Польща з 1998 року зареєструвала занадто низьку народжуваність серед жінок, а з 2018 року – негативний природний приріст населення. Пандемія Covid-19, що викликала неабияке збільшення кількості смертей у четвертому кварталі минулого року, прискорила цю тенденцію. У свою чергу, невизначеність, пов’язана з пандемією, негативно вплинула на плани відтворення потомства частини потенційних батьків, що, як показують результати урядового проєкту Демографічна стратегія, швидше за все буде виявлено цього року у вигляді чергового падіння народжуваності.
Цю тенденцію має загальмувати опублікований у червні 2021 року проєкт Демографічна стратегія 2040. Проте, ефективність такого типу політики в країнах Західної Європи – як кажуть деякі експерти - невелика.
У 2020 році в Польщі народилося приблизно 355 тисяч дітей, - найменше з 2003 року. Коефіцієнт народжуваності був дещо нижчим ніж у 2019 році, і склав 1,41. Польщі ще далеко до показника 2,1, що гарантує заміну поколінь.
«Фінансові стимули мають обмежену ефективність у покращенні демографічної ситуації. Потрібний більший баланс у розподілі обов’язків щодо надання коштів на утримання сім’ї та спільного виконання батьками обов’язків по догляду», - каже експерт у справах демографії і популяційної політики Варшавської школи економіки, професорка Ірена Котовська. У середині червня уряд представив Демографічну стратегію до 2040 року, яка має допомогти Польщі вирватися з пастки низької народжуваності.
- На відвернення негативних демографічних тенденцій вже немає часу. Те, що вже відбувається з кількістю населення, і, перш за все, зі змінами у віковій структурі, - це незворотна перспектива на наступні 30-50 років. Тепер ми можемо лише зменшувати негативний вимір цих змін. До негативного виміру змін, я, перш за все, зараховую те, що дітей народжуватися буде менше, тому ми можемо намагатися заохотити поляків мати більшу кількість дітей, щоб таке падіння було трохи меншим.
Програма «Родина 500 Плюс», запроваджена урядом у 2016 році, мала стати стимулом для народження дітей. Вона спочатку передбачала виплату 500 злотих на місяць за другу та наступну дитину, а потім поширилася і на першу дитину. Однак, - згідно зі звітом Warsaw Enterprise Institute «Демографія» (Zeszyty Gospodarcze, 1/2021), поки що в країні не спостерігається поліпшення рівня народжуваності.
- Фінансові стимули мають обмежену ефективність у переконанні матерів аби вони мали стільки дітей, скільки їм хочеться. Вони допомагають, але досвід інших, різних країн показує, що найбільше значення мають доброї якості освітні послуги та послуги з догляду, тобто ясла, дитсадки, а також добре організована школа. Важливо також організувати еластичний час праці та відпустки як для мами так і для тата, бо ж діти мають не тільки мам.
За оцінками, майже 1,5 мільйона пар у Польщі страждають від безпліддя, що становить приблизно 15-20% усіх пар дітородного віку. Лише кожен п’ятий з них звертається за медичною допомогою. У країнах Західної Європи половина пар, які страждають на безпліддя, використовують допоміжні репродуктивні технології.
До 2050 року, через низьку народжуваність, населення Польщі зменшиться на 4,5 мільйона осіб. «Ефективність Демографічної стратегії може бути невеликою», - каже соціальний експерт аналітичного центру (think tank) «Нова конфедерація» Ярема Пєкутовський:
- Щороку все більше людей полишає ринок праці і ці місця не заповнюються. Ми практично до 2006-2007 років боролися з величезним безробіттям, з кризою на ринку праці. Потім, після вступу до ЄС, а згодом і до Шенгенської зони, ця криза частково була, так би мовити, вирішена завдяки масовій еміграції поляків на захід. Однак на даний момент ми маємо справу з дефіцитом працівників у деяких галузях, у тому числі в будівництві, промисловості, а також у сфері послуг: туристика чи громадське харчування.
Ситуацію дещо похитнула пандемія, але ми досить швидко від неї оговталися, та все одно з’являються неабиякі прогалини. Ми їх частково заповнюємо імміграцією з України та Білорусі, але польський міграційний закон чи інтеграційний процес для мігрантів все ще занадто складні, кепсько організовані і Польща для мігрантів все ще залишається не дружньою державою. А ми, тим часом, вже не можемо мріяти про створення моноетнічної польської держави. Наша країна змушена буде єднати різні етноси, різні народи. І тому ми повинні запропонувати мудру міграційну політику, яка дозволить нам зберегти нашу ідентичність і одночасно залучити нових чудових громадян до Польщі та інтегрувати їх, а не позбавляти тотожності. Щоб вони одночасно були грузинами, вірменами чи білорусами і разом з тим поляками, як громадянами нашої країни.
Демографія - це не тільки польська, так би мовити, «болячка», а й інших країн Євросоюзу та найбільш розвинених країн світу. Основною проблемою є низька народжуваність, яка сприяє старінню суспільства, поступовому зменшенню населення та народжує низку проблем, зокрема для пенсійної системи, конкурентоспроможності економіки та ВВП, системи охорони здоров’я чи ринку праці.
Як цю проблему вирішують в інших країнах і чи ми можемо брати з них приклад ?
- У світі є багато моделей демографічної чи міграційної політики, але вони в основному подібні. Перш за все, це намагання підтримати певними перевагами, податковими пільгами, стимулюванням народжуваності. У різних країнах діють також різні заохочення для залучення іммігрантів.
Якщо ж говорити про пронаталістичну політику, яка спрямована на більшу кількість новонароджених дітей, то її наслідки, зазвичай, досить мізерні. Вона радше допомагає в західних, заможних країнах, які мають достатньо грошей, щоб народжуваність не впала до мінімуму. А в країнах колишнього радянського блоку – Румунії, Угорщині, та й навіть у Польщі, ми помітили певне зростання коефіцієнту приросту населення, який раніше дуже падав. На таке зростання, порівняно з попередніми роками, політика держави не особливо вплинула, просто поліпшилася якість життя, збільшилася зарплата в Польщі. Крім цього, поляки мають такі ж запити, як на Заході.
Які можна зробити висновки?
- Ефективні такі заходи держави, коли вони сприяють тому, що, з одного боку, різниця між можливостями та прагненнями суспільства поступово зменшується.
Йдеться про те, щоб держава не перешкоджала, а там, де треба може й допомагала, наприклад, в економічному розвитку. Щоб держава намагалася послідовно і довгостроково допомагати, наприклад, у житлових проблемах, адже це одна з найважливіших проблем поляків, вона зупиняє їх перед рішеннями мати більше дітей.
Інша справа - сприятливе оподаткування, яке б впливало на те, аби в кишенях людини після роботи залишалося достатньо грошей. У Польщі слабо оподатковується майно, зате сильно оподатковується робота. Податки оминають найбагатших людей з найбільшими маєтками - вони якраз непогано «розмножуються», але їх просто мало. Йдеться також про те, щоб люди відчули стабільність, тому що її відсутність, - це ще одна величезна проблема. Все може раптом змінитися, у Польщі так було протягом років, але такі настрої з’являються також і на Заході. На жаль, у людей апокаліптичні настрої, пов’язані з кліматичною кризою, а пандемія все це ще й зміцнила. Це також неабияке завдання для держави.
Отже, у Польщі в червні було опубліковано проєкт Демографічної стратегії 2040, яка нині перебуває на етапі громадських консультацій. Документ повинен відповісти на питання про те, чого потребують польські сім’ї і визначити напрямки діяльності, що сприятимуть народжуваності.
Уряд визначив у документі 10 сфер-бар’єрів, що впливають на рішення мати чи не мати дітей та запропонував 12 напрямків.
Це, зокрема, фінансовий захист польських сімей (у тому числі через програму 500 +) та популяризація культури, що сприяє сімейному життю, розвитку ринку праці (наприклад, гарантія гнучкої роботи для вагітних та батьків дітей до чотирьох років), охорона здоров’я, що сприяє родині та догляду за дітьми, підвищення якості та організації освіти, а також підтримка житлових потреб сімей (квартира без власного внеску, ваучер на житло тощо).
Newseria/IAR/В.П.