«Жінки та війна» – це документальний фільм Ельвіри Нєвєри та Пйотра Росоловського, який досліджує психологічні наслідки війни через особисті історії чотирьох українок. Камера супроводжує героїнь у процесі терапії, документуючи довгий шлях до процесу зцілення й повернення до емоційної та фізичної рівноваги.
Гості Української служби Польського радіо – режисерка Ельвіра Нєвєра та менеджерка культури і копродсерка фільму Наталія Красильникова.
Ельвіра Нєвєра, режисерка
Ельвіра Нєвєра: «Ми знімаємо цей фільм вже понад рік, і, можливо, нам вдасться його закінчити вже наступного року, а можливо – щойно у 2027-му, побачимо. Це історія кількох жінок, які пережили воєнні злочини. Вони пройшли через полон, були в окупації в Маріуполі й тепер вони проходять довгий процес терапії, щоби могти повернутися до свого життя.
Одна з моїх героїнь була шість років у полоні, до якого потрапила у 2018 році. Взагалі, як мені здається, цю тему нечасто порушують в самій Україні, а йдеться про те, що після 2014 року в Донецьку в полон потрапляло дуже багато жінок, і вони опинялися в «Ізоляції». Тоді росіяни давали сепаратистам 10 тисяч доларів за голову українського шпигуна, й жінки ставали для них дуже легкою здобиччю. Як розповідали мені жінки, з якими працюю, допити проводили росіяни, а сепаратисти мали довести, що вони справді зловили українського шпигуна. І тому людей настільки сильно і настільки брутально катували, що вони просто зізнавалися в тому, що є шпигунами».
«Те, що мені дуже імпонує, і те, що їх всіх об’єднує – це сила і відчайдушне прагнення не піддаватися й показати світові, що їх не вдалося зламати. Тема воєнних злочинів, воєнного насильства проти жінок – рідко порушується в ЗМІ, і йдеться не тільки про війну в Україні. Це – універсальна тема, тому що жінок у війнах використовують як зброю, аби позбавити сили усе суспільство. І ці жінки чинять цьому опір, ця їхня сила мені надзвичайно імпонує».
«Я мрію про те, щоби з фільмом "Жінки та війна" зібрати гроші й побудувати в Україні терапевтичний центр».
Наталія Красильникова
Наталія Красильникова: «Моя співпраця з Ельвірою та Пйотром почалася у 2019 році, коли вони робили "Синдром Гамлета" та "Ефект доміно" - це були два по’язані проєкти. Тому, коли Ельвіра запропонувала співпрацю, я одразу погодилася. Для мене це надзвичайно важлива місія – допомога жінкам і показ цієї теми, наскільки важко жінка переживає війну і травму. Тому коли з’явилася можливість долучитися у якості копродюсерки, я зробила все, щоби це стало можливим, і тут є ряд причини. По-перше, для мене особисто це важливо, а по-друге, для мене принципово важливим питанням було, щоби Україна стала країною-співвиробником цього фільму. Коли фільм починає подорожувати, на фестивалях вказується, хто є країнами-виробниками цього фільму. І для мене дуже важливо, щоби Україна фігурувала в цій інформації на фестивалях, як країна-виробник, щоби в цій кіновиробничій спільноті було чітко видно, що Україна докладається до створення фільмів в тому числі, або передусім – про Україну. І це вдалося завдяки підтримці Українського культурного фонду. Я дуже тішуся, що так все склалося».
Запрошую послухати розмови у доданому файлі
Яна Стемпнєвич