Під час повномасштабної війни українці та поляки отримали черговий шанс побачити спільну загрозу і вже не вперше об’єднатися проти неї. Раніше виходило втілювати такі періоди в короткі тактичні перемоги. Чому протягом багатьох століть не вдавалося стратегічно здолати російську загрозу?
Прикордонні регіони в усіх країнах мають певні конфліктні особливості, зумовлені історичними процесами. В ситуації України та Польщі ці непорозуміння підігрівала Росія: за принципом — поділяй і володарюй. Росіяни завжди були майстрами пропаганди і розуміли, що історія — це важливо, що треба стирати з неї всі позитивні кейси співпраці народів, натомість вони завжди вигадували й розпалювати міфи, спрямовані на ворожнечу. На жаль, мало відомо про позитивні кейси, спрямовані на порозуміння, і про дуже важливі постаті в історії, які для цього порозуміння працювали — як це робив Єжи Ґедройць. Наскільки важливою була ця людина?
Єжи Ґедройць заснував видання «Культура», яке відпіслявоєнного періоду виходило аж до 2000 року. Його призначав на просвітницьку роботу сам генерал Андерс, про якого, як і про польський уряд в екзилі, в Україні, на жаль, також у шкільній програмі не згадують на достатньому рівні. Насправді ж це важлива віха, яка показує, що Польща, як і Україна, після Другої світової війни перебувала в російській радянській окупації. І це ще один місток до порозуміння і усвідомлення спільної долі українців та поляків.
Інтерв'ю можна прослухати в доданому аудіофайлі.
Олексій Стеценко