У вівторок, 21 липня, ЗМІ отримали проект угоди щодо газопроводу «Північний потік-2», про яку американці вели переговори з Німеччиною. За повідомленням Bloomberg, угода має бути укладена найближчими днями - в тому числі саме тому президента України запросили до Білого дому, а радник держсекретаря Дерек Шолле відвідує Польщу.
Угода передбачає рішення у випадку, якщо Росія використає газопровід «Північний потік-2» як політичну зброю. Згідно з проектом цього документа, у такому випадку Німеччина здійснювала би невизначені дії проти Росії на національному рівні та чинила би тиск на європейському рівні – наприклад, з погляду енергоресурсів, що експортуються Росією до Європи. Угода також передбачає інвестиції в українську економіку на суму один мільярд доларів. Кошти мають надходити з так званого Зеленого фонду. Перший транш у 175 мільйонів доларів має виділити Німеччина.
За словами Bloomberg, мова угоди «навмисно неоднозначна». Це тому, що США не хотіли давати Росії чітких вказівок щодо її можливої реакції на дії Москви.
Ця форма угоди - це прийняття деяких німецьких пропозицій, які з’явились у ЗМІ на початку 2021 року. Однак вона не враховує так званого механізму вимикача, який би використовувався для обмеження потоку газу через «Північний потік-2» у разі загрози Україні.
Розглядаючи ескіз, що просочився в цілому, можна зробити висновок, що це капітуляція США перед німецькими вимогами та гра на руку Берліну з «Північним потоком-2». Американці не тільки не мають конкретних вихідних точок, коли мова заходить про буквальне формулювання положення, але вони також поступаються Німеччині в ухвалені рішення щодо можливої відповіді на дії Росії щодо газопроводу. Тим часом Німеччина неодноразово доводила, що закриває очі на російські злочини та наступні акти агресії. То чому в питанні «Північного потоку-2» має бути інакше?
Більше того, за даними інших джерел (включаючи Politico), коли проект угоди потрапив до ЗМІ, адміністрація президента Байдена почала тиснути на українську владу утриматися від критики. Американці зайшли настільки далеко, що шантажували, тобто погрожували скасувати візит президента України до Білого дому. Це нещадний приклад здійснення тиску та серйозного напруження довіри до США у критичній частині Європи.
Така кульмінація переговорів між США та Німеччиною (яка набрала обертів на початку червня, коли радники Анґели Меркель поїхали до США) стала б одним із найгірших можливих результатів боротьби за газопровід «Північний потік-2». У лютому 2021 року розвідувальне агентство Євросоюзу писало: «США, мабуть, не до кінця розуміють, що навряд чи вони отримають щось конкретне натомість. Як тільки газ почне надходити, неможливо буде ввести санкції проти експорту російської нафти та газу. Німеччина не стане союзником зі США щодо Китаю, враховуючи важливість Китаю як найбільшого німецького експортного ринку та залежність Німеччини від китайських телекомунікаційних технологій. Також ми не побачимо значного збільшення витрат на оборону Німеччини в жодній із передбачуваних коаліцій».
У свою чергу, Німеччина досягає практично всіх своїх переговорних цілей: газопровід «Північний потік-2» отримує зелене світло, і рішення щодо його використання лежить на німецькій стороні без необхідності впровадження будь-яких додаткових механізмів контролю.
З іншого боку, Росія отримує потужний інструмент геополітичного впливу та доступу до європейського ринку, а також відкриті двері для реалізації своїх планів в Україні та Білорусі.
energetyka24.com/Т.А.