Польщу прийнято вважати країною піаністів, оскільки тут народився передусім Фредерик Шопен, а також Ігнаци Ян Падеревський, Юзеф Турчинський, Збігнєв Джевєцький, Артур Рубінштейн та багато-багато інших видатних піаністів. Але і скрипкова традиція Польщі є не менш славною. В світовій історії було чимало скрипалів-віртуозів, чия гра захоплювала публіку і змушувала тремтіти від хвилювання інших музикантів. Насамперед, найвідомішими є Антоніо Вівальді, Джузеппе Тартіні, Нікколо Паганіні та Кароль Ліпіньський. Одним із тих, хто значно розвинув виконавську техніку Паганіні та досягнув нового віртуозного олімпу, був знаменитий польський композитор та скрипаль Генрик Венявський.
Згадки про виконавську майстерність Венявського можна знайти в численних рецензіях, які так ласкаво залишили нам європейські критики XIX століття. Вони свідчать, що Венявский у своїй грі вирізнявся живим темпераментом і надзвичайною сміливістю, а також з витонченістю долав найбільші технічні труднощі. Багато критиків відзначали його досконалість інтонування подвійних нот, особливо октав, а також перламутровість трелів, витонченість інших орнаментів та чистоту флажолетів.
Усе життя Генрика Венявського було підпорядковане вдосконаленню навичок гри. Він зізнавався, що навіть уві сні вигадував, як досягти бажаного звучання. Відтак винайшов свій власний метод артикуляції стаккато – напруженою рукою. Спосіб виснажливий, але надзвичайно ефективний. Венявський також змінив спосіб тримання смичка – дав більшої свободи плечу та руці, гнучкість яких мала підтримувати артикуляцію. Це дозволило йому досягти нових нюансів динаміки та тембру.
Венявський також мав безпрецедентний композиторський талант. Його твори, написані для концертних виступів, відрізняються як високої художньої цінністю, а й високим рівнем технічної складності, що є своєрідним випробуванням на виконавські можливості можливості виконавців.
Подібно Моцарту Генрик Венявський прославився як дитина-вундеркінд. З ранніх років він виявляв майже феноменальні здібності, викликаючи загальне захоплення. Народився музикант 10 липня 1835 року у Любліні у родині лікаря Тадеуша Венявського. Навчання музиці було невід'ємною частиною буржуазного виховання, тому його мати, Регіна сама навчала своїх чотирьох хлопчиків грі на фортепіано.
У будинку Венявських у Любліні, на Ринковій площі, збиралися друзі-музиканти родини. Сім'я регулярно відвідувала концерти, організовані місцевим філармонічним товариством. З раннього віку Генрик виявляв потяг саме до скрипки, тому почав брати уроки у відомих солістів та педагогів, які працювали в місті на той час. Венявський робив такі стрімкі успіхи, що його батько вирішив порадитися з кимось про подальшу освіту сина. Разом із восьмирічним Генриком він вирушив до Варшави на концерт скрипаля-віртуоза Генріка Панофки. Маестро не сумнівався, що талановита дитина зробить собі ім'я. Він рекомендував здобути освіту за кордоном – у Празі, Лейпцигу чи Парижі, залежно від фінансових можливостей. Зумівши домовитися про щедру стипендію від царя, Венявського було відправлено в Париж.
Восьмирічному хлопчику не вистачало чотирьох років до нижньої вікової межі прийому до консерваторії, але його майбутній учитель Ламбер-Жозеф Массарт, дозволив Венявському скласти незвичайний іспит. Він заборонив Генрику торкатися скрипки упродовж двох тижнів. Натомість за цей час він мав вивчити ноти концерту Крейцерова, а потім грати з пам'яті. Звісно, Венявському це вдалося. Консерваторію він закінчив із золотою медаллю, ставши наймолодшим випускником. Він також отримав чудовий приз – скрипку Гварнері, створену одним із найвідоміших італійських майстрів виготовлення смичкових інструментів Джузеппе Гварнері.
Упродовж життя Генрик Венявський багато гастролював і часто виступав у дуеті з братом Юзефом, який був відомим піаністом і акомпаніатором. У своє перше турне він вирушив у 13. Відколи він почав подорожувати світом зі своєю скрипкою, колесо сольних концертів практично не зупинялося. Найнасиченішим було американське турне. Менш як за три роки Генрик дав близько трьохсот концертів у різних містах США. Ініціатор цього туру, Антон Рубінштейн, не витримав темпу та відмовився від цих гастролей. Генрик Венявський витримав концертний марафон до кінця.
Як і гастролювати, писати музику Генрик Венявський почав з тринадцяти років. Його перші композиторські спроби було зроблено разом із братом; пізніше вони обоє перейшли до сольної роботи. Для обох Шопен залишався взірцем для наслідування. Як і великий Фредерик, Генрик Венявський знаходив натхнення у мазурках, куяв’яках та полонезах. Також він почував себе комфортно у фантазіях та варіаціях. Та й до виконання скрипкових концертів Венявського, як сольних, так і для фортепіано з оркестром, вже півтора століття із тремтінням приступають найкращі музиканти світового рівня.
Постійні гастролі, багатогодинні напружені тренування, стреси, пізні вечері погіршували здоров’я Генрика Венявського. Великий майстер помер у віці 45 років. Похоронна церемонія відбулася в церкві Святого Хреста у Варшаві. Талановитий молодий скрипаль, учень Станіслав Барцевич зіграв для майстра в останнє та ніс за його труною улюблений інструмент – скрипку Аматі 1695 року. За процесією на Повонзькому цвинтарі йшли сорок тисяч варшав'ян.
Пам’ять про Генрика Венявського продовжує жити, зокрема, в Міжнародному конкурсі скрипалів його імені, які проводяться у Польші кожні п’ять років з 1935 року.
Запрошуємо ознайомитися з повною версією матеріалу в прикріпленому аудіофайлі.
Христина Срібняк