У рубриці «Подорожуймо!» запрошуємо ознайомитися з варшавськими муралами, присвяченими жінкам. Цій темі хочемо присвятити кілька передач. Сьогодні вирушаємо у варшавський район Муранів разом із історикинею, етнологинею та дослідницею муралів Оксаною Усатенко. Наша екскурсоводка є випускницею КНУ імені Тараса Шевченка, а нині займається дослідженням варшавських муралів на факультеті соціології Варшавського університету.
Муранів — це історична дільниця Варшави, розташована у самісінькому центрі польської столиці, поміж районами Воля та Середмістя. Її назва походить від італійського острова Мурано, що належить до Венеції, і звідки походив надвірний архітектор польських королів італієць Сімон Джузеппе Беллотті. Беллоті побудував палац у цьому районі й вирішив назвати його на честь своєї рідної Венеції. Венеціанське походження назви Муранова стало в окупованій Варшаві гіркою іронією, оскільки слово «ґетто» вперше вжито саме у Венеції. Муранів у часи Другої світової війни перетворено на ґетто.
Євреї з’явилися у Муранові в XIX столітті, вони походили переважно з Литви та Білорусі й принесли із собою гебрейську, російську мови та ідиш. На порозі XX століття цей варшавський район був окремим містом, повним контрастів та кольорів. Перед вибухом Другої світової війни 90% мешканців Муранова становило єврейське населення. Це, зрештою, вплинуло на рішення німецької окупаційної влади щоби на терені цього району створити єврейське ґетто. 16 листопада 1940 року ґетто закрито, оточено муром і відрізано від решти варшавських районів.
У пошуках муралів, присвяченим жінкам Муранова, вирушаємо на вулицю Новоліпє 3.
Текля Бондажевська-Барановська — діячка XIX століття, це видатна композиторка, котра проживала у Варшаві. Якщо уважніше придивитися до цих муралів, можна побачити, що підписи під портретами жінок важко зауважити, натомість поряд з кожною жінкою бачимо великі символи, які вказують на вид діяльності, яким займалася ця жінка. Поряд із Теклею є скрипковий ключ.
Біля Теклі намальована Цивія Любеткін, а над нею — символ Варшавського повстання. Цивія брала участь у Варшавському повстанні 1944 року, але перед цим вона була учасницею повстання у Варшавському ґетто. Цивія Любеткін була єдиною жінкою у керівництві Єврейської бойової організації.
Поряд із символом пера та картою США бачимо Міріам (Мері) Берґ. Це письменниця та акторка, донька єврея з Лодзі та громадянки США. Від жовтня 1939 року Мері вела щоденник окупації Варшави та з Варшавського ґетто, де її з сім’єю помістили. Цей щоденник згодом став першим англомовним записом життя у Варшавському ґетто. Книжку видано у США в 1945 році, коли Мері з сім’єю емігрувала до Сполучених Штатів. У Польщі цю книжку видано у 1983 році під назвою «Щоденник з Варшавського ґетто».
Цей мурал намальовано 2013 року з ініціативи суспільно-культурного товариства «Станція Муранів». Цікавою є форма цього муралу, оскільки обличчя жінок не є чіткими, вони накреслені лініями, на фоні плану міста. Автори муралу вибрали таку форму щоби показати вагу втрати Муранова. Під час війни цей район знищено ущент, у післявоєнний час тут виросли нові будинки, тому ці мурали покликані нагадувати про історію Муранова та людей, котрі тут колись жили і гинули.
Жінки варшавського Муранова
Марися Айзенштат — її називали «соловейком ґетто». Батько Марисі був видатним диригентом варшавських синагог. Її спіткала трагічна доля — Марися загинула під час першої акції ліквідації Варшавського ґетто у 1942 році. У цій передачі слухаємо пісню, яку Міріам Айзенштат виконала у кав’ярні варшавського ґетто. Коли німці почали вимагати від неї, щоби вона співала та їх розважала, дівчина заспівала пісню «Ejli, Ejli, lama azawtani» (Боже мій, Боже, чому ж ти мене покинув?).
Рахель Ауербах народилася на Поділлі, але свої студентські роки провела у Львові, і саме з цим містом була тісно пов’язана. Рахеля закінчила філософію а право у Львівському університеті ім. Казимира Великого. Варто сказати, що у міжвоєнний період 30% єврейських студентів становили жінки. Хлопчиків віддавали у релігійні школи, а дівчаток — у приватні гімназії, тому єврейські жінки були добре освічені. На жаль, в Україні мало говорять про Рахель Ауербах в контексті єврейського публічного життя на території України. Частіше згадується близька подруга Рахелі — Дебора Фоґель. Вони разом навчалися і діяли у єврейських організаціях. Рахель Ауербах працювала вільною журналісткою, вона писала в ідиш, це була її рідна мова, і Рахель завжди на цьому наголошувала. На муралі поряд із портретом Рахелі Ауербах бачимо символ пера, але теж — каструлі. Рахель була у варшавському ґетто і відповідала там за польову кухню. Натомість одне із найважливіших завдань, якому Рахель присвятила своє життя, — архівізація документів з варшавського ґетто.
Яніна Бауман — письменниця, котра теж була ув’язнена у варшавському ґетто. Про побачене та пережите вона написала книжку «Дівчата з Варшавського ґетто».
Жінки варшавського Муранова
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
У статті використано фотографії Оксани Усатенко
Яна Стемпнєвич