Чи звертали ви увагу, що на сторінках українського закордонного паспорта, окрім тризуба — малого герба України — зображені історичні пам’ятки? Якщо так, то чи добре ви знаєте історію кожної з них? Навіть якщо на обидва питання ви відповіли "так", гадаю, вам все одне буде цікаво послухати співрозмовницю Польського радіо для України, авторку ідеї проєкту «Паспорт твоєї ідентичності», члена правління і секретаря правління Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України», кандидата історичних наук Вікторію Колеснікову, адже мова піде не лише про український закордонний паспорт, але й про намагання країни-агресорки привласнити українську історію. Тож запрошую послухати інтерв’ю з Вікторією Колесніковою.
- Пані Вікторіє, ви авторка ідеї проєкту «Паспорт твоєї ідентичності». Розкажіть, будь ласка, про нього, в чому він полягає.
- Насправді ідея дуже давня. Я її виношувала не один рік, але от нарешті минулого року все склалося, знайшовся фонд, який відгукнувся на нашу проєктну пропозицію. Основна ідея в тому, щоб привернути увагу до того, що кожна сторінка закордонного паспорта громадянина України оздоблена певними зображеннями. Насправді не всі взагалі бачать, що там щось ще є. Ми хотіли розповісти про них короткі історії. Ми обрали формат дуже коротких розповідей, це відео з коректною науковою, але доступно викладеною інформацією. Такий результат у нас і вийшов. Це 32 відео про ті пам’ятки, які є на сторінках, і одне промо-відео.
- Які історичні періоди знайшли своє відображення на сторінках українського закордонного паспорта?
- Насправді практично всі. Найбільш ранні, напевно, це трипільська культура, їй присвячені цілі чотири сторінки, тому відео ми зробили про це трошки менше, тому що вони частково збігаються по візуальному зображенню. Оскільки в цьому випадку є кілька схожих сторінок, і одна сторінка паспорта абсолютно однакова — двічі повторюється — козацький каламар з пером, тому ми додали ще фільм про історію українського закордонного паспорта взагалі. Тому загальна кількість відео вийшла все одно 32.
Далі є всі інші хронологічні періоди. Є скіфи, є античність, є Середньовіччя — і закінчується сучасними ракетоносіями.
- На сторінках закордонного паспорта можна побачити Золоті ворота періоду Київської Русі. Президент країни-агресорки та кремлівські пропагандисти дуже часто звертаються саме до цього історичного періоду в історії України, намагаючись його привласнити. Чи ви в інформаційному полі працюєте з цим, намагаєтесь боротися з цією дезінформацією?
Золота брама граду Ярослава часів монгольської навали (реконструкція). wikipedia.org/George Chernilevsky/Public Domain
- Дуже влучне запитання. Ми якраз розмірковуємо над проєктом, який би стосувався розвінчування оцих пропагандистських міфів саме на археологічному матеріалі. Звісно, це необхідно робити, тому що російська пропагандистська машина дуже активна в цьому. Вони перекручують багато речей, підтягуючи під себе нашу історію. Частково ми до цієї теми вже зверталися, але трошки в іншому форматі. Ми у 2022 році за підтримки Ґете-Інституту робили проєкт про археологічну спадщину, вкрадену Росією. Його поява була спровокована викраденням з українських музеїв під час вже цієї активної фази війни. Насправді ця історія набагато давніша і розпочинається вона з моменту інтенсивних археологічних досліджень на території України, тому що саме з того часу почали активно вивозитися найкращі археологічні матеріали в Санкт-Петербург переважно, але частково й в Москву. Тому так, ми до цієї теми звертаємось і, я думаю, ще будемо звертатися.
- Тризуб – малий герб України – це перше, що ми бачимо на паспорті. Могли б ви розповісти нашим слухачам про його походження.
- Не думаю, що я можу детально розповісти, тому що я не фахівець в періоді, а тут треба бути фахівцем, щоб говорити про деталі. Можу запропонувати слухачам та читачам звернутися до книги, в якій це розписано дуже детально, вона так і називається «Наш герб». Я думаю, що вона мала б бути у відкритому доступі в форматі PDF, тому що вона свого часу була зроблена за підтримки Українського культурного фонду. Якщо я не помиляюся, це було в 2018 році. Вона була видана видавництвом «Родовід». Там дуже багато детальної та коректної інформації. Дуже багато гарних фотографій та малюнків. Там є абсолютно все, починаючи від зародження герба і закінчуючи його використанням в різні періоди.
- Після початку повномасштабного вторгнення зріс інтерес до всього українського — культури, історії та традицій. Зокрема, багато молодих людей зробили собі татуювання з тризубом. Якби ви пояснили такий великий інтерес українців до всього свого? І чи він скороминучий, чи, на вашу думку, це вже довготривала тенденція?
- Я дуже сподіваюся, що цей інтерес не скороминучий, що він буде тільки поширюватися й поглиблюватися, тому що символіка має принципове значення. Зараз ми це бачимо на прикладах перейменувань. Той семантичний простір, в якому ми живемо, він так чи інакше визначає нашу свідомість. Тому такі речі мають принципово важливе значення, і татуювання, зокрема. Це просто сучасна форма, але сенс її однозначно позитивний.
- Одним з авторів проєкту «Паспорт твоєї ідентичності» є Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України». Розкажіть, будь ласка, як зараз — в умовах великої війни — виглядає робота археологів. Що змінилося у вашій роботі? Чи є можливості та кошти на проведення розкопок, роботи в полі, чи ви мусили це все призупинити?
- З початком великої війни наша діяльність, не можу сказати, що змінилася дуже сильно, радше, ми не маємо можливості працювати на тих територіях, на яких ми могли працювати до того. Бо до 2022 року окупований був Крим (частина Донецької та Луганської областей, - прим.ред.), зараз це набагато більші території, але ми не можемо працювати й на тих територіях, які під активними обстрілами. Наприклад, неможливо проводити дослідження на території давньогрецького міста Ольвія. Це Миколаївська область, село Парутине. Там не можуть проводитися дослідження, тому що там дуже інтенсивні обстріли. Це, напевно, перші два сезони за останні двісті років, коли там не було досліджень.
Руїни Ольвії. wikipedia.org/Yurii-mr/CC BY-SA 4.0
Стосовно фінансування, насправді останнім 30 з лишнім років бюджету на фінансування археологічних досліджень практично не буває. Археологія фінансується переважно двома шляхами: один шлях — це так званні новобудовні дослідження. Тобто, коли відбувається якесь будівництво, то перед його початком має бути досліджена територія на предмет наявності або відсутності археологічного шару. Якщо він є, то вона досліджується, якщо його нема, то просто дається дозвіл на будівництво. Другий шлях фінансування — це міжнародні проєкти. Вони доволі активні. Останнім часом їх було багато. Не можу сказати, що зараз вони зникли повністю. Зараз насправді їх менше, переважно тому, що і територіально зараз це обмежено, а друга причина — це те, що, звісно, не всі закордонні колеги зараз готові приїжджати в Україну і робити спільні проєкти. Якщо загально, то ні, робота не зупиняється, вона продовжується, можливо, вона стала менш активною.
- Чи «Спілка археологів України» веде реєстр вкрадених Росією музейних експонатів та археологічних знахідок?
- Насправді це не зовсім наша відповідальність. Це відповідальність Міністерства культури. Стосовно списків я не впевнена. Попри те, що у 2014 році, коли ми втратили музеї частини міст сходу України, і стало зрозуміло, що такі переліки потрібні, проте чи вони були остаточно зроблені, то ні. Єдине, що я точно знаю, що було зроблено, починаючи з 2014 року, були перефотографовані й відіслані до Міністерства культури інвентарні книги. Тобто якийсь дуже орієнтовний облік є, і тому хоч на щось орієнтуватися можна. В принципі — це відповідальність держави, а не громадських організацій, тому я дуже сподіваюся, що Міністерство культури все ж певним чином це відстежує, принаймні якісь відомості про те, що вони якийсь облік ведуть і збирають свідчення, і він є. Наскільки це системно, наскільки це повно, наразі у мене немає такої інформації.
Дар'я Юр'єва