Ернест Маліновський, безсумнівно, не страждав акрофобією — він побудував залізницю на висоті майже 5 тисяч метрів над рівнем моря, і Центральна трансандійська залізниця довгі роки залишала за собою звання найвищої у світі — аж до моменту, коли китайські інженери у 2006 році не побудували Цінхай-Тибетську магістраль, найвища точка якої сягає 90 метрів понад рівень колії, що її простягнув в перуанських Андах Ернест Маліновський.
Про Ернеста Маліновського знаємо не багато — він належить до тих постатей, про котрих у Польщі дещо забуто, і про яких ми розповідали у попередніх передачах, таких як Броніслав Пілсудський, як Леон Барщевський...
Тож сьогодні — знайомство з видатним польським інженером і національним героєм Перу Ернестом Маліновським. Починаємо від... Поділля.
Говорить інженер Болєслав Орловський:
- Кілька слів про постать Ернеста Маліновського. Він народився у 1818 році на Поділлі і разом зі своїми батьками був змушений емігрувати. У Парижі він закінчив ліцей, потім технічну школу. А згодом Ернест вступив до престижної Національної школи доріг та мостів. Я кажу "престижної", оскільки на той час це був один із найкращих технічних освітніх закладів у світі, а Маліновський належить до ґрона ста поляків, котрі вчилися у цій школі. Після того, як Ернест здобув освіту, він десять років пропрацював конструктором у Корпусі інженерів мостів та доріг. У 1952 році Ернест Маліновський вирушив до Перу. І там вже залишився жити.
Рішення про переїзд до Перу польський інженер приймає, ймовірно, через відсутність перспектив кар'єрного зростання та професійного розвитку у Франції. 1852 року він підписує контракт на п'ять років. У Перу він має контролювати меліоративні роботи, будівництво нових доріг і мостів, а також займатися підготовкою нових інженерних кадрів.
На той час дорожня інфраструктура у Південній Америці була розвинена дуже погано. Сьогодні ми знаємо, що Маліновський залишився в Перу не на п'ять років, а на кілька десятків років, помер він у столиці Перу - Лімі, а його діяльність значно виходила за рамки передбаченої контрактом і, зрештою, завдяки їй стала можлива революція транспортної системи в країні.
Маліновський побудував Центральну андійську магістраль, реалізував сміливий проєкт...
- Оскільки перуанці тоді — а ми говоримо про 50-ті роки 19-го століття — хотіли перетворити свою країну на зразок США, у 1859 році Маліновський розробив проєкт, котрий поєднує густо заселене узбережжя із гірськими теренами, де практично немає поселень. Цей проєкт він зміг реалізувати через двадцять років. Мушу сказати, як інженер, що на той час проведення залізниці на такій висоті і в таких умовах на той час було неймовірним завданням. Умови були набагато складніші, ніж в Альпах, тому колія часто проходить зигзагом. Коли ж говорити про висоту — це рівень Мон Блан та вище. При нагоді будівництва цієї магістралі, побито кілька рекордів, хоча би — довжина тунелю. Це був блискучий інженерський проєкт.
У 50-ті роки XIX століття Маліновський прокладає в Перу дороги і будує міські площі, модернізує мости, контролює будівництво двох коротких залізничних колій; працює в основному в Лімі, але також розробляє проєкт відновлення зруйнованого внаслідок воєнних дій міста Арекіпа. Нагадаємо, у 1865 Перу і Чилі змушені захищати нещодавно проголошену незалежність від Іспанії, що не змирилася з втратою колоній. У цей неспокійний період Маліновський потрапляє в Кальяо — розташоване неподалік Ліми стратегічно важливе портове місто. Спершу він модернізує місцеві фортифікації, проте незабаром сам бере участь у битвах. У 1866 році Ернест Маліновський бере активну участь в одній з найважливіших битв за незалежність Перу - обороні форту Санта-Роса в Кальяо. Поляк проявляє свій геній інженера: форт вдається відстояти завдяки обстрілу з гармат, встановлених на спеціальних пересувних платформах — конструкцію придумав Маліновський. На знак визнання заслуг поляк отримує почесне громадянство Перу, і досі його вважають одним із національних героїв цієї країни.
Говорить археолог Маріуш Зюлковський:
- Ми багато говоримо про залізницю Маліновського, у Польщі цей факт відомий. Але є певний парадокс в тому, що самі перуанці асоцюють цю залізницю з американським банкіром Мексом, котрий її профінансував, а Маліновський — десь ховається на другий план. Можливо, він би так і хотів — Ернест Маліновський був надзвичайно скромною людиною. А з другого боку, мешканці Перу вважають Маліновського своїм національним героєм, а про це поляки говорять менше. На моє переконання, ми, поляки, зобов’язані повернути Маліновського на сторінки нашої історії, і про його досягнення повинні знати всі.
Як говорить Болєслав Орловський, битва під Кальяо є прикладом використання технічних здобутків того часу:
- Так, без сумніву. Спроба Іспанії повернути своє домінування у Південній Америці, почалася від Чилі. Іспанські війська буквально знищили чилійський порт Вальпараісо, а потім, також з моря, хотіли знизити перуанський порт Кальяо. Звісно, перуанці вже знали раніше, що іспанський флот наближається до берегів Перу — у ті часи вже діяв телеграфічний зв’язок. До порту привезли найважчі, найбільші гармати — це була ідея Маліновського. До речі, цю зброю надали США. Варто сказати, що американці також допомогли Перу у тому, щоби країна відстояла свою незалежність. Іспанці, котрі підпливали до порту, наражалися на обстріл із цих потужних гармат, що стояли на колії. Битва за порт Кальяо є єдиним моментом, коли ці гармати пішли в рух. У США їх не використовували. Ця битва була історичною теж тому, що поставила край дерев’яних військових суден. Але повертаючись до битви — іспанські кораблі майже всі згоріли, іспанцям було дуже важко втекти з цієї пастки, яку їм підготував Ернест Маліновський. Перемогли перуанські війська, і це була величезна перемога.
Перуанці віддячилися Ернесту Маліновському тим, що прийняли його до ґрона національних героїв, а також — довірили будову Центральної трансандійської залізниці.
На кінець нашої розповіді про Ернеста Маліновського — технічні дані. Довжина залізниці — 219 кілометрів, сполучає вона з Кальяо (славнозвісний порт неподалік столиці — Ліми) до Уанкайо (центральний регіон перуанських Анд) . Найвища точка колії — це перевал Тікліо на висоті 4818 метрів над рівнем моря. До речі, на цьому перевалі стоїть пам’ятник Ернесту Маліновському із написом: “Ернест Малиновський 1818-1899. Польський інженер, перуанський патріот, герой оборони Кальяо 1866, будівник Центральної Трансандинської залізниці”. Залізниця проходить 62-ма тунелями, 30-ма віадуками, а найдовший тунель, прокладений в скелі, має довжину 1200 метрів.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.
Jedynka/Яна Стемпнєвич