Прийнято вважати, що про Азію першим написав Марко Поло, котрий у 1271 році вирушив до Китаю та Монголії, через Поволжя та Середню Азію. Але мало хто пам’ятає про те, що 30 років перед Марко Поло у Монголії побував поляк, а точніше – Бенедикт Поляк, ченець Ордену Францишканців. Бенедикт вирушив до столиці Монгольської фмперії разом з іншим монахом-францисканцем, Джованні Плано де Карпіні, і поїхали вони зі спеціальною місією папи римського Інокентія IV.
Про цю незвичну експедицію та першого поляка на монгольському дворі будемо говорити із гостями Польського радіо – отцем- францисканцем Анджеєм Зайонцем та головою польського відділу товариства The Explorers Club професором Маріушем Зюлковським.
Починаю від професора Маріуша Зюлковського.
- Бенедикт Поляк був монахом Ордену францисканців, котрий разом з Джованні Плано де Карпіні, іншим монахом, легатом папи римського Інокентія IV, вирушив у 1245 році до столиці Монгольської імперії в Каракорум зі спеціальною місією папи. Варто сказати, що насправді це були чотири місії, які вирушили чотирьома шляхами, і тільки Бенедикт Поляк та Джовані де Карпіні доїхали до мети і повернулися. Монахи завезли ханові листа від папи римського, і повернулися із відповіддю хана. Таким чином було встановлено дипломатичний контакт християнської Європи з Монгольською імперією.
Ці чотири місії вирушають у 1245 році, після наїзду Монгольської орди на Київську Русь, захоплення значної частини слов’янських земель, а також Угорщини. Як знаємо, монгольські наїзди відзначалися брутальністю та нищенням всього, що було на шляху... Монгольська армія дещо зупинилася після смерті хана Угедея. І папа римський вирішив випередити можливі кроки нового хана — Гулюка із просуванням далі, вглиб Європи....
- Тоді вже знали — певний парадокс — що деякі монголи були християнського віросповідання, вони були несторіанами. Це була східна конфесія християнства, яка розповсюдилася у V столітті нашої ери, спочатку на території Ірану, потім Іраку, і через Афганістан дійшла на монгольські степи. Матері деяких воїнів були несторінками. І папа римський хотів встановити дипломатичні стосунки з використанням хоча би цього факту. Чому вирушили чотири місії? Відповідь проста – часи тоді були непевні, небезпечні, і папа не мав гарантії, що усі чотири прибудуть на місце. Так склалося, що до столиці Монгольської імперії приїхали тільки наші монахи-францисканці. І варто ще раз наголосити на тому, що це була перша місія європейців в Азії, Бенедикт Поляк прибув до Каракорум 25 років перед Марко Поло і 10 років перед місією фламандського монаха Вільгельма Рубрука.
Чому цим двом монахам вдалося до Монгольської імперії дістатися, а іншим – ні?
- Це був збіг кількох сприятливих обставин. По-перше, вони вирушили північним шляхом, тобто через Польщу. А по-друге, монахи отримували інформацію з перших вуст. Я маю на увазі і угорське князівство, і руських князів, котрих ми би сьогодні назвали українськими князами. Пам’ятаймо, що Київська Русь була вже під монголами, і вони знали з власного досвіду, як функціонує держава під владою монгольської роди. Князь Василько Рроманович, коли приїхав до Ленчиці, до свого дальшого родича, то сказав, що там, у Монгольській імперії все вирішує – як би ми сьогодні сказали – хабар. І монахи вже знали, що потрібно із собою взяти подарунки. І ці подарунки відчиняли їм чергові двері. Зрештою, місія вирушала до Монголії через Київ і поверталася через Київ.
Додамо, що на запрошення князя Василька Романовича, монахи (на шляху до Каракорум) відвідавли Володимир. Помінявши коней в Києві, в супроводі тисяцького князівського війська монахи вирушили до Канева, де зустрілися з їх ханом Куремса. Згодом монахи пройшли через Дон, до пониззя Волги, де була орда Батия. Після розмови Батий направив монахів далі вже до ставки великого хана Гуюка поблизу Каракорума. Далі місіонери приїхали на коронацію Великого Монгольського хана, ідомо, що вони дуже поспішали, цілиим днями були в дорозі, міняючи до 8 коней за день. 22 липня 1246 вони прибули до ставки Гуюка, проїхавши за 106 днів майже 5000 км. Але зустірч з ханом Гуяком не відбулася одразу після його коронації, монахи чекали на аудієнцію чотири місяці.
Банедикт поляк та Джовані Плано ді Карпін вручили ханову Гуюкові листа від папи римського Інокентія IV, в цьому листі містилася пропозиція прийняття християнства.
У нас на зв’язку вже отець Анджей Зайонц з ордену Францисканців.
Ми часто дивимося на експедицію Бенедикта Поляка як дипломатичну, шпигунську місію, але вона мала теж іншу мету, як виявляється.
- Варто пам’ятати, що ця місія має також євангелізаційний характер. Адже папа римський, як наступник Христа, хотів розширити християнство на чергові країни на чергові народи. Апостольська столиця зрозуміла, які помилки були зроблено під час попередніх хрестових походів, тому Ватикан відмовився від чергового хрестового походу, а вибрав місію лагідної християнізації.
А крім цього, Апостольська столиця хотіла перетягнути монголів та китайців (адже пам’ятаймо також про пізнішу місію Міхала Боїма, що відбулася три століття після Бенедикта Поляка) на свій бік у протистоянні з мусульманами.
Отже, Інокентій пропонує ханову Гуюку прийняти християнство. Хан без ентузіазму сприйняв цю пропозицію. І відповідь Гуюка можна прочитати в книжці «Про подорож братів менших до татар», яку Бенедикт поляк написав як підсумок своєї місії до монголів.
- Відповідь Гуюка, я думаю, викликала здивування у папи римського. Папа римський Інокентій має високу позицію в Європі, але для Гуюка він є тільки партнером для розмови, а може його статус є нижчим.
Але з певністю пап римський не є кимось, хто може хана повчати. Варто сказати, що Іннокентій саме це і робить у листі — він повчає хана, що той має робити. Пише про брутальність хана...
- Так, він згаду про брутальність і закликає змінити свою поведінку, тому що на Страшному суді Гуюк буде змушений розрахуватися за всі свої гріхи. Інокентій закликає Гуюка змінитися в ім’я Боже. Гуюк у відповідь питає в листі до папи римського — а чому ти, добродію папо римський, промовляєш від Божого імені? Те, що для християн є нормою, для хана Гуюка — ні.
Хан Гуюк каже: Те, що ви повинні сказати від щирого серця - ми будемо вашими підданими. А ти, добродію папо римський Інокентію, повинен приїхати до нас особисто, на чолі усіх королів, і сказати, що готовий нам служити. І тоді ми визнаємо вашу підлеглість нам. А якщо не виконаєте Божий наказ і будете діяти всупереч нашому бажанню, ми будемо вас вважати ворогами.
- Думаю, що варто ці два листи прочитати — Інокентія до Гуюка та хана Гуюка до Інокентія. Це нас, сучасних людей, може дещо дивувати. Але те, на що варто звернути увагу, коли говоримо про поведінку Бенедикта поляка та Джовані ді Карпні, то це вміння користуватися підказками мудрих людей. Вони дуже добре підготувалися до цієї місії й знали, що для монголів дуже важливою справою є дари, з якими прибувають чужинці. Цих дарів вони мали дуже багато, і ними відкривали перед собою подальший шлях на схід. Вони мали теж якесь вміння відчувати інших людей, інші культури, вміли вийти поза межі свого цивілізаційного мислення.
На монголів у ті часи, а ми говоримо про 40-і роки XIII століття, мешканці наших теренів дивилися з жахом. Це були наїзники, жорстокі, майже нелюдські. Натомість Бенедикт Поляк та його супутник у цій подорожі писали про монголів як про людей, котрі мають добре організовану державу, котрі ставляться із повагою до жінок. Додам, що після повернення зі своєї місії Бенедикт Поляк написав книжку «Про подорож братів менших до татар», де описує хоча би похоронні ритуали монголів... Це можна сказати, була зустріч двох цивілізацій...
У нас на зв’язку вже отець Анджей Зайонц з ордену Францисканців.
- Так, це була зустріч двох різних світів і способів ставлення до людини і до життя. Тому для європейців з одного боку це було щось нове і незнане, але з другого — щось незрозуміле. Важливо сказати, що ця поїздка показує певну пиху європейців, переконаних у тому, що єдиний правильний спосіб мислення про людину, це такий, який притаманний нам, європейцям. І причому вони не брали до уваги те, що існують інші народи, котрі мають інший погляд. Інший, не означає гірший.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Dwójka/Яна Стемпнєвич