Сьогодні природа дедалі частіше стає не темою науки, а інструментом маніпуляцій. Екосистеми, клімат, вода, ліси й дикі тварини опиняються в центрі інформаційних атак, політичних конфліктів і штучно створених страхів. Там, де складні процеси важко побачити або відчути щодня, з’являється простір для фейків, перебільшень і спрощень.
Дослідниця дезінформації Пауліна Собесяк-Пеншко пояснює, що ключовою помилкою є плутанина між дезінформацією та пропагандою. «Дезінформація — це неправдива або оманлива інформація. Пропаганда ж може спиратися і на правдиві факти, але вибудовує наратив, який має змінити наші погляди», — каже вона. За її словами, пропаганда часто небезпечніша, бо з нею складніше боротися: немає одного очевидного фейку, який можна спростувати.
Теми біорізноманіття та клімату довгий час вважалися нейтральними — сферою фактів і наукових спостережень. Але щойно захист природи починає вимагати реальних змін — в енергетиці, землекористуванні чи аграрному секторі — виникає спротив. «Суб’єкти, які змушені змінити спосіб функціонування, починають поширювати наративи, спрямовані на блокування цих змін», — пояснює Собесяк-Пеншко.
Проблема має і глибший культурний вимір. Люди часто сприймають себе як тих, хто стоїть поза природою. «Ми вважаємо, що маємо керувати природою так само, як прибираємо дім», — каже дослідниця. Звідси одержимість косінням трави, згрібанням листя, осушенням боліт. Цей підхід легко перетворюється на аргумент: без людського контролю природа нібито становить загрозу.
У публічних дебатах дедалі частіше з’являється теза, що охорона природи заважає розвитку. Формується хибна опозиція: або економіка, або екологія. «Тим часом половина світового ВВП залежить від природи», — наголошує Собесяк-Пеншко. Але складні зв’язки між екосистемами, продовольчою безпекою й економікою рідко пояснюють доступно, і це залишає простір для маніпуляцій.
Окремий пласт дезінформації — страхи навколо диких тварин. Вовки, ведмеді чи бобри регулярно стають героями гучних заголовків. «Історії про “кровожерливих вовків” апелюють до емоцій, але ігнорують факти», — говорить заступниця генерального директора з охорони довкілля Анна Ронікер-Долянська. За її словами, з початку збору статистики не зафіксовано жодного випадку, коли вовк убив людину, тоді як напади собак трапляються щороку.
Подібна історія була і з бобрами, яких після повеней у Польщі публічно звинуватили в катастрофі. «Це абсурд, адже бобри утримують воду і зменшують наслідки посух», — зазначає Ронікер-Долянська. Заяву згодом спростували, але приклад показав, як легко навіть офіційні джерела можуть підживлювати фейкові наративи.
Вода загалом є однією з найвразливіших тем для маніпуляцій. Люди бачать дощ і річки, але не розуміють, що відбувається з підземними водами чи болотами. «Преса писала про “жертви варшавських боліт”, створюючи образ водно-болотних угідь як небезпечних місць», — згадує Собесяк-Пеншко. Це формує викривлене уявлення і блокує раціональну дискусію про відновлення природних систем.
Ще один конфліктний простір — сільське господарство. У соцмережах активно просувають образ протистояння «фермерів і екологів». Насправді ж фермери першими відчувають наслідки деградації природи — посухи, втрату родючості ґрунтів, зникнення запилювачів. «Бракує наративу про те, що виробництво їжі залежить від стабільності екосистем», — підкреслює дослідниця.
Дезінформація має цілком реальні наслідки. Вона впливає на парламентські рішення, референдуми й темпи реформ. «Ми вже бачимо затримки у впровадженні природоохоронних політик, зниження довіри до науки, поляризацію суспільства», — каже Собесяк-Пеншко. За її словами, люди починають сприймати екологічні зміни як загрозу, хоча справжня загроза — це їх відсутність.
Польські урядовці також говорять про безпековий вимір проблеми. Представники Міністерства клімату і довкілля наголошують, що дезінформація в екологічній сфері використовується для дестабілізації суспільства. «Розмови про вовків чи бджіл можуть здаватися далекими від жорсткої безпеки, але якщо вони поглиблюють конфлікти і поляризацію, це працює проти нас», — зазначають у міністерстві.
Фахівці сходяться в одному: універсального захисту від дезінформації не існує. Потрібні освіта, медіаграмотність, чіткі стандарти комунікації і швидка реакція на фейки. «Ми маємо замінити мову страху мовою співіснування з природою», — каже Собесяк-Пеншко.
Дезінформація про природу — це не випадкові помилки і не поодинокі фейки. Це системне явище, яке працює з нашими страхами і звичками мислення. Через вовків, бобрів, болота чи фермерів формується спрощена і зручна картина світу, в якій складні екологічні процеси зводяться до емоційних гасел.
У підсумку мова йде не лише про довкілля. Йдеться про здатність суспільства бачити реальність і ухвалювати рішення в довгу. Природа змінюється швидше, ніж політичні цикли, і часу на помилки дедалі менше.
Повна версія — у доданому звуковому файлі:
37:00 1228 DEZINFORMACJA O NATURZE_30100752_2025-12-29T12-49-19.942.mp3 Природа як інструмент маніпуляцій: як дезінформація змінює економічні рішення
Володимир Гарматюк