Андре Де ла Круз народився у Ріо-де-Жанейро. До Польщі його привело кохання. Він приїхав сюди на запрошення своєї дружини. Як розповідає сам Андре, він планував пробути тут лише три місяці, щоб познайомитися з родиною майбутньої дружини та більше дізнатися про Польщу. В результаті все закінчилося тим, що Андре одружився зі своєю тодішньою дівчиною та залишився у Польщі. Зараз він театральний режисер. Сім років тому він відкрив школу акторської майстерності Kadr.
— Я актор, театральний та кінорежисер, сценарист, пишу для театру, переважно для театру. Я зняв один короткометражний фільм, але я зосереджений на театрі, і у Варшаві у мене є акторська школа, я сам нею керую. В ній працює 12 інструкторів.
Моя школа акторської майстерності працює з 2017 року. Це дворічна школа для ентузіастів театру, які хочуть поглибити свої знання про театральне мистецтво, та для тих, хто бажає вступити до театральної школи впродовж двох років. Перший рік базовий. Тіло, рух, багато танців, багато співу. Ми маємо логопеда, якщо людині потрібні якісь вправи, логопедичні консультації. Ми вивчаємо кілька театральних технік на початковому рівні й даємо можливість не тільки підготуватися до вступу до театральної академії, але ми також готуємо тих студентів, які не обов’язково хочуть навчатися в театральній академії. Вони можуть просто вчитися для власного задоволення або для своєї роботи. Деякі люди вже мають професію і хочуть поєднати, наприклад, театр з психологією або театр з бізнесом, або їм потрібне ораторське мистецтво і вони хочуть поглибити свої навички та дізнатися, як виступати на публіці. Буває різне. Наша мета не тільки в тому, щоб підготувати студентів до того, щоб вони були акторами, але до того, щоб вони могли почати свій шлях, могли вступити до театральної академії, щоб вони пізнали щоденний спосіб мислення артиста. Коли я говорю «бути артистом», то це означає бути людиною, яка приймає ці професійні можливості, не чекає запрошень, а щось пропонує, щось створює. Якщо наші випускники закінчують школу і хочуть робити щось далі, творити, робити щось нове у своєму приватному та професійному житті, то ми дуже тішимося. Тому ми створили театральну студію Kadr.
До нас приїхало кілька студентів з України. Що цікаво, що саме після пандемії я помітив, що з’явилися три чи чотири студенти з України. Також одна дівчина проходила практику у нас. Вона вже є актрисою в Україні, вона закінчила школу акторської майстерності в Україні, але вона проходила практику у нас, у Варшаві.
Андре Де ла Круз розповів, які спектаклі ставлять випускники його школи:
— Є два види діяльності, якими я переважно займаюся у Польщі. Один з них — дипломні вистави студентів, які закінчують мою дворічну акторську школу. Ці вистави ми відбираємо разом зі студентами, загалом це драматичні вистави, але є також комедії. Це класика театру. Ми маємо повну свободу, можемо ставити п’єси різних жанрів, тому що ми не обмежені законом про авторське право. Загалом, люди цікавляться комедіями, класичними комедіями, такими як п’єси Оскара Вайльда. Також не втрачають популярності класичні драми, такі як «Відьми з Салема». Це драматичний спектакль, дуже гарний, у ньому грають блискучі актори. Ми зосереджуємося переважно на літературній якості наших спектаклів.
Андре Де ла Круз розповів, над чим він працює саме зараз:
— Я працюю над однією комедією, монодрамою «Чергові лікарі». Це таке сучасне комедійне шоу. В червні я мав дві прем'єри. Одна називалася «Комета», інша — «Балада Марії Мартін». І обидві ці вистави багато говорили про жіночий світ, про насильство. Є вистави, якими займаєшся в середньому віці. Наприклад, «Відьми з Салема», який я також режисерував. І, до речі, хочу запросити ваших слухачів до будинку культури Kadr 18-19 жовтня. Ми гратимемо там «Відьом з Салема». Дуже гарний спектакль. І ці дві вистави, які, як я сказав, мали свої прем’єри в червні, були про жінок і насильство над жінками.
Для нас було великою честю, що авторка «Балади Марії Мартін» прилетіла з Англії до нас на прем’єру. Тож це був дуже особливий момент в нашій діяльності, у нашій школі саме цього року.
Андре Де ла Круз зазначає, комедії завжди мають популярність, а зараз людям особливо хочеться втекти від реальності:
— Я вважаю, що комедія завжди цікавила людей більше саме тому, що завжди хочеться трошки відволіктися від повсякденного життя та своїх проблем. Звичайно, зараз людям хочеться цього навіть більше, хоча б півтори години відпочинку... Однак це не обов'язково мусять бути комедії, тому що і під час перегляду драми глядачі теж можуть сприймати побачене особисто, можуть очиститися через катарсис, але комедія, вона проста для сприйняття, тому така популярна. Якщо ми говоримо про комерційний театр, то завжди комедія продавалася краще, просто тому, що люди хочуть втекти від повсякденного життя.
Андре Де ла Круз спробував охарактеризувати, чим вирізняється саме польський театр:
— Я можу сказати, що якість акторської гри, звичайно, дуже висока, і це підтверджує той факт, що поляки відомі в усьому світі як у кіно, так і в театрі. Також у нас у Польщі є дуже сильний театр, я б не сказав, що альтернативний, а авангардний, який відомий у всьому світі. Є особистості, такі як Кристіан Лупа чи Кшиштоф Варліковський, які відомі в усьому світі, яких завжди ставлять. Вони мають прем’єри не лише в Польщі, а й за кордоном, іноді — навіть прем’єри відбуваються за кордоном, а потім вони потрапляють до Польщі. Наприклад, Варліковський має прем’єри у Франції, не завжди, але часто буває саме так, що прем’єра відбувається у Франції, а потім цей спектакль можна побачити у Польщі та в решті світу.
Театральний режисер підкреслює, що в цьому середовищі надзвичайно висока конкуренція, особливо серед акторів:
— На щастя, є багато людей, які зацікавлені в акторській кар’єрі, але у нас не так багато роботи. Потрапити в театр стає все складніше. Є кіноринки, звісно онлайн-ринки, я говорю про можливості самостійної реалізації якогось телевізійного продукту, тому що стрімінгові сервіси відкриті для пропозицій. Можна щось робити на YouTube. Можна придумати щось нове. Треба бути креативним. Така правда життя. Тому я говорю про артистичне мислення, мислення творця, а не тільки про те, щоб бути актором. Не треба думати, що актор залежить від пропозицій, чи хтось йому щось пропонує. Конкуренція велика, тому розраховувати на те, що щось впаде з неба, не доводиться. Ви повинні боротися за своє місце на ринку праці в Польщі. Насправді — будь-де.
Андре Де ла Круз поділився своїм баченням того, в якій ситуації зараз перебуває театр:
— Ми завжди боремося за аудиторію. Дійсно, є театри, які мають дотацію, відомі, мають свої традиції. Я говорю про Національний театр, про сучасний театр, я говорю про театр «Квадрат», коли йдеться про комедію. Є театри, які не лише мають власну дотацію, а й мають свої історії. Є приватні театри, наприклад, театр Кристини Янди Polonia, який, хоч і очолює така особистіть, як Кристина Янда, але він теж має труднощі. Треба боротися, щоб продати квитки на спектаклі. Звісно, це не очевидно, що спектакль окупиться. Тим більше це стосується театрів, які не такі відомі й мають труднощі. Це те, що трохи частіше зустрічається у нашій мистецькій історії.
Частково на нашу професію впливає розвиток штучного інтелекту. Наприклад, актори, які займаються озвучкою, перебувають у стресі, тому що цей ринок змінюється через штучний інтелект. Це професія, яка, ймовірно, перестане існувати в найближчі 10 років, якщо не раніше. Я думаю, що це швидше станеться. Однак, на щастя, мистецтво та жива гра будуть існувати ще довго. Зараз важко сказати, як це все виглядатиме в майбутньому, але боротьба за глядача все ще є, була завжди й, можливо, буде.
Театральний режисер розповів, як польський та європейський театри реагують на повномасштабну війну росії проти України. Зрозуміло, що до Європи з гастролями приїздить багато українських театрів, деякі актори тікали від війни до інших країн, зокрема до Польщі, але не лише вони намагаються розкрити цю тему у своїй творчості. Ця війна стосується усієї Європи.
— Звичайно, як ви сказали, велика кількість акторів з України прибула до Польщі. Актори, техніки, я маю на увазі технічний персонал, що відповідає за освітлення на плані, звукорежисерів, композиторів, це також теоретики театру, до Польщі прибули театральні педагоги високого рівня, театральні інструктори. Це явище збагатило науковий і театральний ринок Польщі в сенсі мистецтва. Ці люди мають досвід дуже високого рівня, вони дуже хочуть працювати, вони працюють дуже відповідально. У деяких людей навіть інший підхід до роботи, що цілком природно, тому що вони не в рідній країні, їм дуже важко і вони хочуть знайти своє місце на місцевому ринку праці, тому вони дуже стараються. Мені дуже приємно працювати з артистами з України. Це виняткові люди, які мають можливість займатися своєю творчістю, говорити про те, що відбувається зараз у світі: в Україні, в Ізраїлі, в Лівані. Отже, зараз світ наближається до дуже великої загрози, але я не знаю, наскільки це щодня впливає на репертуарні рішення в театрі. Тому що, як ми вже говорили, театри повинні боротися за глядача, вони повинні виживати, вони повинні сплачувати рахунки. Я бачу, наприклад, що у Польщі багато комерційного театру, комедійних п’єс, легких, які не зачіпають жодної серйозної теми, тому що це легше продати, і люди хочуть трохи зазирнути у своє повсякденне життя. Однак, звичайно, в Європі є майстри, які мають таку можливість, вони знаходяться на іншому рівні своєї мистецької діяльності, яка більше зосереджена на соціальних питаннях і питаннях розвитку людей чи суспільства, і ця тема, безумовно, буде з’являтися набагато більше в їхній творчості, і, я думаю, що цього буде набагато більше.
Андре Де ла Круз згадав про таких відомих польських режисерів, як Кристіан Лупа, Кшиштоф Варліковський, які відомі своїми провокативними, експериментальними п’єсами та підходом до театру. Я запитала в Андре, чи, на його думку, польський театр залишається новаторським, та які провокативні п’єси він бачив останнім часом:
— Я думаю, що цього зараз трохи менше. Можливо, я погано знаю останні тренди, тому що я також багато працюю і мало часу маю, щоб ходити в театр. Однак мені здається, що зараз на театральному ринку немає чогось альтернативного, експериментального чи провокаційного. Можливо, п'ять років тому був більш насичений момент. Коли я кажу п'ять років, то це не обов’язково п'ять років, я просто маю на увазі цей приблизний проміжок часу.
Приблизно п'ять років тому деякі театри, які мали глядачів, пропонували щось більш потужне та рефлексійне, що провокувало, ставило запитання, на ту тему, яку обговорювала аудиторія. Навіть якщо це було різко чи неприємно, але це викликало дискусію про мистецтво, про те, що відбувається у суспільстві тощо. У мене таке враження, що ми зараз не в такому моменті. Це не означає, що створюється тільки традиційний театр, тому що комедійний театр, безумовно, більше займається політичними та соціальними питаннями, але останнім часом я бачу менше розголосу та менше полеміки.
Однак артистам також потрібен час, щоб обговорити те, що відбувається, змінити щось в мистецтві. Більше, ніж за рік, за два роки почнуть з’являтися театральні спектаклі, виставки та фільми, які розповідатимуть про момент, у якому ми перебуваємо зараз. Тому що ми, скажімо так, перебуваємо у критичному моменті. І, можливо, цей критичний момент не зовсім той момент, коли ми маємо можливість добре все обдумати, зрозуміти, що відбувається і що трапиться у майбутньому. А нам, митцям, іноді потрібен час.
Наприкінці нашої розмови Андре Де ла Круз звернувся до українців:
— Вітаю всіх слухачів, вітаю всіх людей з України. Я скажу, що думками я з вами й дуже сподіваюся, що те, що зараз відбувається, що ця війна нарешті закінчиться, що вся українська територія буде вашою і що це буде ваша історія перемоги. Я з вами.
Дар'я Юр'єва