Міхал Ожеховський, незалежний журналіст, публіцист, правозахисник. Вже багато років крім журналістської діяльності займається також правозахисною діяльністю, їздить до різних країн, намагається, як він сам зазначає, промувати ідею польської традиції, польської солідарності — саме тому комітет, який він представляє та є співзасновником, і який тепер працює у форматі товариства, має назву World Solidarity. Мій співрозмовник також багато років співпрацює з Далай Ламою, і так склалось, що взимку і навесні 2008 року комітет World Solidarity працював на тим, щоб розпочати дебати пов'язані з Oлімпіадою в Пекіні. На думку комітету, це було абсолютним порушенням ідеї олімпійських змагань, організації Олімпіади в тоталітарній, недемократичній, підневільній країні.
«І так склалось, що коли почалась Олімпіада в Пекіні, того ж дня, 8 серпня, 2008 року, почалось російське вторгнення до Грузії. Через деякий час після завершення воєнних дій в Грузії я поїхав туди з великим гуманітарним конвоєм. Ми їхали 4 дні через Європу та Туреччину. Це був гуманітарний конвой, що складався з 5 автомобілів — 2 вантажівки та 3 мінівени. Ми туди привезли багато одягу, їжу, ліки та речі першої допомоги, що виявилось дуже потрібним. Крім того я слідкував за тим що відбувалось та аналізував усі ці події, наслідком чого стала робота над документальним фільмом. Фільм має назву "Casus Belli. Кому потрібна ця війна?". Ми передусім зосередились на подіях в Грузії у 2008 році, але також на наслідках цих подій для всього регіону, з особливою увагою для сьогоднішньої війни в Україні», — каже Міхал Ожеховський.
Головні герої «Casus belli. Кому потрібна ця війна?» — це звичайні люди, яких торкнулася трагедія війни. Політики, які фігурують у фільмі, є лише учасниками представлених подій. Цей документальний фільм також демонструє ставлення президента Польщі Леха Качинського до російської агресії на Грузію, а завершується відсиланням до повномасштабної російської агресії в Україні та слів президента Качинського, сказаних у Тбілісі: «Сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра країни Балтії, а потім, можливо, настане час для моєї країни, для Польщі».
«Виявилось, що через те, що міжнародна думка і країни вільного світу не відреагували на російську агресію в 2008 році, коли російська агресія вперше вийшла за межі самої Росії, то ми передбачали ці наслідки, які ми можемо спостерігати зараз. У результаті Росія знахабніла і почала шукати чергові способи та можливості чинити агресію поза своїми кордонами, і провляти цю агресію щодо ближчих та дальших сусідів. А, знаючи історію і регіону, і Росії, ми знаємо і історію сусідніх країн — від Фінляндії і Норвегії, через Балтійські Країни, Польщу, Україну, до Кавказу. Розуміємо, що для Росії цілковито нормальним, очевидним і природним явищем є війна та агресія щодо ближчих і дальших сусідів. Було відомо, що Росія швидше чи пізніше почне воєнні дії — чи безпосередньо, чи під прикриттям сепаратизму, чи якихось диверсантів, і буде шукати наступних можливостей це робити. Очевидним було і те, що наступною ціллю буде Україна», — додає режисер фільму.
Фільм надзвичайно актуальний, тому що він показує чіткі аналогії з подіями, що зараз відбуваються в Україні. Фільм Мацєя Мацєйовського та Міхала Ожеховського вже був представлений, зокрема, на фестивалі в Батумі, тобто на найбільшій кіноподії в Грузії, на фестивалі у Ґдині, а у червні цього року відбувся також допрем’єрний показ фільму у Сеймі Польщі.
Слухайте повну версію передачі у доданому звуковому файлі
Данута Наугольник