Ворожіння, розіграші господарів, переодягання та ряджані… Про деякі польські та європейські новорічні традиції Катажині Прахніцькій та Павелу Дрозду з Третього каналу Польського радіо розповіла фахівчиня з Етнографічного музею Амудена Рутковська.
Пані Амудено, вітаємо у нашій студії. Свято Сильвестра, тобто, новорічна ніч у багатьох сучасних людей неодмінно асоціюється з веселощами і костюмованими вечірками. Звідки походять ці традиції, а також навіщо ми одягаємо на себе ці костюми та перевтілюємося, якщо так можна сказати?
Це не тільки Новорічні і Сильвестрові традиції, бо насправді звичай переодягання ведеться і в інших святах року. Тож це відбувається не тільки на Сильвестра. Переодягання мало дуже різні функції і є, напевно, найархаїчнішою традицією. Ряджені, що являлися під час конкретного свята, вважалися істотами з поза-людського світу. В одних інтерпретаціях це були духи. В інших — напівлюдські істоти, що були поєднанням звірів, бо, власне, це найчастіше маски тварин, і людей. Вони з одного боку вважалися злими, але водночас їхній прихід ознаменував щось хороше. Тож з ними належало добре поводитися, або пригостити, дати щось взамін.
А що для наших предків означав період, який ми звикли називати przełom starego i nowego roku, тобто цей час переходу від старого до нового року, і чи він був так само важливим та відзначався так, як ми зараз святкуємо Новий рік?
Якщо йдеться про польску традицію, то цей przełom roku, ця межа між старим і новим роком не була настільки важливою, як інші свята, пов'язані з церковною літургією. Звичайно, цей момент, особливо при зміні календаря, був значимим для людей, адже пов'язаний був з їхнім життям, натомість це не мало такої міцної установчої важливості, як Різдво або Свято Трьох Королів. Час між ними – 12 днів, це був так званий Okres godów (зародження нового життя), до кожного, з якого було звернено окрему увагу. Це було передбаченням на цілий черговий рік. І, скоріше, сам цей період був важливіший, аніж сама зміна року. А якщо ж йдеться конкретно про день Сильвестра, то його переважно відзначали в родинному колі, так як святкують і Віґілію. Це свято не було гучним і публічним. Джерела вказують на те, що у цей день дуже часто ворожили. І ці ворожби дуже подібні до тих, що проводять під час «анджеєк» (тобто, на свято Андрія). Ритуали майже ті самі, лиття воску у воду, кидання чоботів та інші речі.
Цікаво, а чи рядженими щороку були одній й ті самі люди, чи ті, кому прийдеться? І хто мав такі повноваження?
Це було пов'язано зі статусом людини, передусім, це були «кавалери», тобто не одружені. Це обов'язково повинні були бути молоді хлопці і чоловіки, важливо, що в цих групах ряджених не брали участь жінки. Вони не носили масок. Потім це змінилося, і можна сказати, що зараз, при відновленні цих традицій, є і дівчата, але колись, як я і сказала, це були винятково чоловіки. В залежності від регіону це мусили бути або тільки неодружені чоловіки, або ж і допускалися одружені. Але повинні були бути визначені статуси. І в момент, коли одна людина змінювала свій статус, власне, одружувалася, то вже випадала із того конкретного осередку, а на її місце входила нова. Отож були певні обмеження. Звичайно, щороку могли це робити одні й ті самі люди, але, зазвичай, це був період 3-4 роки, доки статус цієї людини не змінювався.
Які конкретні новорічні традиції існують у різних регіонах Польщі?
Ну якщо вже йдеться про польські традиції, пов'язані з Новим роком, можна відзначити, що Схід Польщі має особливі традиції, бо там святкують два Нові роки, тобто один – це власне відомий нам Сильвестр, а другий — так званий Старий Новий рік. Тобто новий рік відомий за Юліанським календарем на два тижні пізніше. І це притамано тим спільнотам, які визнають православ’я, або просто мають близькість цієї культури і традиції. Тож святкування двох нових років на Підляшші є досить сильною традицією. Цікаво, що ще одним частим звичаєм, притаманним в різних регіонах Польщі, є, наприклад, зняття воріт за відсутності господаря, поки він не бачить. Знімали калитку з садиби… Але такий ритуал проводили не тільки з нагоди нового року, але також був пов'язаний із lany poniedziałek («поливаний понеділок»), так називають понеділок після Великодня через традицію обливатися водою у цей день. Між іншим, і в залежності від регіону люди повторювали ці дії, це була певна схема. Окрім зняття воріт, також закидали вози на дах, тож господар повинен був ще його знайти, а потім якось стягнути на землю. Окрім цього, різні речі виносили з оселі, наприклад, суп з кухні. І були такі оповіді, що цей суп треба було з'їсти на даху. Тобто, такого типу розіграші, які зазвичай не можна вважати нормальними, у ці дні можна було робити.
А наскільки ці новорічні та навколоноворічні польські традиції подібні до інших європейських звичаїв, тих країн, які знаходяться недалеко від нас?
Якщо говорити про найбільшу схожість, то це перевдягання. В Європі можна назвати кілька таких країн, де під час цього вже згадуваного періоду, як наприклад przełom roku, групи ряджених в масках і спеціальних костюмах вдавали із себе якусь дику людину, це така дуже архаїчна традиція. Але вони ходять на старий новий рік. З 13 на 14 січня, згідно зі старим календарем, оскільки цей регіон Швейцарії — Аппенцелль — впродовж тривалого часу не провів реформи календаря. І ці ряджені ходять від дому до дому з піснями-побажаннями, що можна дещо порівняти з колядками, бо це пісні із побажаннями на новий рік. Їх пригощають господарі, дають як гроші, так і алкоголь, який пили дуже специфічно через соломинку, оскільки не могли знімати маски.
А чи є такі персонажі у польській традиції?
Така «дика людина» з'являється у постатях, наприклад, Dziadка Noworocznego. Dziadу є найбільш архаїчною постаттю серед ряджених. Вірування такого типу існують є у Живецькому Бескиді. А якщо вже говорити більш конкретніше, то в самому місті Живець є район Заблоцє, де й донині живі традиції ряджених, так званих Jukace Noworoczne. Це група чоловіків убрана у досить специфічний спосіб, які вдягають на голову високі конусоподібні шапки, оздоблені дзвониками. Вони ходять, власне, на Сильвестра, хоча вже не відвідують оселі, а за сучасними традиціями відвідують новорічні заходи в ресторанах та кнайпах. Вони входят до зали і стрибають, виконують ритмічні стрибки, які виражають конкретні стрибки і музику.
Запрошуємо слухати аудіофайл
Христина Срібняк / Trójka