекції Музею літератури.
«Бруно Шульц є видатним митцем, якого знають переважно як письменника, і лише не широке коло знайомі з його художнім талантом. В той час, як його зображальна творчість випереджає літературну. Ціле дитинство і юність Шульц захоплено малював, спочатку фантастичних звірів, потім портрети членів своєї сім'ї, згодом людей в цілому, спочатку у вбранні, а потім оголену натуру. За цим можемо прослідкувати як він набував майстерності. Під час Першої світової війни Бруно Шульц спочатку відвідував як вільний слухач заняття у Віденській Політехніці, оскільки родина мріяла, аби він став інженером. Але його душа лежала до художнього мистецтва, тому паралельно він ходив і до Віденської академії образотворчих мистецтв. Після складання іспитів в Академії образотворчих мистецтв у Кракові він отримав лише свідчення, що дає право викладати малювання та рукоділля у середніх школах. В зображальному мистецтві Шульц був дуже експресивним і набагато сміливішим, ніж в літературі. Виставка спонукає нас до міркувань про мистецьку дуальність Шульца», – зауважила кураторка виставки Катажина Хабер.
Темою представлених робіт Шульца є культ жінки, яка займає центральне місце у художній творчості Шульца загалом. Вона уособлює творчі і водночас руйнівні сили інстинкту кохання. Шульц створює образи фатальних жінок, що поєднують у собі амбівалентно силу, хижість та ніжність. Водночас автор протиставляє чоловічий світ – гротескно покірний, підлеглий. Ці образи пронизані фаталізмом та відзначені ґендерним песимізмом. Роботи Шульца скандальні, народжені одержимістю, вони оголюють стримані проекції бажання, витіснені в область табу, фетишистських та мазохістських захоплень, приміром, жіночими стопами. У європейській традиції взуття сприймається як символ чоловічої сили. Чоловіки з картин Шульца, котрі стоять навколішки чи лежать жіночих ніжок, явно відмовляються від права на верховенство. Підкоряючись, вони поступаються владою жінкам.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк