Волонтери із Дніпра об'єдналися у перший волонтерський хор. Це хоч і любительський колектив, але учасники готуються і виступають по-справжньому. І, головне, підтримують настрій і бойовий дух в українських військових.
Вони мають різні професії, різні інтереси, але об'єднує їх одне — бажання співати. Як виник цей незвичайний колектив? Саме слово «волонтерський» все пояснює. Хор об'єднав дніпровських волонтерів.
«Ми вважаємо, що ми — перші в Україні, бо ми не знаємо волонтерів, які так, як ми зібралися і вже 5 років співають. Ми організувалися у 2019 році випадково. Був фестиваль «Пісні народжені в АТО». Організатори запропонували волонтерам долучитися і заспівати хором. Ми вперше виступили у 2019 році на День Незалежності на цьому фестивалі. Ми були гарно вбрані — у вишиванки, нас було дуже багато. Ми десь пару місяців ходили на репетиції, нам це дуже сподобалося. Склад хору з того часу дуже часто мінявся, але кістяк, він лишився. Коли починаються наші виступи, спочатку військові в шпиталях так дивляться на нас і думають: "Що це за дівчата, чого вони прийшли?" Але коли вони відгукуються на наші пісні, можна все на світі віддати за те, що ми трохи розраджуємо їхню душу», - розповідає Наталія Бабаченко.
Усі ролі розписані, але головне: перший волонтерський хор — це не просто колектив, це вже сім'я. Як захопилась волонтерським співом, розповідає ще одна учасниця хору Євгенія Кисільова: «Це зробила моя подруга Тетяна Бондар. Вона багатьох з нас привела до цього хору. А у тебе є слух? Ти можеш співати? Хочеш? Я їй сказала: «Та не дуже». Співати люблю, але я розумію, що хор — це певна дисципліна. Треба відвідувати репетиції, треба знати репертуар. Це — робота. Вона каже: "Ну, давай один раз спробуємо". Я прийшла, пройшла прослуховування. Так воно і пішло, воно дуже затягує».
Повністю розмову із волонтерами Наталею Бабаченко і Євгенією Кисільовою слухайте у доданому файлі
Лариса Задорожна