22 січня – 160-та річниця початку Січневого повстання. Це подія, яка змінила хід історії подальших років, охопила території Королівства Польського, а також нинішню Литву, Білорусь та частину України.
Січневе повстання тривало з 22 січня 1863 до середини 1864. Воно спалахнуло в Царстві Польському 22 січня, а в Литві, як припускають, на початку лютого 1863 року. Тисячі повстанців загинули, багатьох торкнулася конфіскація майна та заслання до Сибіру.
Королівський замок у Варшаві, згадуючи події, що відбулися 160 років тому, запрошує на виставку «Любов і обов’язок. Січневе повстання 1863».
Виставка, організована Королівським замком у Варшаві у співпраці з Литовським національним музеєм у Вільнюсі, Львівською картинною галереєю ім. Бориса Возницького та в партнерстві з Музеєм Війська Польського, наближає Січневе повстання в загальній перспективі: його причини, перебіг та наслідки, - показуючи історії конкретних людей, їхні обличчя та імена. Саме в окремих долях найповніше розкривається жертовність громади, яка стала до боротьби за незалежність.
На виставку запрошує кураторка, історикиня Анна Чекай:
- Я думаю, що нам сьогодні, з перспективи 160 років, дуже складно зрозуміти рішення людей, які тоді жили, які практично без жодної підготовки пішли боротися з набагато сильнішим ворогом. Думаю, це можна прочитувати у контексті сучасних подій. На виставці, не втікаючи від передачі знань, адже це є обов’язковим - ми повинні навчати про те, що відбувалося колись, аби могти зрозуміти те, що відбувається зараз - передусім ми хотіли показати емоції, зробити так, аби відвідувачі цієї виставки відчули зв’язок з тими людьми, які 160 років тому йшли боротися з Російською імперією.
На виставці можна буде побачити понад 300 експонатів. Передусім це буде малярство – велике малярство другої половини ХІХ століття, яке за своєю суттю пов’язане з тематикою Січневого повстання. Дуже багато художників або особисто брали участь у цих подіях, або якимось чином Повстання торкнулося їхньої біографії, тому вони підіймали цю тему у своїй творчості. Це, звісно, Артур Ґроттґер, Максиміліан Ґеримський, Яцек Мальчевський, а також Антоні Пьотровський, Вітольд Прушковський (це з тих, можливо, менш відомих), а також моя улюблена постать виставки – Людомір Бенедиктовіч. Окрім малярства, ми також показуємо патріотичну біжутерію, зброю (не забуваймо про те, що повстання було не лише суспільним явищем, але передусім збройною боротьбою), ми також показуємо фотографії, предмети щоденного вжитку, пам’ятки повстанців та сибірських вигнанців.
При творенні виставки Королівський замок у Варшаві співпрацював з багатьма інституціями.
- Королівський замок у Варшаві практично не має власної колекції на цю тему, тому ми дуже вдячні інституціям, які висловили бажання з нами співпрацювати при створенні цієї виставки. Передусім, це Литовський національний музей у Вільнюсі. Окрім цього музею, також Музей польського війська та музей, якому особливим чином дякуємо за допомогу, це – Львівська національна художня галерея ім. Бориса Возницького. Це найважливіші інституції, але я також повинна додати, що експонати також з дуже багатьох польських музейних і бібліотечних колекцій.
Особливим чином виставка «Любов і обов’язок. Січневе повстання 1863» перегукується з актуальними подіями.
- Ми не приховуємо того, що виставка планувалася як камерна подія. Після початку повномасштабної війни в Україні, після російської агресії в Україні, ми вирішили розширити тематику виставки так, щоб вона дуже сильно промовляла, потужно показувала єдність народів давньої Речі Посполитої – Польщі, Литви, України й Білорусі – у боротьбі з російським імперіалізмом. Я – історикиня, тому я не могла відійти від історичної нарації. Виставка базується на хронології подій. Її ми розпочинаємо з початку 60-х років ХІХ століття, з перших патріотичних маніфестацій у Варшаві, а завершуємо наслідками поразки повстання, тобто вигнанням та суспільними та структурними змінами у польському суспільстві. Однак у цій хронологічній нарації ми б хотіли витягувати такими ніби кадрами, наближенням емоцій, що пов’язані з почерговими етапами діяльності повстанської влади й передусім рішень людей, які йшли на повстання і брали на себе цю відповідальність.
Про які саме емоції йдеться, коли ми говоримо про виставку «Любов і обов’язок. Січневе повстання 1863»?
- Мені часто ставлять це питання. Я б не хотіла чітко називати й нав’язувати, які емоції повинна викликати у відвідувачів ця виставка. Це дуже індивідуально і дуже особисто. Кожен із відвідувачів матиме право на власні емоції, власні почуття на цій виставці. Я лише можу постаратися, аби експонати, які ми показуємо, якнайглибше торкалися серця. Наприклад, ви побачите лист вигнанця до своєї нареченої, перед самим виїздом до Сибіру. Також ви побачите предмети, привезені вигнанцями з Сибіру, ті, що поверталися до Польщі. Також ви почуєте (варто сказати, що виставка старатиметься діяти на багато органів чуттів, не лише на зір, але також і слух і навіть нюх), тож ви почуєте, наприклад, спогади племінника Зиґмунта Падлевського, який розповідає про події, що мали місце у Києві, за день і у сам день страти його дідуся, батька Зиґмунта Падлевського. Тож такі особисті свідчення на виставці також будуть.
Кожен куратор, який працює над будь-якою виставкою, має особливі почуття, думки й також здобутий досвід. Що особисто вам дала праця над цією виставкою про Січневе повстання?
- Я не даремно назвала її так – «Любов і обов’язок. Січневе повстання 1863». Передусім я б хотіла сказати про те, що мене найбільше торкнуло. Це – ця величезна любов до вітчизни, що спонукала тих людей, звичайних людей. Це не міфологічні герої, і це також не маси повстанців, попри те, що через Повстання пройшло понад 200 тисяч осіб. Це звичайні, поодинокі люди, такі ж, як ми, що мали свої історії, родини, мали своє особисте кохання. Попри це вони мали відвагу відмовитись від особистого щастя для того, аби патріотично боротися за свободу Польщі. Я кажу «Польщі», тому що, звісно, у Повстанні брали участь різні нації давньої Речі Посполитої, але ідеєю було відновлення свободи у межах Речі Посполитої до поділів і створення федеративної держави, у якій кожна нація мала б своє автономне місце. На мою думку, той патріотизм мав героїчний вимір, до свідомої смерті.
Вернісаж виставки «Любов і обов’язок. Січневе повстання 1863» у Королівському замку у Варшаві відбудеться 24 січня. Виставка діятиме до 16 квітня.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль