«Людяність в безодні пекла» — ця назва піонерської для України роботи дослідниці Жанни Ковби про рятування єврейського населення дуже глибоко віддає, чим була допомога всіх тих, хто наважився протягнути руку допомогу в часи Голокосту.
Символом допомоги поляків євреям в часи страшного лихоліття є трагічна і водночас героїчна історія багатодітної сім’ї Ульмів з місцевості Маркова поблизу Ланьцута Підкарпатського воєводства, яка переховувала в себе євреїв, за що поплатилася життям.
24 березня в Польщі відзначається Національний день пам’яті поляків, які рятували євреїв під час німецької окупації. Цей день був встановлений в 2018 році з ініціативи Президента Республіки Польща Анджея Дуди в пам’ять про сім’ю Ульмів, яку в 1944 році розстріляли німці.
В 1995 році Юзефа Ульма і його дружину Вікторію були визнано Праведниками народів світу. Треба відзначити, що є майже 7 тисяч поляків з близько майже 28 тисяч Праведників — це найбільша кількість серед представників інших народів.
10 вересня 2023 року в Марковій Ульми будуть оголошені блаженними Католицької Церкви. Це вперше в історії на вівтар буде винесена ціла сім’я, включаючи ненароджену дитину Вікторії Ульм, яка була вбита разом зі своєю матір’ю.
Про історію сім’ї Ульмів і про порятунок євреїв поляками в ефірі Польського Радіо говорив к.і.н. Войцєх Ханус з відділення Інституту національної пам’яті в Ряшеві.
Зранку 24 березня 1944 року німецька жандармерія вбила в селищі Маркова поблизу Ланьцута польську сім’ю Ульмів, а також євреїв, яких вони переховували. Цього дня перед настанням світанку з Ланьцута до Маркової приїхало не менше 9 жандармів. Дослідження вказують, що Ульмів і єврейську сім’ю видав польський поліцай на німецькій службі Влодзімєж Лєсь. Прикметно, що ці люди раніше переховувалися у Лєся. В Ульмів переховувався Саул Ґолдман та його сини: Барух, Йоахім, Метель і Мойзеш, а також їхні сусідки з Маркової Ґолда Грунфельд, Леа Діднер, яка переховувалася з малою донечкою, яку звали Решля.
В цей злощасний день до господарства Ульмів прибуло 5 жандармів, прізвища та імена яких нам відомі: Юзеф Кокот, Еріх Вільде, Густав Унбехенд, Міхал Дзєвульський. З ним був комендант жандармерії і поліцаї, серед них Влодзімєж Лєсь. Після цього хата Ульмів була оточена. Жандарми зайшли всередину і вбили трьох євреїв. Решту вивели на подвір’я і розстріляли. Свідками цієї трагедії були фірмани, які привезли німецьких жандармів і поліцаїв. Вони хотіли, щоб ті були присутні при розстрілах, щоб на власні очі побачили, що трапляється з поляками, котрі допомагають євреям.
Після того, як було вбито євреїв, настала черга господарів.
Розстріляли Юзефа Ульма, його дружину Вікторію, яка була вже на останніх тижнях вагітності, а також шістьох дітей. Найстаршому з них було 8 років, а наймолодшому — несповна 1,5 року. Це була неймовірна трагедія і приклад страшного злочину, жертвами якого стали поляки, які допомагали євреям.
Перш ніж вбити дітей, німці провели коротку нараду, щодо того, що з ними вчинити. Після обміну думками, командир групи, а одночасно комендант жандармерії Ланьцута Елієрт Дієкен прийняв рішення розстріляти також дітей. Серед тих, хто стріляв в дітей Ульмів був Йозеф Кокот — наймолодший, а водночас найбільш жорстокий жандарм з цілої групи, який за походженням був чехом. Коли він стріляв, то кричав: «Дивіться, як здихають польські свині, які допомагають жидам!». Це була просто приголомшлива сцена.
Дослідник відзначає, що допомога євреям на окупованих землях міжвоєнної Польщі каралася смертю, що не йде в жодне порівняння зі значно більш м’якою політикою німецьких окупантів в Західній Європі.
Розглядаючи питання масштабів допомоги поляків єврейському населенню, слід пам’ятати, що на терені окупованих земель Польщі за допомогу євреям навіть найменшою мірою загрожувала смертна кара. 1 жовтня 1940 року вступило в силу розпорядження про обмеження перебування євреїв в Генерал-губернаторстві, яке було підписано 14 вересня того ж року генерал-губернатором Гансом Франком. Цей акт пришвидшив процес і на його підставі було створено, скажімо, Варшавське і Холмське гетто. Проте вже 15 жовтня 1941 року Ганс Франк підписав розпорядження про чергове обмеження стосовно євреїв. У відповідності до нього євреї, які залишали без дозволу визначене їм місце проживання, підлягали смертній карі. Те саме чекало тих, хто давав їм прихисток. Так само в цьому документі говорилося, що будь-яка спроба допомоги буде каратися як доконаний акт. В окремих випадках передбачалося ув’язнення, що мали вирішувати спеціальні суди.
Такого розпорядження не було в країнах окупованої Західної Європи, до прикладу в Франції, Бельгії чи Голландії. А згаданий правовий акт на окупованих польських землях особливо часто застосовувався.
Треба підкреслити, що відважуючись допомагати єврейській спільноті, люди йшли на виняткову посвяту і героїзм. Сім’я Ульмів є найкращим прикладом цього.
Слід відзначити, що поляки допомагали євреям під час Голокосту, як на рівні індивідуальному та родинному, так і організаційному та інституційному. В останньому випадку безпрецедентним прикладом є «Żegota» — Рада допомоги євреям, створена польською підпільною державою. Говорить Войцєх Ханус:
Індивідуальну допомогу надавали окремі особи, як правило у своїх власних домах і господарствах. Допомога полягала в переховуванні окремих чи багатьох людей. Їм допомагали втікати з гетто, надавалися підроблені документи, їжа, одяг, гроші, медикаменти. Також це все надходило в гетто. Переховування в себе вдома євреїв було надзвичай важким і обтяжливим, як у фізичному, так і в психічному плані для того, хто відважувався на такий крок. Це також було обтяжливим в фінансовому відношенні.
Треба було здобувати харчі, облаштувати криївку, також облаштувати її з огляду на фізіологічні потреби тих, кого переховували. І все це в умовах суворої таємниці, навіть приховуючи цей факт від найближчого оточення.
Якщо йдеться про організовані форми допомоги євреям, то це була організація «Żegota», створена у вересні 1942 року. Цю конспіративну структуру створили при Делегатурі уряду на Край. Її завданням було допомагати євреям поза гетто, на так званій арійській стороні.
У своїх дослідженнях я займаюся вивченням передовсім східної частини Львівського воєводства. Львівським відділенням Ради допомоги євреям керувала Владислава Хомсова, яку врятовані євреї називали «ангелом зі Львова». Вона була бійцем Армії Крайової і членом Демократичної партії. Місцеве відділення організації «Żegota» врятувало чимало людей. Звісно важко оцінити точну кількість, але Хомсовій вдалося врятувати щонайменше 20 осіб.
В контексті організованої допомоги варто згадати про Інститут висипного тифу під керівництвом Рудольфа Вайгля, де також рятували євреїв, а також поляків, яким загрожував арешт. Цих людей працевлаштовували під виглядом носіїв вошей, на яких проводилися медичні експерти. Завдяки цьому їм вдалося пережити війну. Працівники Інституту Вайгля надсилали вакцини до Львівського і Варшавського гетто та в інші місця. В цьому випадку теж складно докладно встановити, скільки євреїв вдалося врятувати завдяки цій інституції. Проте інколи мова йде навіть про 5 тисяч людей, які скористалися допомогою Інституту Вайгля. Таким чином, допомога надавалася різними способами.
PR24/Н.О.