На зв’язку зі студією Польського радіо для України — мандрівник Збіґнєв Швох, автор книжки «З веслом і вітром. Каяком по водах Півночі» (Z wiosłem i wiatrem. Kajakiem po wodach Północy) про мандри каяком північними країнами.
— Тебе друзі називають часто «північником», а сам про себе ти говориш так: «Якби у мене був вибір між -30 і +30, то без сумніву виберу цей перший варіант». Тож що тебе так захоплює в низькій температурі?
— Мене приваблює не температура сама по собі, а ці краєвиди, які з нею пов’язані — безкраї, безлюдні простори. -30 — це зимова температура, я би сказав, крайня. У багатьох регіонах на Півночі, де я був, відчувається дія Гольфстриму, і тому навіть взимку температура там є прийнятною і позначки термометрів не опускаються нижче мінус десяти. Звісно, ми говоримо про крайні температури. Але знаєш, мене теж приваблює у Півночі те, що попри складні природні умови люди зуміли тут жити і упродовж сотень, тисяч років вони тут вели складне, але щасливе життя.
— Тобто тебе ця Північ приваблює в контексті природа-людина і вміння людей радити собі в таких умовах?
— Так, безперечно! Передусім — природа, але теж — звуки, те, що чують вуха, або навіть чого не чують. Тому що на Півночі тиша є більш тихою, ні в інших закутках світу, а кольори тут — більш яскраві, ніж деінде. А коли північні боги до нас усміхнуться, то на небі зможемо побачити зелену даму, яка танцює.
— Ти почав відкривати для себе Північ поступово, і не одразу з рівня води. Перша поїздка — це 2012 рік, тоді два тижні ти мандрував Скандинавією на машині.
— Це було навіть рік раніше, у 2011. Тоді я вперше проїхався уздовж фйордів у Норвегії. І це було перше знайомство із Північчю. Але вже тоді щось таке сталося, що мене почало тягнути у ті краєвиди. І попри свою працю і життя в Ґданську, я робив усе, щоби якомога більше часу провести саме там, на Півночі.
Збіґнєв Швох під час своїх мандрів
— А як з’явилася ідея каякових мандрів?
— Ідея щоби поїхати на Північ з каяком з’явилася трішки пізніше. У 2014 році я вперше поїхав на Гренландію, і там я зустрів одного мандрівника, котрий теж, як і я тоді, робив трекінг. Він згадав у розмові, що його подорож на Гренландію не можна назвати вдалою, оскільки не долетів каяк... І в мене тоді загорілася лампочка — о, каяк на Гренландії! Але як з каяком в літак? Він тоді пояснив, що мав надувний каяк. Ну і все, я зрозумів, що хочу обов’язково це спробувати! Два роки після цієї розмови я полетів зі своїм надувним каяком до Норвегії, і зробив трасу з Гудванген до Школден уздовж фйордів. Цей каяк можна скласти в рюкзак, тож ми з моєю партнеркою Аґнєшкою пройшли трасу до озера Ґенде, пінімаючись по дорозі на найвищу гору Норвегії Ґальгеппіґен, і потім плавали цим лазурним озером. А два тижні після цього я полетів на Гренландію. Тож це був дуже насичений рік 2016-тий!
— Ти теж любиш подорожувати один... і більшість каякових подорожей реалізуєш сам.
— Подорожі, які вимагали більших фізичних зусиль і мають гірші атмосферні умови — я в них вирушаю сам, натомість ми теж любимо з Аґнєшкою разом подорожувати, а раз я полетів до Норвегії зі своєю мамою. Тож це не так, що Північ — тільки для відважних і зовсім недоступна для звичайних смертних. Абсолютно ні! Я заохочую вийти поза межі стереотипного мислення про Північ і спробувати навіть поплавати уздовж норвезьких фйордів на каяку чи байдарці. У туристичній сезон на популярних пунктах там завжди багато туристів, але на воді — заторів немає.
— Як готуєшся до своїх подорожей? Звичайно, найважливіше — опрацювати маршрут.
— Перш за все. Слід виконати домашнє завдання. Якщо на суші люди, котрі вирушають в подорож, не завжди підготовлені, думають — а, якось воно складеться, і зазвичай якось воно і складається. На воді «якось» не буває. На воді часто проблеми люблять помножуватися, і якщо ти не підготовлений, то може бути справді небезпечно. Передусім, слід опрацювати карту — подивитися, якою є лінія берегу, визначитися з фрагментами відстані, яку кожного дня будемо робити. Морські течії, припливи та відпливи — із цим ми у Польщі практично не знайомі, а там ця різниця може становити навіть два метри. Так само — морські течії, слід розуміти як вони діють і як можуть вплинути на наше пересування каяком. Тут немає місця на «якось воно буде», тому що без підготовки це може завершитися дуже погано.
— Я знаю, що на Гренландії в тебе була небезпечна ситуація, яка могла коштувати життя, і трапилася вона саме на воді. Розкажеш про це?
— Так, звичайно! У 2017 році на Гренландії зі мною трапився випадок, і здавалося, що там і завершиться моє життя. Це була моя третя подорож на Гренландію, і того разу я подорожував не на байдарці, а на понтоні, яким планував сплавлятися по невеликих річках. Але сплав я хотів поєднати із пішими прогулянками. Третього дня, на одній з річок з такої льодовикової річки утворилося щось, що взагалі не мало шансів бути і з чого я не мав шансів виплисти. Мене забрала вода, котра — можна сказати — мене перемолола. Щиро кажучи, я досі не можу пояснити, як вдалося з цієї круговерті вийти. Я дошкутильгав до якоїсь хатинки, де мене після двох днів знайшли люди. Я мав пробиту легеню, зламану ключицю і не бачив на одне око. Я мав насправді щастя, що після цих двох днів мене там знайшли люди. Мене завезли до лікарні, там треба було витягувати з легень воду і потім поволі, дуже поволі я почав повертатися до норми, вже вдома, у Польщі. Безперечно, це випадок залишив в мені сліди. Але я можу сказати, що отримав друге життя.
— І після цього ти повертаєшся до каяка і мандрів на Північ...
— Це так не працює, що через це можна відмовитися від захоплення, а навіть того, що любиш робити, що приносить задоволення. Звісно, якби не було фізичних можливостей, я був би змушений від цього відмовитися. Але скажу так: моє життя не те щоб кардинально змінилося, але я зробив серйозну переоцінку цінностей.
— Ти пишеш про цю ситуацію на Гренландії у своїй книжці?
— Вона від цього починається. Можна сказати, що це такий пріквел. Це не перша книжка про мандри на Північ, але радше мало хто пише про подорожі на каяку. А рамки цієї книжки, власне, і визначає ця небезпечна ситуація. Не скажу, як книжка закінчується, тому що маю надію, що наші слухачі захочуть її прочитати.
Збіґнєв Швох під час своїх мандрів
— Крім Гренландії, книжка розповідає про твої мандри іншими країнами... Розкажи трішки про це.
— Я ніколи не мандрував із наміром, щоби написати згодом про це книжку. Але нотатки з подорожей робив завжди і роблю досі. Спочатку — десь у зошитах, потім — на телефоні. Ці нотатки десь там лежали у шухляді або записані на диску в комп’ютері. Натомість одного дня я подумав, що моя перспектива з рівня води — унікальна. А цих подорожей ставало все більше і більше — у книжці я описую чотири країни — Норвегію, Гренландію, Фарерські острови, Ісландію. Уся розповідь має спільний північний знаменник, але кожна країна — неповторона, починаючи від краєвидів, і закінчуючи людьми, культурою. Звісно, я не міг всього описати, але я хотів показати суть Півночі. Це завдання було непросте, тому що я не письменник, але воно дозволило мені повернутися до спогадів, впорядкувати їх і приділити більше уваги певним справам.
— Хочу тебе запитати про тварин. Які зустрічі були на Півночі? Які запам’яталися?
— Ці зустрічі з дикими мешканцями Півночі часто утверджують мене в тому, що варто сюди приїжджати. У холодних північних водах, попри все, фауна дуже багато. На Гренландії, Ісландії я зустрічав китів та різні види дельфінових, як гринда, наприклад. І скажу тобі, що це справжня честь плисти каяком поряд із ними. Я не мав контакту з тваринами, які могли би нести загрозу — маю на увазі моржів, котрі мешкають на півночі Гренландії. Я бачив, щоправда, полярного ведмедя на Шпіцберґені, але з човна, тому безпечно. На Півночі саме моржі та ведмеді становлять для людини найбільшу загрозу, а для людини на каяку чи байдарці — то поготів. Інші зустрічі були безпечні — з полярними оленями, полярним лисом тощо... Часом треба три дні сидіти в наметі, бо погода не дозволяла на подальші мандри, і коли виходжу з намету і бачу стадо північних оленів, які пасуться неподалік, то думаю — о так, варто було сюди приїхати!
Запрошую послухати розмову у доданому файлі
Яна Стемпнєвич