ЄС закриває енергетичну залежність
Європейський Союз ухвалив безпрецедентне рішення: імпорт російського зрідженого природного газу на спотовому ринку буде заборонений з початку 2026 року, а постачання трубопровідного газу — повністю припинене до осені 2027-го. Паралельно Єврокомісія готує законодавчу пропозицію щодо повної заборони імпорту російської нафти та нафтопродуктів.
У Європарламенті це рішення називають історичним. Йдеться не про тимчасові санкції, а про постійні зміни до законодавства ЄС, які унеможливлюють повернення до старої моделі залежності. За роки повномасштабної війни Європа заплатила Росії сотні мільярдів євро за викопне паливо — кошти, які фактично фінансували агресію проти України. Тепер цей канал поступово закривається.
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн наголошує: Європа вступає в нову еру — еру енергетичної незалежності. За її словами, ще кілька років тому такий сценарій здавався неможливим, але сьогодні він став реальністю завдяки спільним рішенням держав-членів і Європарламенту. Імпорт російського газу вже скоротився з 45% до 13%, вугілля — до нуля, а нафти — до мінімальних показників.
Україна: реальність без російського газу вже сьогодні
Для України відмова від російських енергоносіїв — не питання майбутнього. Країна живе в цій реальності вже кілька років, причому в умовах повномасштабної війни, постійних атак на енергетичну інфраструктуру та дефіциту ресурсів.
Попри це газотранспортна система України продовжує працювати. Газ постачається, пошкоджені ділянки відновлюються, а логістика в умовах війни перетворилася на систему «точно в строк» — або, як її називають в Україні, «з коліс». Цей підхід став питанням не економії, а безпеки: мінімальні запаси знижують ризики ударів по сховищах і резервуарах.
Саме цей досвід сьогодні уважно вивчають у Європі. Польсько-українська співпраця в енергетиці стала одним із прикладів того, як швидко можна перебудувати ринок за наявності політичної волі та надійних партнерів. Компанія Orlen з перших днів війни організувала постачання пального та газу в Україну, повністю відмовившись від будь-яких російських компонентів. Щомісяця в Україну надходять десятки мільйонів кубометрів газу, а співпраця з «Нафтогазом» поступово набуває стратегічного характеру.
Українська ГТС — не спадщина минулого, а ресурс майбутнього
Ще донедавна українська газотранспортна система асоціювалася насамперед із транзитом російського газу до ЄС. Сьогодні її роль змінюється. Україна імпортує газ із Європи, але водночас зберігає одну з найбільших систем транспортування та зберігання газу на континенті.
У перспективі ця інфраструктура може стати частиною спільної європейської енергетичної архітектури — зокрема як сховище, яке допомагатиме балансувати ринок і стабілізувати ціни. Війна змусила українських операторів по-новому підійти до управління системою: швидке реагування, власні ремонтні бригади, дублювання маршрутів і постійна готовність до надзвичайних ситуацій стали нормою.
Біогаз і біометан: ставка на розподілену енергетику
Окремий напрям енергетичної трансформації — розвиток розподіленої енергетики. Масовані атаки показали вразливість великих централізованих об’єктів, тоді як децентралізовані рішення виявилися значно стійкішими. Саме тут на перший план виходять біогаз і біометан.
Ці технології дозволяють перетворювати відходи на енергію, зменшувати залежність від імпорту та створювати додаткову вартість для місцевих громад. Біометан у перспективі може подаватися безпосередньо в газотранспортну систему й стати повноцінною альтернативою викопному газу.
Показово, що за час війни в Україні було збудовано більше біометанових установок, ніж у деяких країнах ЄС. Для Польщі та інших держав це стало сигналом: майбутня енергетика має бути більш гнучкою, локальною та стійкою до криз.
Міфи, страхи і роль комунікації
Попри технологічний прогрес, навколо біогазових і біометанових установок досі існує багато міфів. Місцеві громади часто бояться забруднення, запахів чи шкоди довкіллю, хоча сучасні установки є герметичними та відповідають жорстким екологічним стандартам.
Експерти наголошують: ключова проблема — не відсутність технологій чи інвестицій, а брак довіри й обізнаності. У добу постправди емоційні повідомлення в медіа часто переважають над фактами, що гальмує прийняття важливих рішень. Саме тому базова енергетична та медіаосвіта стає критично важливою складовою трансформації.
Не лише політика, а спільна робота
Відмова Європи від російського газу — це не лише геополітика. Це комплексна робота, що поєднує законодавчі рішення, технологічні інновації, нову логістику та постійну комунікацію з суспільством.
Український досвід показує: навіть у надзвичайних умовах можна забезпечити стабільність енергосистеми, якщо є гнучкість, швидкі рішення та довіра між партнерами. А розвиток біогазу, біометану та інших відновлюваних джерел доводить, що енергетична незалежність — не абстрактна ідея, а цілком реалістичний шлях для Європи.
Володимир Гарматюк