12 березня 1999 року вільна і демократична Польща вступила до Північно-Атлантичного Альянсу, тобто до НАТО, стаючи таким чином країною-заходу вже офіційно та отримуючи особливі гарантії безпеки. Це, зокрема, прискорило також і вступ Польщі згодом, п'ятьма роками пізніше, до Європейського Союзу.
Наша колега з англійської редакції польського радіо для закордону Адріанна Янішевська побувала 8 березня цього року на конференції, присвяченій НАТО, конференції, яку проводили у Варшавському університеті, і там вона зустрілася із колишнім президентом Польщі Алєксандром Кваснєвським, з яким розмовляла про минуле Польщі у НАТО, про сьогоднішнє НАТО, а також і про місце України в НАТО у майбутньому. До вашої уваги переклад цієї розмови на українську.
— Пане президенте, наскільки важливим для Польщі 25 років тому був вступ до НАТО?
— Я переконаний, що це було історичне рішення. І особливо зараз, за 25 років від тих днів, дивлячись на те, що відбувається за нашими східними кордонами, спостерігаючи за агресією Росії проти України, ми ще ліпше розуміємо, наскільки важливим і наскільки історичним це рішення було.
— Річниця приєднання Польщі до НАТО збігається із історичним моментом для таких скандинавських країн, як Фінляндія і Швеція, що також вступили до Північноатлантичного альянсу. Чому для Польщі настільки важливе їхнє приєднання до цього військово-політичного союзу?
— Я гадаю, що це так само історичне рішення, визначний момент, коли ми маємо нових членів НАТО. По-перше, це величезна поразка Путіна, політичною ідеєю якого було збереження зони із нечленами НАТО, що оточували б Росію. Фінляндія — це дуже близький сусід Росії, так само, як і Швеція. І це, беззаперечно, поразка російської та путінської концепції. А з практичної точки зору, обидві країни — і Швеція, і Фінляндія — є дуже добре організованими та багатими державами з доброю економікою, доброю політикою, з високими стандартами життя та дуже доброю військовою промисловістю, міцними арміями, дуже досвідченими офіцерами і генералами. Тому я вважаю, що з кожної точки зору це величезний успіх для всіх нас, і, можливо, певний шанс на подолання певного песимізму, який ми можемо спостерігати у деяких країнах Європи або НАТО.
— Як НАТО сьогодні відрізняється від НАТО 1999 року. Чи це та сама організація?
— Така сама й інакша, мушу сказати. Безумовно, основні стовпи НАТО ті самі. Ми сповідуємо ті самі цінності: демократія, права людини, верховенство права тощо. Та, безперечно, за 25 років НАТО є більшою організацією із значно більшим числом членів. Коли нас приймали, було 16 країн плюс три. Зараз, включаючи Фінляндію та Швецію, ми маємо 32 країни. Ми маємо нові виклики, маємо нові проблеми, як російська агресія проти України. Ми потребуємо нових елементів співпраці, потребуємо ближчої співпраці, потребуємо теж певних змін у нашій воєнній доктрині. Але це життя. Розумієте, 25 років — це досить багато часу, і треба бути готовими до нової ери, нових викликів, нових проблем, як теж і до нових страхів. Я переконаний, що НАТО рухається у доброму напрямку та готове до цього нового, складного і подеколи дуже небезпечного періоду.
— Чи позиція Польщі у НАТО посилилася за ці роки?
— Польщі? Безперечно. Ми не маємо достатньо часу, аби пояснити всі ці справи, але, як вам кажу, по-перше, це історичне рішення — польське членство у НАТО. По-друге, те, що ми є членами НАТО, суттєво прискорило наше членство у Європейському Союзі. По-третє, наше відчуття безпеки у цьому складному світі є, насамперед, зумовлене нашим членством у НАТО. Щодо всіх цих питань, мушу сказати, я пишаюся, що був частиною цього прийнятого 25 років тому рішення про те, щоби Польща стала членом НАТО.
— І останнє питання, пане президенте. Чи до НАТО приєднається Україна?
— О, я лише Алєксандер Квасьнєвський, я не пророк. Та якщо ви хочете мене запитати, чи я би цього бажав, то я бажаю цього дуже сильно. Я гадаю, що коли ви хочете запропонувати Україні серйозні гарантії безпеки, то це лише членство у НАТО. Не говоріть про наступні документи, не говоріть про нові папери. Членство у НАТО — це єдина серйозна та ефективна гарантія безпеки для України у майбутньому.
Адріанна Янішевська, Англійська служба Польського радіо/А.М.