Провідні продавці скрапленого газу в Польщі нарощують поставки з альтернативних Росії напрямків. Однак це нелегко, оскільки наземні термінали для імпорту ЗПГ знаходяться переважно на сході, а зміна інфраструктури коштує грошей, — пише понеділкова Rzeczpospolita.
Як зазначає видання, збройний напад Росії на Україну змусив ЄС і Польщу суттєво обмежити торгові та ділові відносини з агресором, зокрема щодо постачання нафти, газу та палива на їх основі. Одним із небагатьох товарів, який Польща не припинила закуповувати, а навіть нарощує імпорт, є скраплений природний газ. «Поки що на цей товар не накладено ембарго, хоча про таке було багато розмов», — констатує видання.
На цей момент введення ембарго ЄС на постачання ЗПГ із Росії призвело б до зростання цін та дефіциту цього палива в Польщі. Rzeczpospolita зазначає, що нині на автогазі працює близько трьох мільйонів автомобілів. Вони використовують близько трьох чвертей споживаного LPG. За словами газети, минулого року ЗПГ становив 13,8 відсотка частки серед шести основних видів палива, що використовуються у Польщі. Більші показники були лише у дизеля та бензину.
За даними газети Rzeczpospolita, Польща лише мінімально здатна задовольнити попит на ЗПГ за рахунок власного виробництва. Минулого року це було лише 15,2% від того ЗПГ, що споживався в країні. Таким чином, польський ринок приречений на імпорт.
Як читаємо у статті, історично в Польщі переважають наземні ЗПГ-термінали, розташовані на сході країни і призначені для отримання палива з Росії та Білорусі. Відтак, як пише газета, найлегше та найдешевше імпортувати зріджений газ зі сходу.
На думку газети, залежність від Росії посилюється ще й тим, що поляки використовують дедалі більше ЗПГ. 2022 року його споживання збільшилося на 8,5%, і для того, щоб Польща стала незалежною від російського ЗПГ, необхідні інвестиції в інфраструктуру.
Компанія Orlen стверджує, що давно аналізує можливість збільшення пропускної спроможності прийому ЗПГ не з РФ. Сам Orlen не імпортує ЗПГ із Росії. Торік близько 35% цього палива компанією було отримано з портів Амстердама, Роттердама, Антверпена та зі Скандинавії, а понад 40% припало на власне виробництво на НПЗ у Плоцьку, Ґданську та у литовському місті Мажейкяй.
Rzeczpospolita/Т.А.