Говорити про Катинський розстріл неможливо, не згадавши про пакт про ненапад, відомий як пакт Молотова-Ріббентропа, за яким СРСР та Німеччина поділили сфери впливу у Східній Європі. Вже 1 вересня нацистська Німеччина напала на Польщу, окупувавши її західну частину. З цього й почалась Друга світова війна. Незабаром, 17 вересня, Сталін ввів війська у східну частину Польщі. Країну тоді поділили по річках Вісла і Сян.
«Катинська трагедія була наслідком жахливих подій, які відбулись в 1939 році, зокрема 17 вересня, коли радянські війська увійшли на території Польщі. Проте ще до того пакт Молотова-Ріббентропа став тригером для початку великих трагедій», — підкреслив історик.
Вже до грудня 1939-го, коли східну Польщу окупував СРСР, більшість польських солдатів були звільнені, або ж їх передали німцям на заході. Проте тисячі утримували як військовополонених у таборах. За наказом НКВС їх вирішили розстріляти. За різними підрахунками тоді вибили близько 22 000 польських військових. Серед них були не тільки етнічні поляки, а й представники інших національностей. Крім того, ці військові були радше військовими воєнного часу. У цивільному житті вони мали різні професії, від митців до лікарів та релігійних діячів, тобто складали інтелігенцію польського суспільства.
Про злочин стало відомо у 1943 році, тоді нацистська Німеччина повідомила, що знайшла місце поховання масового розстрілу. Звісно, СРСР спершу казали, що це наклеп і намагались перекинути відповідальність на німецьку армію, навіть під час Нюрнберзького процесу.
Цей розстріл часто розглядають як складову геноциду, адже багато з тих, кого розстріляли, були польською інтелігенцією. Інші кажуть про бажання Сталіна помститись за поразку у попередній війні проти поляків.
«В СРСР керувалися правилом: нема людини — нема проблеми. Влада не знала інших шляхів, не знала. що ще можна зробити з людьми. Також Сталін мав негативне ставлення до Польщі. Згадати хоча б його ганебну поразку за Варшаву, битву на Віслі. Сталін був одним з керівників наступу. Тоді поляки об'єдналися і дали відсіч цим анексивним планам. Але Сталін ніколи нічого не забував. Тож, ймовірно, у Сталіна був свій особливий рахунок до польського суспільства. Він не забував про поразку на Віслі в 1920-му році. Можливо цей чинник і спрацював у 1940-му», — сказав Фелікс Левітас.
Досі багато даних про Катинський розстріл залишаються в росії. Подібно, як і дані про інші злочини радянської росії. Попри це історик вірить в те, що правду приховувати вічно неможливо і вільний світ має шанс отримати доступ до правди про минулі та сучасні злочини росії, проте для цього необхідно об'єднатись: «Війна росії проти України — це серйозний виклик міжнародному праву і людській цивілізації загалом. Аби цивілізовані демократичні цінності перемогли над диктаторськими режимами, має відбутись об'єднання всіх демократичних сил у світі, потужних економічних, політичних, а головне військових координаційних центрів. Знаєте, чого бояться всі диктатори? Вони бояться сили. Диктаторські режими розуміють тільки консолідацію демократичних сил. Тому у мене є велика надія, що, зрештою, реальне об'єднання стане на перешкоді всім антигуманним та антидемократичним системам».
Більше можете почути в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць