Міжнародна конференція з відновлення України розпочала свою роботу в польському місті Ґданськ. Цей масштабний захід знову підтвердив ключовий фактор європейської геополітики — стабільність усього регіону тримається на глибокій економічній взаємозалежності Варшави та Києва. Дані товарообігу між двома державами демонструють взаємну вигоду.
Між Варшавою та Києвом спалахують гучні політичні сварки навколо позбавлення президентом Каролем Навроцьким президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Російська пропаганда намагається використати цей конфлікт у своїх інтересах. Москва видає історичні суперечки за повний розрив двосторонніх відносин.
Кремлівська дезінформація системно працює на європейську аудиторію. Російські медіа намагаються переконати суспільство у слабкості європейської єдності. Вони стверджують про перемогу політичних чвар над фінансовою доцільністю. Проте реальний сектор економіки демонструє зовсім інші тенденції.
Український політолог Олег Саакян вважає, що Москва прагне створити ілюзію повної ізоляції Києва. Він зазначає:
«Російська пропаганда на цьому тижні позиціонувала це як? Перше, Зеленський роздратував Польщу, йому треба було бути стриманішим, все інше. І от Україна вже свариться з усіма... Проблема в тому, що в Польщі праві взяли на озброєння політику національної пам'яті і черпають свої електоральні можливості в польській травмі».
Політичні еліти у Варшаві часто вимагають поступок лише від української сторони, як каже Саакян. Проте історична правда завжди має дві сторони. Спільне минуле містить трагічні сторінки з обох боків кордону. Експерт нагадав, що в дев'яностих роках лідери двох країн погодилися не мірятися масштабами минулих людських трагедій і визнали наявність злочинів як з українського, так і з польського боку. Спроби визначити найбільшого винуватця конфліктів, як зазначив Саакян, деструктивні для майбутнього.
Натомість масштаб фінансових та товарних потоків між двома країнами демонструє іншу реальність. Будь-яке тривале політичне охолодження загрожує добробуту мільйонів простих громадян. Польща залишається головним торговельним габом та партнером України в Європейському Союзі. Цей зв'язок є абсолютно двостороннім та глибоко інтегрованим.
Закупівлі української сторони приносять вагомі прибутки польському великому бізнесу. Потік товарів до України стимулює щомісячне стабільне зростання польського внутрішнього валового продукту. Економіст Олег Устенко навів статистичні показники, що спростовують міфи про односторонню вигоду:
«Польща — наш основний торгівельний партнер у Європейському Союзі. В Польщі у 2025 році отримали товарів приблизно на вісім мільярдів доларів. Наш експорт на територію Польщі складає приблизно п'ять мільярдів доларів. Як ви бачите, в нас є торгівельний дефіцит вісім проти п'яти».
Без українського ринку збуту Польща не мала б таких високих темпів економічного розвитку, в чому переконаний Устенко. За його словами, від початку повномасштабної війни РФ проти України польська економіка демонструвала щорічне зростання понад три відсотки. Значна частина цього успіху, на його думку, зумовлена саме українським чинником.
Для України польський напрямок критично важливий для виживання. Вона експортує туди вагому частку своїх товарів. Натомість для Польщі цей ринок посідає тільки кілька відсотків від загального експорту. Ця математика змушує Київ поводитися зважено та прагматично.
З території Польщі до України йде величезний потік високотехнологічної продукції. Українські підприємства купують польське сучасне машинобудівне обладнання, електроніку та транспортні засоби. Також Варшава забезпечує постачання паливно-мастильних матеріалів. Ця допомога врятувала українську логістику під час паливної кризи.
Структура українського експорту до Польщі формувалася протягом багатьох десятиліть. Київ постачає туди переважно сировину з низькою доданою вартістю. Це продукція сільського господарства, чорна металургія та базова хімія. Постійні закиди польських фермерів щодо руйнування їхнього ринку безпідставні, як вважає Устенко. Він назвав звинувачення польських аграріїв у надмірному експорті українського продовольства політичною спекуляцією:
«Якщо йдеться про аграрну продукцію, про що завжди точаться оці дискусії стосовно того, що ми завалюємо їх ринок тим чи іншим, це — попросту відверта неправда. Своє зерно з більшою маржинальністю, прибутковістю, поляки відправляють далі на Захід, на територію, скажімо, тієї ж Німеччини».
Тісна економічна взаємозалежність двох держав поширюється й на оборонний сектор. Країни активно співпрацюють у сфері спільного виробництва сучасного озброєння. Польський приватний бізнес не боїться інвестувати кошти в українські підприємства під час війни. Польські компанії свідомо йдуть на великі воєнні ризики, як сказав Устенко. За його словами, вони продовжують вливати значні кошти в об'єкти української інфраструктури.
Тим часом мільйони українських громадян забезпечують безпрецедентну підтримку польській сфері послуг. Мігранти закривають гострий дефіцит кадрів на польських фабриках та заводах. Економіст нагадав, що цей унікальний фінансовий симбіоз дозволяє обом країнам успішно долати кризові явища. Устенко підкреслив критичну важливість військово-технічної допомоги з боку Варшави. Він також відзначив величезну роль грошових переказів українських працівників:
«Ми отримуємо від них, крім всього, і військову техніку, і ми отримуємо від них БПЛА... І теж правда, що наші громадяни, які зараз тимчасово знаходяться на території Польщі, вони роблять колосальний внесок в їхню економіку, але вони теж висилають кошти до нас, в Україну».
Польські прямі інвестиції в українську економіку під час війни вражають європейських аналітиків. Середньорічні капіталовкладення тримаються на рівні близько двохсот мільйонів доларів. Це свідчить про глибоку довіру польського бізнесу до майбутнього України. Підприємці вміють рахувати гроші набагато краще за популістичних політиків, як сказав Устенко.
Фінансові перекази українців додому суттєво підтримують стабільність національної валюти. Вони ефективно зменшують величезні торговельні дисбаланси між двома країнами. Історична близькість двох народів сьогодні проходить випробування важкою війною. Ця спільна боротьба єднає людей набагато сильніше за будь-які міжурядові меморандуми.
Провідні європейські фінансові аналітики впевнено констатують очевидний факт — реальний сектор економіки обох держав виявився набагато зрілішим за політичний істеблішмент. Масштабні багаторічні контракти та щоденний товарообіг створили надійну мережу зв'язків. Її неможливо розірвати голосними заявами в пресі.
Матеріал підготував Олександр Савицький