13 липня відбулася зустріч міністерки фондів і регіональної політики Катажини Пелчинської-Наленч, яка очолює партію «Польща 2050», з міністром фінансів Анджеєм Доманським. Катажина Пелчинська-Наленч наполягає на тому, щоб уряд підвищив податковий поріг зі 120 до 140 тисяч злотих. Міністр Доманський ставиться до цього скептично, зокрема через високий дефіцит бюджету.
20 тисяч злотих — це, з одного боку, багато, а з іншого — ні. Постає запитання: якщо уряд справді вирішить підвищити податковий поріг, що це означало б? Наскільки таке рішення стало б відчутним для платників податків? Ці питання пояснював на каналі Польське радіо 24 заступник директора відділу податкового консультування, керівник групи управління знаннями в Податковому департаменті компанії KPMG у Польщі, Ґжеґож Ґроховіна. Розмовляв із ним журналіст Блажей Проснєвський.
«Найбільшою проблемою є не сам розмір цього порогу, а відсутність будь-якої автоматизації чи індексації цього показника. Адже, якщо ми підвищимо його на 10, 20 чи 30 тисяч, все одно виявиться, що за рік-два ця сума знову буде надто малою, позаяк зростатимуть наші зарплати, зростатиме інфляція, і ми надалі не матимемо того, чого хочемо. Тобто певного роду збалансування наших зарплат, інфляції та податкової шкали. Звісно, підвищення на 20 відсотків не було б, так би мовити, подарунком, а скоріше наближенням до економічних реалій», — сказав експерт.
Скажімо про саму податкову шкалу, адже, мабуть, це не настільки очевидно для всіх платників податків. Чому податкові пороги, про які ми сьогодні говоримо, такі важливі в цій системі?
«Ми маємо прогресивну податкову шкалу, тобто два податкові пороги: 12 відсотків — до 120 тисяч злотих і 32 відсотки — від суми, що перевищує 120 тисяч. Гадаю, насамперед варто розвіяти міф, який, можливо, багато платників податків або слухачів десь чули. Якщо ми заробляємо понад цей другий поріг (скажімо, 130 тисяч, 140 тисяч злотих), це не означає, що ми одразу сплачуємо 32 відсотки від усієї суми. Насправді платимо лише від цієї різниці. Скажімо, платник податків заробляє 130 тисяч злотих на рік — тоді 32 відсотки податку він сплачує лише із 10-ти тисяч. Гадаю, це важлива інформація для слухачів. Адже хтось може боятися перевищити другий поріг, бо раптом доведеться платити 32 відсотки від усієї суми», — додав співрозмовник PR24.
«Ще кілька років тому нам здавалося — якщо хтось перевищить другий податковий поріг, то він уже заможний, багатий. А тепер виявляється, як показують статистичні дані та прогнози, у 2025 році вже практично одна десята поляків потрапить у другий податковий поріг, тобто 32 відсотки. І виявляється, що ці 32 відсотки зовсім не є мірилом багатства», — зазначив Ґжеґож Ґроховіна.
У минулому такий поріг перевищувала нечисленна група платників податків. Сьогодні це вже майже одна десята. Чи може це означати, що поріг насправді встановлено на занадто низькому рівні?
«Саме так. Він не відповідає економічним реаліям, зростанню інфляції. А також показнику заробітної плати, який теж зростає. Зростають зарплати, збільшується інфляція, а насправді цей поріг залишається на тому самому рівні», — прокоментував експерт.
Люди заробляють більше, тому й сплачують більший податок і частіше потрапляють у другий, вищий податковий поріг. Як можна здогадуватися, саме тому Міністерство фінансів зовсім не зацікавлене у тому, щоб цей поріг підвищувати. Адже, з одного боку, завдяки цьому має вищі доходи. З іншого боку, якби його підвищити, ці доходи автоматично знизилися б. За оцінками, якби податковий поріг збільшили на 20 тисяч злотих, це обійшлося б державному бюджету приблизно у дев'ять мільярдів злотих на рік. А це значні кошти, особливо з огляду на досить великий дефіцит бюджету.
«Думаю, що так. Однак я б тут глянув також з іншого боку. Насправді, маючи більше коштів, ми не всі їх ховаємо в гаманець, а якось їх витрачаємо. Чи то через купівлю товарів тощо. Тому тут я також бачу певну надію — наприклад, зростуть надходження від ПДВ, акцизу чи з інших джерел, які теж поповнять державний бюджет. Це не так, що ми втратимо, скажімо, 20 тисяч, це переросте у дев'ять мільярдів і так далі. Адже споживачі теж будуть перераховувати ці кошти», — сказав співрозмовник.
Також з’явилася пропозиція, щоб частину цього можливого дефіциту від підвищення податкового порога профінансувати за рахунок цифрового податку, підвищення акцизного збору або ж вищим банківським податком.
Ще питання, як податковий поріг повинен бути індексований. І чи є якісь дані, що свідчили б про те, скільки людей має потрапляти у конкретний поріг, щоб було оптимально; чи 10 відсотків населення Польщі, яке працює і сплачує цей вищий податок, — це вже забагато?
«Я думаю, цей показник не є надійним, щоб вказувати, скільки поляків має бути в першому, другому чи, можливо, третьому порозі, як бувало колись. Адже раніше ми мали три або чотири пороги. Що стосується самого показника, як ці пороги мають виглядати, — йдеться або про середню заробітну плату, або про показник інфляції. Тобто це основні базові дані, на яких можна було б засновувати значення цих порогів. Мені здається, основне і найважливіше завдання для уряду — правильно встановити ці показники, фактори, які повинні впливати на податковий поріг. Адже, якщо ми будемо його підвищувати, то вийде так, що зараз підвищимо на 10 тисяч, а прийде інший уряд, підвищить його ще або знизить, і не буде показника, який віддзеркалює конкретну ситуацію, ринкові умови та економічні реалії. А саме про це нам усім йдеться», — додав Ґжеґож Ґроховіна.
А отже, можливо, найкращим рішенням було б запровадити механізм автоматизму, щоб податковий поріг індексувати, наприклад, на основі середньої заробітної плати. Питання лише, чи справді це було б найвигіднішим варіантом, враховуючи всю податкову систему. Відомо, що система досить складна і має багато лазівок, які дозволяють, наприклад, уникати сплати вищого податку. Достатньо хоча б перейти зі штату на самозайнятість (скажімо, B2B). Отже, як це запланувати, щоб податки сплачували справедливо і щоб не було відчуття суспільного нарікання, що хтось заробляє стільки ж брутто, але на руки отримує менше, бо сплачує податки за нормальною схемою, а не шукає інших виходів, як-от B2B.
«Кілька років тому уряд навіть закликав до цього, коли більш поширеною стала фіксована ставка. Усі говорили, що це чудове рішення, адже фактично ми не переймаємося витратами, маємо стабільний дохід і з нього сплачуємо певну суму податку, залежно від обсягу послуг, які надаємо. Мені здається, зараз це було б складно, адже законодавство цього не забороняє — це один зі способів отримання доходів. Чи йдеться про трудовий договір, чи про договір підряду, чи про підприємницьку діяльність — доки все відбувається законно, немає до чого причепитися. З іншого боку, ми можемо зосередитися на нових повноваженнях Державної інспекції праці та на тому, як усе це перевірятимуть. Але доки всі вимоги дотримані, і податкове законодавство надає таку можливість, то чому б нею не скористатися? З іншого боку, мені здається, якби ми це обмежили, і надали перевагу трудовому договору, то це було б певним обмеженням прав платників податків. Адже, якщо в інших країнах існує можливість такої діяльності, то й ми не можемо все це кидати в один мішок. На мою думку, якщо говорити про показники, які варто було б узяти до уваги, ми також можемо глянути на інші країни: європейські або й більш віддалені. У більшості з них податки, можливо, й вищі. Зовсім не сказано, що в Польщі найвищі податки, але там індексація набагато менша, а оновлення відбуваються набагато частіше, ніж у Польщі. І в цьому полягає різниця. Просто, податки в Польщі недостатньо адаптують до реальних економічних умов», — сказав експерт.
Часто справа не в тому, чи податки великі, чи ні, а в тому, як суспільство сприймає необхідність сплачувати їх: чи податки для людей є обтяжливими, чи вони вважають їх справедливими, обґрунтованими, чи ні. Особливо після років дуже динамічного зростання зарплат та інфляції — у 2022 році 14 відсотків — відсутність індексації цього порога може здаватися несправедливою.
Чи, крім того, що пороги слід якось індексувати, їх також повинно бути більше? Чи тоді податкова система стала б більш справедливою?
«Я так не думаю. У нас уже було кілька порогів, і суспільство вказувало, що чим простіша система, чим менше порогів, тим більш зрозуміла ця система, і тим краще. Коли почнуться пороги, вводитимуть чергові пільгові суми: тобі належить стільки, а тут пільги немає... Тож мені здається, що чим менше ускладнень і чим більше система залежить від усіх цих показників, тим краще. Якщо ми знову зробимо шкалу з трьома-чотирма порогами, виявиться, що за два-три роки знову доведеться її змінювати», — відзначив Ґжеґож Ґроховіна.
Отже, не найкращим вирішенням цієї проблеми було б, наприклад, запровадження додаткових пільг для тих, хто заробляє понад 120 тисяч злотих, щоб трохи компенсувати їм те, що вони перевищили поріг у 32 відсотки.
«Кожна додаткова пільга — це свого роду виняток у загальній податковій системі. Це не змінює того факту, що, звісно, кожен хотів би платити якомога менше податків, проте мені здається, що тут треба було б десь в основі цієї системи зробити все так, щоб було добре, а не додавати чергові пільги, бо це насправді нічого не змінить. Ми бачимо, скільки є податкових пільг. Їх небагато, але які вони складні, скільки з ними проблем. Є пільга на термомодернізацію, на роботизацію. Чим більше пільг, тим більше виникає проблем», — сказав експерт.
Керівник групи управління знаннями в Податковому департаменті компанії KPMG у Польщі Ґжеґож Ґроховіна відзначив, що в одному зі звітів, які підготувала його компанія, більшість опитуваних не знала, на що призначаються податки. За його словами, важливою є свідомість платників податків.
PR24/Н.Б.