Українська Служба

Професор Внук: В умовах війни складніше говорити про Волинь, бо сьогодні це українці є жертвою

11.07.2022 17:07
Про можливість розв’язати Гордіїв вузол польсько-української суперечки довкола важких сторінок минулого - розмова з професором Рафалом Внуком з Люблінського католицького університету.
Аудіо
  • Про можливість розв’язати Гордіїв вузол польсько-української суперечки довкола важких сторінок минулого - розмова з професором Рафалом Внуком з Люблінського католицького університету
Пам'ятник жертвам Волинської різанини у ВаршавіFot. Sławek Kasper (IPN) /https://ipn.gov.pl/pl/aktualnosci/146917,IPN-upamietnil-ofiary-Zbrodni-Wolynskiej-Warszawa-11-lipca-2021.html

 Впродовж вже довгого часу, особливо в останні роки, тема кривавого польсько-українського конфлікту в період Другої світової війни затруює атмосферу відносин між Польщею і Україною. Найбільшим каменем спотикання  залишається характер і масштаб антипольської акції ОУН-УПА на Волині в 1943 році, яка мала своє продовження у Східній Галичині.

Антипольську акцію українських націоналістів на Волині в Польщі загальноприйнято окреслюються як Волинська різанина або Волинський злочин. Її апогеєм польська історіографія вважає події в ніч з 10 на 11 липня 1943 року, коли за даними польських істориків, підрозділи УПА при підтримці цивільного українського населення, одночасно атакували близько 100 волинських сіл, де переважали поляки. Більшість українських істориків ставить під сумнів факт скоординованого удару, який у Польщі називають «кривавою неділею». Українська сторона говорить про обопільні, часто незаплановані етнічні чистки, але визнає, що абсолютною більшістю їх жертв на Волині були поляки. Не підлягає сумніву те, що жертвами дій УПА на Волині стало головним чином цивільне польське населення, включаючи жінок, дітей та людей похилого. Значна частина поляків на Волині була варварськи вбита, з використанням таких знарядь як сокири чи коси.

За даними Інституту національної пам’яті Польщі, в результаті дій УПА на Волині в 1943-44 роках було вбито від 40 до 60 тисяч осіб, а в Східній Галичині 20-40 тисяч.  Більшість українських істориків вважають ці дані завищеними.

У 2016 році Сейм Польщі встановив 11 липня Національним днем пам’яті геноциду вчиненого українськими націоналістами щодо громадян ІІ Речі Посполитої.  Зі свого боку, українська сторона вважає, що не можна говорити про запланований геноцид щодо поляків, і вважає, що слід вести мову про взаємні злочини проти мирного населення, як з боку УПА, так і АК й інших формувань, а самі не події Другої світової війни не розглядати без відриву від історичного контексту, зокрема дискримінаційної і репресивної політики щодо українців у міжвоєнний період. У Польщі ж вважають неприпустимою глорифікацію ОУН-УПА, зокрема їх лідерів Степана Бандери та Романа Шухевича.

Війна Росії проти України ставить польську-українську суперечку довкола Волині і важких сторінок минулого в принципово новий контекст. До розмови на цю тему я запросив професора Рафала Внука з Люблінського католицького університету.

Отож, як Ви сьогодні бачите можливість для розв’язання Гордієвого вузла польсько-української суперечки довкола важких сторінок минулого? З одного боку, видається, що з огляду на неймовірну солідарність і допомогу Польщі і поляків Україні та українцям зараз є більше поле для залагодження історичних справ. Водночас, з іншого боку, йде війна і високі очікування польської сторони можуть бути невиправдані. Тут більше шансів для польсько-українського порозуміння щодо трагічного минулого чи все-таки їх менше, а більше різного роду пасток?

Зізнаюся, що не надто люблю поняття порозуміння чи поєднання в історичних питаннях. На мою думку, мислення в категоріях порозуміння чи поєднання стосовно минулого само по собі світить пастками. Неможливо дійти до згоди щодо однієї версії минулого в рамках однієї держави, однієї країни і однієї нації. Тим більше, ще складніше встановити якусь одну, канонічну версію подій минулого у випадку, коли йдеться про декілька народів, бо тут ще мова й про єврейське питання.

І дивлячись на те, що Ви слушно назвали Гордієвим вузлом, з перспективи сьогоднішнього дня, з перспективи агресії Росії проти України і польського заанґажування в допомогу Україні, то мені здається склалася атмосфера, в умовах якої складніше говорити про Волинь, позаяк українська сторона, сьогодні є жертвою. Українці сьогодні не хочуть говорити на цю тему. Для української сторони в політичному плані дуже складно піднімати настільки маргінальне з перспективи всієї України питання, питання різанини поляків на західних теренах цієї держави. Сьогодні це Україна є жертвою і в такій цілком зрозумілій ролі вона виступає в Європі. На додаток, це героїчна жертва, бо Україна блискуче борониться. В той же час, з польського боку домагання, щоб зараз говорити про Волинь було б нетактовністю. Тобто, це була б з нашого боку вимога від когось, хто бореться за виживання, щоб той покутував темні сторінки свого минулого. На мою думку, зараз поганий час для цього, але з іншого боку ніколи не має хорошого моменту для такого типу розмови.

Я вважаю, що мислення, щоб за одним махом закрити питання історичних порахунків є утопією. Те, що можна зробити, так це відділити дві речі – історичну дискусію і поточну політику. Якщо ми сьогодні будемо вести мову про те, що треба зараз робити в плані військовому, економічному ітд., а з іншого боку, паралельно і не узалежнюючи політику від  минулого, вести мову про історію, то тоді ми можемо бути нормальними сусідами.

До наступних парламентських виборів у Польщі, які мають пройти восени 2023 року, залишається ще більше року. Проте неофіційно виборча кампанія вже почалася й набирає обертів. Чи питання Волині і польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни будуть виринати в цій кампанії? Особливо з огляду на боротьбу на правому фланзі між правлячою консервативною партією «Право і справедливість» і ультраправою «Конфедерацією».

Будуть виринати, і це на 100%. Я слідкую за більш чи менш радикальними порталами, де постійно звучать заклики на кшталт «не забуваймо про Волинь!». Там направду дуже багато гострих заяв зі звинуваченнями в адрес України. За цим криється теза, що мовляв ви їм допомагаєте, тобто польський уряд і більша частина польського суспільства, але ви допомагаєте тим, хто нам завдав таку страшну кривду. І ця тема поруч із алярмізмом щодо біженців є для цієї радикальної частини польської правиці потенційно є виборчим пальним. І на мою думку цей елемент буде використовуватися у виборчій кампанії.

І варто додати, що тема Волинської різанини є широким полем для російської пропаганди й дезінформації. Тут не раз непросто відділити правдивий біль і обурення від того, де це є частиною гри російської пропаганди й агентів впливу, де вони діяли віддавна.  

З одного боку, це так, а з іншого боку, часто це почасти настільки дослівне переписування гасел російської пропаганди, що помітно, що хтось вкинув в онлайн-перекладач російський нарратив й запустив їх в польський інформаційний простір. Тому, на мою думку, фахівці бачать, що більша частина кресових середовищ, свідомо чи ні, є трансмісійним рупором російської пропаганди. Натомість, що ж тут вдієш, коли хтось хоче повторювати шкідливу російську пропаганду, бо ми живемо у вільній країні. Поки що в Польщі таке не карається.

На початку червня в Києві вперше відбулися польсько-українські міжурядові консультації. Серед іншого був підписаний меморандум про пошук і ексгумацію польських жертв конфлікту часів Другої світової війни, а по другий бік кордону буде проводитися пошук і ексгумація українських жертв. Це має відбутися через 3 місяці після закінчення війни в Україні.   Як Ви бачите політику уряду Об’єднаних правих сил щодо важких питань минулого?  Зокрема цей перший крок в питанні ексгумації, яке вже декілька років сильно ділить і резонує в польсько-українських відносинах.

Я сподіваюся, що такого роду кроки продовжаться. Хочу нагадати, що у зв’язку з новелізацією закону про Інститут національної пам’яті Польщі в 2018 році призведено до ситуації, коли було зруйновано не лише польсько-єврейські, але й польсько-українські історичні дискусії та контакти. Частково положення новелізації було відкликано. І коли сьогодні польська влада намагається відійти від цієї дуже негативної атмосфери, то це треба оцінювати як позитив. Натомість, я історик, а не віщун, що передбачає майбутнє і тому не знаю чи атмосфера виборів не призведе до того, що гору візьме націоналістична мова, мова псевдопартріотизму і не буде повернення до мови виключення. Натомість згадані зусилля польської влади потрібно похвалити.

В польському медіапросторі кружляють плітки, що нібито польський уряд на чолі з партією «Право і справедливість» готовий і хоче закрити очі на культ Степана Бандери, чия постать особливо популярна в Україні як гасло боротьби з російськими загарбниками. Стверджується, що нібито польська сторона готова визнати, що Бандера не є безпосереднім відповідальним за антипольську акцію ОУН-УПА на Волині і в Галичині.  Натомість головний удар буде скерований проти культу провідників УПА, в першу чергу проти Романа Шухевича. І ряд польських оглядачів і експертів стверджують, що є таке негласне порозуміння Варшави і Києва. Чи взагалі щось таке може існувати в природі? Чи такий підхід взагалі має сенс з точки зору польської історичної політики?

На мою думку це не має сенсу з точки зору польської історичної політики. На моє переконання 95%-98% поляків взагалі не знає, ким був Шухевич і саме Бандера є символічним прізвищем. Тому вважаю, що не має жодної можливості для гри на двох фортепіано двох різних мелодій. В довгостроковій перспективі польська сторона не може відмовитися від нагадування про роль Бандери в націоналістичному русі. З іншого боку, сама українська сторона, витягуючи Бандеру з книжок і ставлячи його на п’єдестал, у майбутньому ставить себе у важке становище. В об’єднаній Європі крайні націоналісти не будуть рушійною силою, яка буде виступати за об’єднання Європи і підтримувати європейські устремління України. Тому героїзація і міфологізація Бандери буде створювати Україні в майбутньому серйозні проблеми, якщо європейські амбіції України серйозні і вона хоче їх реалізувати, а я думаю, що вони такими є.  Це десь трохи так як Хорватії було б важко вступати в Європейський союз з таким героєм як Анте Павеліч.

А чи є можливість компромісу щодо подій на Волині і в Галичині, коли українська сторона визнала вбивство польського населення етнічними чистками і військовим злочином, а зі свого боку, польська сторона визнала б, що так звані відплатні акції хоча й були реакцією, але все ж мали характер військових злочинів проти українців ? Тут звісно мова про порозуміння на рівні політиків.

Але ми знову ж таки повертаємося до початку нашої дискусії. На мою думку, якщо ми б передали справу в руки спеціалістів, а не політиків, за умови, що останні зважилися на такий героїчний і відважний крок, то справа виглядала б по-іншому. Виявилося б, що дуже багато спеціалістів з польського боку визнає УПА силою, що боролася за незалежність України. Одночасно ті ж самі польські історики підкреслюють виняткову брутальність і жорстокість польських «відплатних акцій». Всі найбільші злочини щодо вбивств мешканців українських сіл описані істориками і ніхто притомний не намагається їх виправдовувати. Тому процес вже йде. Натомість, коли ми починаємо мислити за племінним принципом і починаємо інструменталізувати історію, то завжди знайдеться група, яка вирішить з цього зробити політичне паливо.

Тому, підсумовуючи, відповім, що так - такий процес може мати місце і це було б розумним вирішенням справи.

Матеріал підготував Назар Олійник

 

У Кєльцях не буде шокуючого пам’ятника «Волинська різня»

21.02.2020 12:50
Місцеві депутати у Кєльцях не підтримали проєкт рішення про встановлення у місті скандального пам'ятника жертвам трагічних подій на Волині через його жорстоку і різку форму

Професор Внук: Винятковість Армії Крайової - це її аполітичність і державницький характер

14.02.2022 22:09
Професор Рафал Внук (Люблінський католицький університет) про створення АК

Українська делегація спільно із польською вшанує у Варшаві пам'ять жертв Волинського злочину

11.07.2022 10:00
Варшавські врочистості із вшанування пам'яті жертв трагічних подій на Волині відбудуться в атмосфері молитви, пам'яті та роздумів