Наш топ-10 продовжується! У попередніх передачах моя гостя навела десять приводів, щоби закохатися у Любуське воєводство. Сьогодні спробую вас закохати у Мазовєцьке, найбільше польське воєводство.
Про десять найцікавіших місць розповість Войцєх Мар’ян Новіцький зі Студентського кола туристичних екскурсоводів у Варшаві. Войцєх Мар'ян пропонує об’їхати Варшаву широким колом, рухаючись за годинниковою стрілкою. А від чого починаємо?
- Починаємо від Желязової Волі (Żelazowa Wola). Тому що коли думаємо про польський регіон Мазовія (пол. Mazowsze), найчастіше перша асоціація, яка у нас з’являється, - це село Желязова воля, місце народження Фридерика Шопена. Тут знайдемо музей, присвячений цьому композитору. Взагалі, важко уявити Мазовію без Шопена — він дуже сильно пов’язаний із цим історичним краєм. Тож дуже рекомендую відвідати Желязову волю! А коли будемо планувати цю екскурсію, варто по дорозі заїхати до Брохува (пол. Brochów). У Брохуві міститься прекрасний готичний костел, що цікаво, це костел-фортеця і один із найяскравіших прикладів мазовєцької ґотики. Гадаю, що коли говоримо про Мазовше, варто зосередитися саме на таких мазовєцьких родзинках, яких не знайдемо деінде.
Отчий дім Фридерика Шопена у Желязовій Волі
Костел, в якому хрестили Фридерика Шопена, Брохув
З інших будівель, зведених у мазовєцькому ґотичному стилі, на думку спадає Замок Мазовєцьких князів у Черську.
- Так, Черськ (пол. Czersk) теж є у моєму списку. Нині це радше руїни замку. На початку XIX сторіччя замок був вже у стані руйнації, але попри це, до сьогоднішнього дня будівля викликає захоплення. Мальовниче розташування замку заохочує до довгих прогулянок. Є кілька маршрутів таких прогулянок, я рекомендую вибрати годинний, який обходить навколо Замок мазовєцьких князів. Цей розмах замку нас теж повертає до часів, коли Черськ був столицею Мазовії. І цілком можливо, якби Вісла не відсунулася від Черська на кілька кілометрів, то столицею Мазовїі, а згодом — і Польщі, ніколи би не стала Варшава, а став би нею Черськ. Натомість давня столиця Мазовії сьогодні - це село. Село, яке колись мало міське право, а його план виглядав так само як інших польських міст, таких як Краків, Варшава тощо — тобто з площею ринок та випромінюванням вулиць.
Замок мазовєцьких князів у Черську
- Третім пунктом я вибрав Кампіноську пущу (пол. Puszcza Kampinoska). Пуща одночасно є Національним парком. Тут маємо вибір з-посеред 360 кілометрів маршрутів для піших та велосипедних прогулянок. У двох словах Кампіноську пущу можна описати так: це пісок та багно. Чому? Тому що тут зустрінемо два типи краєвиду — багнистий та піщаний. Якщо подивимося на карту пущі, то зауважимо, що піщані пагорби мають форму дюн. Кампіноська пуща охороняє найбільше в Європі річкове утворення піщаних дюн. Це залишки після льодовикового періоду. Колись цієї долиною пливла Правісла, яка мала близько 20 кілометрів ширини. Нині там, де пливла річка, є багно, а сьогоднішні дюни — то колись були острівці на цій величезній річці.
Кампіноська пуща
Кампіноська пуща улюблене місце відпочинку варшав’ян. Тож якщо шукаєте тиші й спокою, виберіть будній день, а не вихідні.
- На четверте місце я вибрав Плоцьк (пол. Płock). Плоцьк є одною із давніх столиць Мазовії. Це місто має мальовниче розташування — старе місто лежить на високій кручі, з якої видно Віслу. На цій високій кручі міститься кафедральний собор та руїни Замку мазовєцьких князів і польських князів. Адже у Плоцьку спочивають останки давніх польських князів, зокрема, Владислава Германа і Болєслава Кривоустого. Плоцьк — це теж місто, де народився маріавітизм, тобто відлам католицизму, що зародився на початку XX століття, і який є, можна сказати, черговою родзинкою нашого регіону. На початку минулого сторіччя у Плоцьку жила монахиня Францішка Козловська. Вона мала об’явлення, але його не визнала Римо-католицька Церква, папа римський Пій X навіть виключив Францішку Козловську з лона церкви. Прихильники монахині започаткували тоді власну церкву із центром в Плоцьку. Тому Плоцьк часто називають «маріавітським Ватиканом», тут, зрештою, діє Маріавітський кафедральний собор. Маріавіти робили дуже сильний акцент на роботу з місцевим населенням — біля костелів відкривалися школи та інші установи, які мали служити людям. Початок XX століття був досить складним для мешканців Мазовії. Взагалі, треба сказати, що це був бідний регіон, і його жителі не могли розраховувати на соціальну підтримку, як служба здоров’я, освіта тощо. Маріавіти це робили, тому рух стрімко розвинувся на Мазовії, але поза регіоном — радше ні. Нині це досить нішева конфесія, але вона надалі існує.
Маріавітський кафедральний собор у Плоцьку
Плоцьк — це теж музичне місто. Щороку, за винятком цього, на широкому пляжі Вісли відбувається найбільший у Польщі фестиваль електронної музики Audioriver. Плоцьк приймає теж гостей гіп-гопового фестивалю, теж найбільшого у Польщі. Гаразд, але Плоцьк вже залишається за нами. В якому напрямку рушаємо?
- Направляємося на північ. Я вибрав міcтечко Сєрпц (пол. Sierpc), яке лежить на північ від Плоцька. Чому варто відвідати Сєрпц? Тут діє скансен-Музей мазовєцького села. Тут знайдемо кількадесят об’єктів, зібраних з усієї Мазовії. У переважній своїй більшості це дерев’яні хати, є теж дерев’яний костел, а план осади продуманий так, щоби вона віддзеркалювала мазовєцьке село кінця XIX – початку XX століть. Скансен діє цілорічно, і тут справді відчуваємо себе так, ніби ми поїхали на село десь в Мазовії сто років тому.
Музей мазовєцького села у Сєрпці
Деякі хатинки в цьому скансені мають яскравий волошковий колір. Це притаманне регіону чи в такий спосіб окремі хатини хотіли вирізнитися?
- Колись це пояснювалося тим, що такий колір мав вирізняти хату, в якій є дівчина на виданні. Натомість екскурсовод із цього скансену сказав, що коли в хаті була незаміжня дівчина, то про це знали всі навколишні села. Тому це пояснення радше не виправдовує себе.
- Якщо йдеться про сьоме місце, то я би запропонував Курп’є (пол. Kurpie). Столицею цього регіону, а одночасно — етнографічної групи, яка його заселяє, є Мишинець (пол. Myszyniec). Тож варто відвідати і Мишинець і Курпє тим, хто хоче відчути справжній мазовєцький фольклор, побачити автентичну локальну культуру. Найвідомішою подією на Курпях є святкування Вербної неділі в селі Лисе (пол. Łyse), коли люди несуть власночур вироблені пальми висотою по кілька, а навіть кільканадцять метрів. Фольклор тут живий, автентичний і культивується мешканцями щодня. Тож якщо ми шукаєте спокою і тиші — то рекомендую відвідати Курп’є.
Курп’є — це теж прекрасна співи. Тож варто сюди приїхати принаймні на кілька днів, а найкраще — на довше, щоби без поспіху зануритися в цю магічну країну.... Але ми вже змушені їхати далі.
- Далі, якщо будемо їхати цим разом на південь, то побачимо місто Пултуськ (пол. Pułtusk). Пултуськ називають «Венецією Мазовії», він лежить над річкою Нарва (це притока Вісли). У цьому місці Нарва розливається і утворює кілька річищ. Завдяки цьому старе місто розташоване на мальовничому острові. Пултуськ вирізняється найдовшою у Польщі, а навіть в Європі, площею Ринок. Площа тягнеться на 400 метрів довжини, отже, щоби пройти з одного кінця на другий, треба зробити кілька добрих кроків. Як вже виміряємо кроками площу Ринок, пропонує відвідати Колегіату, нині це прокафедральний собор Плоцької дієцезії. Тут варто особливу уваги присвятити прекрасній поліхромією, а також — ренесансній каплиці єпископа Анджея Носковського, котрий був її фундатором. Варто знати, що в Пултуську містилася резиденція Плоцьких єпископів, вони тут проводили свій час та інвестували в це місто.
Мене завжди цікавила етимологія назви Пултуська, котра натякає на половинку чогось. Існує навіть така легенда, мовляв місто колись було набагато більше, але половину поглинула річка... Але це тільки легенда... гаразд, тепер їдемо...
- Направляємося далі на південь, до міста Венґрув (пол. Węgrów), яке лежить на межі регіонів Мазовія та Підляшшя, хоча в межах Мазовєцького воєводства. Варто звернути увагу на те, що Мазовєцьке воєводство не покривається з формою історичного регіону Мазовія. Венґрув був першим містом, яке лежало поза кордонами мазовєцьких князівств, і завдяки цьому має свій специфічний шарм. Тут можемо побачити найстарший протестантський костел з XVII століття. Цей храм треба було побудувати упродовж одного дня з нетривкого матеріалу — таку згоду дав протестантській громаді місцевий єпископ. Що зробили протестанти? Вони перебудували стару стодолу на костел, і цей костел існує до сьогоднішнього дня. Нині він виконує функцію каплиці при цвинтарі. Варто пройтися алейками цвинтаря — тут спочивають шотландці, котрі приїхали до Венґрова у XIX сторіччі і розвивали місцеву промисловість. Родзинкою Венґрува є те, що тут зберігається славетне дзеркало Пана Твардовського, найвідомішого польського чорнокнижника. Кажуть, що коли людина подивиться у це дзеркало — замість себе побачить привидів. Дзеркало показує теж майбутнє — так було з Наполеоном І Бонапартом, котрий у дзеркалі побачив свою поразку під Москвою. Наполеон розлютився і жбурнув дзеркало у бік, воно не розбилося, а тільки тріснуло. Дзеркало знайдете у парафіяльному костелі. Але крім легендарного дзеркала, рекомендую тут подивитися фрески італійського художника Мікеланджело Паллоні. Фрески знайдете теж у костелі ордену бернардинів.
Давній протестантський храм
- Я хотів ще запропонувати екскурсію до міста Седльці (пол. Siedlce). Це одне з більших міст Мазовєцького воєводства. Варто сюди приїхати заради одної картини — тут зберігається єдина у Польщі картина авторства Ель Греко «Страсті святого Франциска». Цю картину виявили випадково у 1964 році, е зовсім відомо як картина потрапила до Польщі. У будь-якому разі вона зберігається у Дієцезійному музеї, там можемо її побачити. Це один із найцінніших шедеврів світового мистецтва у Польщі.
Тож поціновувачам мистецтва дуже рекомендуємо! Із Сєльцями свого часу був пов'язаний український письменник Іван Нечуй-Левицький, він викладав у місцевій російській гімназії. А ми наближаємося до останнього пункту мазовєцького топ-10!
- На останній пункт нашої подорожі пропоную Жирардув (пол. Żyrardów). Місто лежить між Варшавою і Лудзю, на захід від Варшави. Жирардув виріс у XIX сторіччі, як прифабричне містечко, тут відкрилися величезні прядильні льону, і якщо подивимося на карту міста, то зауважимо, що Жирардув є одним із найкраще збережених міст в контексті урбаністичної концепції. Місто будувалося від нуля, і завдяки тому, що історія була до міста більш прихильною, ніж до інших польських міст, то сьогодні можемо прогулюватися автентичними дев’ятнадцятивічними вуличками.
Це фабричне місто зберегло свою атмосферу, а до Жирардова — як кажуть поляки — rzut beretem з Варшави.
Дуже дякую Войцєху Мар’яну Новіцькому зі Студентського кола туристичних екскурсоводів у Варшаві за цікаву прогулянку Мазовєцьким воєводством та його десятьома роздинками.
Фотографії люб'язно надані моїм співрозмовником
Запрошує послухати звукову версію передачі в доданому файлі
Яна Стемпнєвич