У Головній торговій школі у Варшаві — це престижний економічний вуз — відбулася презентація звіту «План відновлення та європейської інтеграції України». Склали його студенти наукового гуртка «Відновлення України». Презентація звіту та дискусія відбулася у рамках презентації фотовиставки «Рапорт із обложеного міста Чернігова» у Головній торговій школі. Захід підготували Головна торгова школа та Німецький історичний інститут.
У ситуації російської агресії в Україні визначення «обложений» може відноситися до багатьох міст, але Чернігів тут не випадковий, — сказала кураторка виставки Кінґа Волошин-Кованда з відділу PR Німецького історичного інституту:
У Німецькому історичному інституті вже рік перебувають стипендіати з України, і одним із них став наш колега Володимир Пилипенко із Чернігова. Він розповідав нам, яким був перший місяць війни. Університет, де він навчався і працював, був повністю зруйнований, як бібліотеки і культурні установи. Володимир, окрім наукової діяльності, співпрацював як журналіст з двома фотографами — Валентином Бобиром та Владиславом Савеноком, які і передали йому свої знімки. Таким чином ми отримали приголомшливі фотографії, хоча слово «приголомшливі» тут означає жахливі, що показують величезні руйнування, але також неймовірну силу духу людей, які намагалися розбирати завали. На цих знімках є парки з написом «Вхід заборонено. Міни», повністю зруйнований після бомбардування шкільний клас. Знаєте, дивлячись на цю фотографію я відразу уявила собі польську школу, таку саму, з дошкою, партами... Цих фотографій було кілька сотень, з них ми вибрали 30, щоб показати на виставці, яку ми зробили спільно.
Частина виставки "Рапорт із обложеного міста Чернігова" у холі Головної торгової школи у Варшаві. Фото: І. Завіша
Назва виставки звернена до відомого вірша Збіґнєва Герберта «Рапорт з обложеного міста»:
Чому Герберт? Ми подумали про такий зв'язок: ми у Варшаві, Польщі, хочемо показати, що поляки, варшав'яни теж знають війну і добре розуміють людей з України. І вірш Збіґнєва Герберта з описом руїн дуже підійшов до фотографій, які ми вибрали. Звичайно, вибір був суб'єктивним, як це буває у таких випадках. Я рада, що виставка вирушить далі до Європи, наступним місцем буде Німеччина — Польський інститут у Лейпцигу, але вона поїде в інші країни, щоб люди це бачили. Тому що зображення складає сильніше враження. Можна багато про що чути, але якщо прийти і побачити — таке діє на кожного. Справді, багато людей плакали...
Звіт «План відновлення та європейської інтеграції України», який стосувався не лише реконструкції будівель та будівництва, представила студентка Головної торгової школи Олена Вол, яку ми також запросили до мікрофону.
З початку повномасштабної війни Росії проти України важливою частиною роботи Німецького історичного інституту у Варшаві стала реалізація проєкту «Дослідна станція Україна». Про його концепцію нам розповів директор Інституту, професор Мілош Резнік:
Наша початкова концепція полягає у тому, щоб дати можливість подальшої роботи нашим колегам, які з початком війни втекли з України разом зі своїми сім'ями, з дітьми до Польщі. Ми оперативно зорієнтувалися і почали діяти. Проєкт триває вже рік, з квітня минулого року, і за сприяння Фонду Макса Вебера у Німеччині нам вдалося отримати фінансування стипендій для досить великої групи людей. Окрім того, ми змогли організувати кабінети для роботи українських колег у нашому Інституті. Це потребувало розширення штату Інституту, ми зібрали коло дослідниць, які співпрацюють з нами, і вони дуже швидко включилися в роботу нашого Інституту. Для мене це був такий перший приємний сюрприз, що вони не лише отримали допомогу, а й буквально за кілька тижнів почали нормально працювати, ніби завжди були у нас.
Професор Мілош Резнік також високо оцінив прагнення вчених та студентів підготувати інтелектуальний ґрунт для відновлення України, у чиїй перемозі ніхто не сумнівається:
Це природно, що в цьому беруть участь архітектори, історики, мистецтвознавці, і йдеться про те, щоб було красиво, але також комфортно, функціонально, і щоб якнайбільше людей включилося в рішення про те, що і як виглядатиме . Можливо, ці ідеї, на перший погляд, можуть здатися дещо ідеалістичними, але так має бути. З одного боку, можна придивитися до того, як відбудовувалася Європа після війни, але з іншого боку такий погляд трошки обмежує, бо минуло вже 80 років, з'явилися нові технології, нові можливості, і ситуація вже зовсім інша. Таким чином Україна має шукати свій власний шлях, і добре, що шукає його вже сьогодні.
А ось що про «Дослідницьку станцію Україна» говорить українська вчена — стипендіатка, докторка Олена Багро, яка досліджує історію військової інфраструктури, зміцнювальних споруд та оборони Центральної та Східної Європи, а також збирає та систематизує факти руйнування пам'яток старовини та архітектури в період цієї війни Росії проти України.
У ході дискусії після презентації звіту обговорювалися проблеми, пов'язані з оцінкою збитків, завданих війною Україні, а також діяльність місцевої адміністрації, людей культури, спеціалістів та громадських активістів у сфері відновлення. Докторка Анастасія Боженко — старша викладачка факультету українознавства Харківського національного університету імені Каразіна — надала на підставі даних Міністерства культури України інформацію про втрату об'єктів культурної спадщини.
Докторка Юстина Напьорковська — європеїстка, експертка Team Europe, авторка блогу про мистецтво, завідувачка художньої галереї у Варшаві та Брюсселі у контексті відновлення України представила ідею «Нового європейського Баухауса». Цей екологічний, економічний та культурний проєкт Євросоюзу є творчою ініціативою, яка стирає кордони між наукою та технологіями, мистецтвом, культурою та соціальною інтеграцією та використовує дизайн для пошуку рішень повсякденних проблем з метою створення естетичного, екологічного та інклюзивного довкілля. Юстина Напюрковська сказала про своє бачення реалізації цієї ідеї у звільненій Україні:
Ми знаємо, що героїчна боротьба України — це боротьба за національну самосвідомість та культуру. І на цьому фундаменті сучасна держава зможе розвиватися, користуючись також тими моделями, які вже перевірені та розроблені у Європі. Я вірю в ідею «Нового європейського Баухауса», яка є концепцією, що об'єднує різні, часто не пов'язані між собою області. І це незвичайне, оскільки «Новий європейський Баухаус», задуманий як супутня програма для роботи архітектрів, дизайнерів, а також створення нашого оточення, базується на трьох фундаменах: краса, рівновага та єдність. Нинішня трагічна історія вже стала частиною національної самосвідомості українців.
Ми у Варшаві — місті, яке повстало з руїн, розуміємо, що таке військова руйнація та спроба з боку ворога придушити народний дух. Тому ми маємо зробити так, щоб важкий процес відновлення для України зробити якнайшвидшим. Сили добра і солідарності мають перемогти зло. І я дуже вірю, що це вдасться.
Іріна Завіша