Весь час у Харкові — під обстрілами. Не виїжджаючи з міста. В перші ж дні, коли російські танки та літаки перетнули український кордон, Алла Пліс з сином вирішили — залишаємося вдома. І тепер вона там, де найгірше. Північна Салтівка — це район Харкова, який росіяни майже знищили. Після масованих ударів — жодного вцілілого будинку. В цих обстріляних домівках залишаються жити люди. Алла щотижня, а інколи й щодня, відправляється в небезпечну подорож по своєму рідному Харкову та області. Везе продукти, ліки та все необхідне.
«Я пережила ці перші дні, коли вся країна або кудись їхала, або бігла, або тремтіла, — розповідає Алла Пліс, — я бачила, як наші хлопці, наші люди йшли вперед — своїми тілами закривали прохід у місто, і весь Харків був як щит. Всі думали — Харків стоїть, значить, стоїть і вся країна. От і зараз — Харків розквітне, розквітне країна. Я розумію, можливо, це я ідеалізую Харків, але тут неймовірна енергетика. Це не моє рідне місто, бо я родом з Донеччини. Я хочу цей вогонь передати туди — на Донеччину, де зараз найважче».
Алла Пліс збирає допомогу, як кажуть, з миру по нитці. Західна Україна, Німеччина, США. Друзі, знайомі, знайомі знайомих надсилають її в багатостраждальний Харків. Але привезти — це пів справи, а як доставити в райони під обстрілами? В перші дні війни допомогу несли туди, де було найбільше людей. На станції метро, де харків'яни жили тижнями. Тут були своєрідні школи і лікарні. Все одразу.
«Хлопці з Рівного зробили фантастичне. Вони запакували цілі вагони перев'язки, ліків, продуктів. Ми по тунелях ходили в метро, тому що обстріли були дуже страшні. З хлопцями пішки розвантажували вагони на залізничному вокзалі і брали ці ліки — дівчатка були, тероборона, — ми всі ставали в довгий ланцюжок, всі разом розвантажували вагони. Як мурашки, бігом. Бо поки не розвантажиш цей вагон, потяг не їхав далі. І ми за декілька хвилин розвантажували, а потім несли тунелями».
Алла Пліс з журналістки перетворилася у волонтерку. Каже, у неї не було іншого виходу. Бо навколо — стільки горя. Коли ракети падають просто у тебе в дворі — на дитячий майданчик — як може бути інакше.
Повністю розмову з волонтеркою Аллою Пліс слухайте у доданому файлі
Лариса Задорожна