Продовжуємо цикл програм з нагоди 30-ліття Української служби Польського радіо. Хоч я і не так давно працюю у цій редакції, але знайома з нею понад 15 років. У далекому 2004, працюючи на одній із тернопільських радіостанцій, ввечері о 21:30 на завершення мого ефіру звучала Польща – передачі Української служби Польського радіо. Для мене 18-літньої це було вікно у світ, у найширшому розумінні. З навушниками на голові у маленькій студії вечорами на 11 поверсі тернопільської багатоповерхівки я слухала передачі і запам’ятовувала голоси Лідії Іванюх, Володимира Прядка, Наталі Бень, Лідії Залітач… Наприкінці завжди була пісня. І це були перші записи польської сучасної музики у моєму житті. Через багато років я опинилася у Варшаві і зараз згадую той час з великою ностальгією, особливо, коли чую про те, як нас слухають вже багато років слухачі у різних куточках світу. До вашої уваги розмова з нашим постійним слухачем зі Львова Сергієм Бадіком.
«Польське радіо я почав слухати на початку 70-х років минулого століття. У тата був приймач. На радіо була гарна музика, цікаві передачі. Мій батько вмикав і я також з ним ці передачі слухав. Я ще був школярем, а, можливо, ще дошкільнятком. Завдяки польському радіо, а згодом і телебаченню, я добре вивчив польську розмовну мову. На той час ми могли слухати лише Перший канал Польського радіо», – розповідає Сергій Бадік.
Від початку 90-х років Сергій Бадік почав слухати і українські передачі на Польському радіо.
«Я – великий радіоаматор і любив слухати різні радіостанції з різних країн. Я намагався почути всі світові радіо, які мали передачі українською мовою. Тож, коли з’явилася Українська служба Польського радіо, то годі було не послухати. Я мав хороший приймач і почав слухати. Здається, це було на коротких хвилях», – поділився Сергій Бадік.
Наш слухач зі Львова згадує передачі Володимира Прядка, за участі Остапа Лапського, музичні програми Володимира Наконечного.
«Мені цікаво було почути щось про Польщу українською мовою. Усі радіоведучі були моїми друзями, я знав голос кожного з них. Наші львівські радіостанції також транслювали передачі Української служби Польського радіо. Я намагався не пропускати ефірів. Я дуже люблю радіо і дуже від нього залежний. Я живу у світі радіо. Для мене слухати радіопередачі – це велике свято. Мені приємно, що в мене є багато улюблених радіопрограм, радіостанцій, я знаю коли що увімкнути, послухати. А зараз, завдяки інтернету, можна послухати програми у будь-який час. Я дуже люблю радіо. Радіожурналісти, радіоведучі – це мої великі друзі, хоча вони про це не знають, але так справді є. Вони створюють мені гарний настрій».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль