Українська Служба

Історик: Російсько-українська війна — це мішанина елементів Першої і Другої світової та сучасної війни

28.02.2023 17:07
Про історичні паралелі війни РФ проти України — розмова з аналітиком й істориком Лукашем Пшибилом (Академія військового мистецтва)
Аудіо
  • Про історичні паралелі війни РФ проти України - розмова з аналітиком й істориком Лукашем Пшибилом (Академія військового мистецтва)
     1940  (-40)
Каска солдата армії РФ зразка 1940 року (СШ-40) з сучасною камуфляжною накладкою і георгієвською стрічкою часів І світової війни foto:Генштаб ЗСУ https://www.facebook.com/photo/?fbid=539870381659378&set=pb.100069092624537.-2207520000.

З часу повномасштабного російського вторгнення в Україну минуло вже більше року. Попри очікування Путіна, воно не стало бліцкригом для його армії, яка виявилася колосом на глиняних ногах, і в протистоянні українського Давида та російського Голіафа останній зазнає дошкульних ударів і поразок. Проте ворог дуже небезпечний і в жодному разі його не можна недооцінювати.  

Треба відзначити, що ми часто сприймаємо цю війну крізь призму конфліктів минулого. Російсько-українську війну передовсім, тією чи іншою мірою, порівнюють з Першою і Другою світовими війнами.  

Власне до розмови про цілі паралелі я запросив аналітика й історика Лукаша Пшибила з Академії військового мистецтва. Він є автором, серед іншого, книжок «Харків-Донбас 1943» і «Військові доктрини. Історія та оцінки».

Першим моїм запитанням було, чи війна Росії проти України стане в 2023 році тотальною чи все таки її характер залишиться незмінним?

Гадаю, що в Україні ми вже маємо тотальну війну. Тобто, в України не має вибору, країна повністю перейшла на воєнні рейки. Якщо мова йде про Російську Федерацію, то процес мобілізації економіки і перехід на воєнні рейки в якісь мірі відбувся. Чи росіяни готові вступити в тотальну війну? На мою думку, ні. Тобто, це стосуватиметься частини економіки і суспільства, але це не буде той рівень.

Проте неозброєним оком видно, що є ряд елементів, які відрізняють російсько-українську війну від класичних тотальних воєн. До прикладу, попри конфлікт постійно ведуться закулісні перемовини. Є домовленості, зокрема в справі поставок українського збіжжя, досить регулярно відбуваються обміни полоненими. Всього цього не було у випадку Першої і Другої світових воєн. Думка з цього приводу Лукаша Пшибила.

Війна еволюціонує, змінює свій характер. Я особисто вважаю, що не є чимось поганим, що ці контакти тривають, бо чим більше є каналів комунікації, тим краще. Це дає можливість укласти кращий мир. Чи сьогодні можна висувати вимогу безумовної капітуляції Росії? Чи це можливе? Хай кожен сам дасть собі відповідь. Я вважаю, що якийсь мир мусить бути укладений, головне, щоб він задовольняв Україну.

Часто робляться різні порівняння, відкликаючись до згаданих вже двох глобальних конфліктів. До прикладу, зараз ведеться мова про «Бахмутську м’ясорубку», по аналогії з битвою під Верденом 1916 року. А перед тим часто говорилося про битву за Маріуполь, як про «другий Сталінград». До якої війни все ж таки більш схожа російсько-українська війна, до Першої чи Другої світової?

Кожен шукає якогось порівняння з минулим. В історії завжди є елемент циклічності і елемент винятковості. Ми можемо у випадку Бахмута віднайти елементи як Першої, так і Другої світових воєн. Проте ми також маємо елементи сучасної війни. Ми бачимо роботу БПЛА чи використання високоточних боєприпасів. Тут є мішанина елементів Першої і Другої світових воєн та сучасної війни. Кожна війна має свій винятковий характер. Тому я би тут не зосереджувався на таких порівняннях, бо найважливіше зрозуміти, чому щось відбувається так, а не інакше. Ми знаємо, чому росіяни воюють так, як воюють — вони просто по-іншому не вміють. І знаємо чому українці воюють так, як воюють — вони здатні пристосуватися до ситуації і завдавати важких втрат росіянам. На сьогоднішній день для українців залишається дуже важливим не втратити надто багато техніки та людей і бути готовими перейти до наступальних дій впродовж року.

Відомий російсько-американський історик і публіцист Юрій Фельштинський стверджує, що 24 лютого 2022 року істориками буде вважатися точкою відліку Третьої світової війни. Чи цей третій глобальний конфлікт дійсно вже триває? Маємо тут справу з вірним діагнозом ситуації чи тут скоріше йдеться про певну поетичну вільність і згущення фарб?

Так, на мою думку, це все таки — це licentia poetica, як висловлювалися давні римляни. Чи Третя світова війна вже почалася? Напевно покоління, які прийдуть за нами, зможуть сказати, чи дійсно так було і це вже діється. Людям, які перебувають у вирі цих подій, їм завжди важко їх оцінювати. Скажімо, питання, чи Друга світова війна почалася в 1937 році в Китаї чи в 1939 році у Польщі? Коли вона почалася для Росії чи США? 22 червня 1941 року? 7 грудня 1941 року? Кожен народ має інший погляд на Другу світову війну. Різні народи вступали у цей конфлікт в різний час і в різних місцях, тому його бачать по-різному.

Думаю, війну в Україні треба розглядати як нове геополітичне переформатування, внаслідок якого ми матимемо два табори. Один —– авторитарний, китайсько-російський, а другий — демократичний, який буде базуватися на США і Західній Європі. Побачимо. Вважаю, що, безумовно, щось діється. Ми рухаємося в напрямку Холодної війни 2.0 або це вона вже і є. Чи це вже Третя світова війна? Притримуюся думки, що ще ні.

В часи Другої світової війни диктаторський блок був знаний як вісь Берлін-Рим-Токіо. Чи доречно сьогодні говорити про вісь Москва-Тегеран-Пекін? І чи Китай може стати для Росії союзником на зразок того, якого мав Совєтський Союз в особі Америки, яка постачала совєтам техніку, всі необхідні військові матеріали і спорядження?

Це дуже цікаве питання. Я не експерт по Китаю і волів би не коментувати цього, але мені здається, що така можливість існує. Теж питання, чи США і західний світ мають інструменти для протидії цьому. Скажімо, мова тут про санкції, які б вдарили по Китаю. Проте Китай перебуває в зовсім іншій ситуації, ніж Російська Федерація. Китайці набагато більше залежать від вільної морської торгівлі і закордонних поставок, ніж росіяни. Треба не забувати, що Китай має продовольчий дефіцит. Вони вимушені імпортувати, бо не мають своїх власних ресурсів. Так само КНР не має власної нафти і газу, як це є у випадку Російської Федерації. У Китаю просто колосальна кількість населення, яку треба прогодувати. І тому для китайців перспектива вступити в конфлікт з Заходом і нарватися на санкції чи навіть спровокувати вже згадану вище Третю світову війну, все це може вплинути і Китай не прийде з допомогою Росії. Натомість, загальновідомо, що політики зазвичай керуються нераціональними розрахунками, які їм здаються раціональними. Тому треба зачекати як буде розвиватися ситуація. Американська розвідка стверджує, що Китай все більше готовий надати зброю. Це була б велика проблема для Заходу, вже не кажучи про Україну. 

Ще Цицерон говорив свого часу, що nervus belli pecunia, тобто, що гроші — це нерв війни. Росія з цієї точки зору здавалося б виглядає безнадійно, бо російське ВВП в середині минулого року було меншим, ніж сумарне ВВП 11 країн східного флангу НАТО, далеко небагатих країн. Російська економіка, яка опирається на продажі нафти і газу, вгинається під санкціями Заходу, але Кремль продовжує війну проти України.

Попри це, як підкреслює аналітик, Росія має високу здатність вести повномасштабний конфлікт ще дуже довго.

Росія буде вести війну стільки, скільки їй заманеться з огляду на сухі цифри. Вони здатні мобілізувати ще від 2 до 4 млн чоловіків. В Росії є всі засоби сировини, а також вона є виробником продовольства, тому їжі їй не бракуватиме. Проте Росія на стратегічному і політичному рівні вже програла цю війну, позаяк держава передовсім — це розвиток і безпека, а західні санкції перекреслили майбутнє Росії. Можливо Росія буде в стані ще довго гризти і вести війну, але вона перестане розвиватися. Росіяни вже не будуть світовими учасниками технологічних змагань і не будуть учасниками технологічної революції, яку ми зараз спостерігаємо. Росію чекає занепад і буття чимось трохи на зразок Північної Кореї. Чи такий сценарій до вподоби росіянам і чи такого вони очікують від свого політичного керівництва? Сумніваюся. Натомість суто на технічному рівні вони здатні, на жаль, й далі вести цю війну.

Проте проблема ще й в тому, що для Кремля, і для переважної більшості росіян ця війна передовсім є екзистенційною війною. В них є апокаліптичне бачення, що в разі поразки Російську Федерацію чекає розпад, а російський народ — загибель. Вони вірять, що це війна передовсім з ненависним Заходом, який тільки те й робить, що думає як Росію знищити. Не так давно Путін сам відкрито озвучив цю думку, яка дуже сильно закорінена в мисленні росіян. Коментар з цього приводу Лукаша Пшибила.

Ну, це російське імперське божевілля. Російське суспільство виховується на ідеї Третього Риму, на імперській ідеології, ідеї про вплив на світ їх великодержавності тощо. В певному сенсі вони праві. Світ не хоче такої країни, яка має ядерну зброю і є божевільною, а люди, що стоять на її чолі є нераціональними. Тому звучать голоси, і подекуди теж на Заході, що найкращим рішенням була б денуклеаризація  Росії або навіть її розпад. Натомість, чи Захід дійсно хоче розпаду Росії і хоче її знищити? Не думаю. Всі хочуть, щоб це була нормальна країна, а Росія не буде нормальною країною, поки самі росіяни не впораються зі своїм імперським комплексом. А це імперський комплекс, якщо взяти дані ВВП, не має під собою нічого. РФ в економічному плані в 20 разів менша від США і така сама пропорція у випадку ЄС. Тобто, її ВВП в 40 разів менше, від Америки і Євросоюзу. Росія, в плані ВВП лише в 2,5 рази більша від Польщі. Сьогодні Польща на 5 місці в торговельному балансі Німеччини, а польський імпорт та експорт з Німеччиною в 5 разів більші від аналогічних російських показників. Росіяни живуть якоюсь ідеологією, мріями, а якщо все це перевести в тверді цифри, то Росія - це середня за значенням держава, і то це лише та винятково з огляду на ядерну зброю. 


Матеріал підготував Назар Олійник

 

 

 

 

Побач більше на цю тему: війна РФ проти України