Українська Служба

Велика Британія і ЄС: холодне сусідство не є найкращим рішенням

07.01.2025 16:47
1 січня Польща почала головування в Раді ЄС, і в сьогоднішньому випуску європейської рубрики поговоримо про одну з проблем, яка стоїть перед Спільнотою — стосунки з Великою Британією
Аудіо
     , .
Телефонна будка на Уайтхоллі в Лондоні, Великобританія.EPA/TOLGA AKMEN

Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер обіцяв відновити стосунки з Європейським Союзом. Таку заяву він зробив в жовтні минулого року. З перспективи 2025 року це завдання здається важчим, ніж він вважав спочатку. Попри те що британський премєр домовляється з лідерами ЄС, однак непорозуміння, повязані з візами для молодих людей чи виловом риби відкидають свою тінь на двосторонні стосунки. Попри обережний підхід до переговорів з європейськими лідерами британські євроскептики звинувачують Стармера у зраді. Наші колеги з Першого каналу Польського радіо запросили професора Бартломєя Тошека зі Щецинського університету, аби обговорити стосунки на лінії Брюссель-Лондон.

На думку професора, ЄС та Велика Британія мають дійти згоди у низці питань, тому що «вся ця битва, яка тривала після Брекзиту, змучила обидві сторони».

Обидві сторони вирішили, що холодне сусідство не є найкращим рішенням, треба якось домовитися. Для цього був організований британсько-європейський саміт, який відбудеться у лютому у Брюсселі. Можливо, там вдасться напрацювати певні рішення. Звичайно, Стармер хотів би зближення з Європейським Союзом. Можна лише задати собі питання, чи це зближення відповідатиме його початковим заявам: чи мова йде про звичайне зближення у торгівельних відносинах, чи мова йде про лагідний вступ до повернення Великої Британії — бретюрну.

Мова йде навіть на перезавантаження. Вперше після Брекзиту британський премєр отримав запрошення на неформальний саміт лідерів ЄС.

Тим часом, як пише BBC, на Близькому Сході палає війна, в Європі Росію підтримує Іран, Північна Корея та Китай, щобільше, невпевненість щодо майбутнього континенту посилює Дональд Трамп, який повертається до Білого дому та робить заяви про можливий вихід з НАТО — союзу, на який європейці покладаються в питаннях оборони з моменту його створення після Другої світової війни, і це загрожує єдності Заходу, а до цього ще й обіцянка Трампа ввести мита на імпорт, що викликає хвилювання в ЄС та Великій Британії. І тут питання, що у такій ситуації мають робити Лондон та Брюссель?

Почнемо з того, що факторів, які змушують британців до розмов з Європейським Союзом, дійсно, дуже багато. Вони не обмежуються тільки Британськими островами та Європою. Звичайно, світ став дуже егоїстичним. Ми звикли до того, що Європейський Союз, США принаймні в питаннях, що стосуються безпеки, налагодили співпрацю. Однак все частіше ми бачимо, що Сполучені Штати йдуть своїм шляхом, який зовсім не має відповідати нашим очікуванням. Європейський Союз починає почуватися все більш самотнім. Тому чим більшою буде Спільнота, чим сильнішою, чим більше вона поглинатиме економік окремих європейських країн, їх політичного та військового потенціалу, тим для неї краще. Тут не вистачає Великої Британії — однієї з найсильніших економік світу, одного з найсильніших гравців у сфері світової безпеки, який залишився поза межами Європейського Союзу. В Брюсселі помітне бажання зближення з Великою Британією, і в Лондоні теж помітне це бажання. Звичайно, Стармер є в набагато складнішій ситуації, тому що рішення щодо Брекзиту було прийняте британцями, тому за його плечима є не лише люди з євроскептичної партії, але й з його власної, які також говорять, що не хочуть відмовлятися від Брекзиту. З іншого боку, ці самі люди спроможні визнати, що брекзит завдав величезної шкоди британській економіці. Опитування, яке було проведене в грудні минулого року в шести європейських країнах, показує, що з обох боків є доволі помітне бажання повернутися до ближчих стосунків. Більш ніж 50% британців говорить, що, якби сьогодні вони могли відмовитися від Брекзиту, то охоче це зробили б. Це те, що змушує Стармера до певних дій. Однак, звичайно, незадоволені будуть. Тільки подивімось на цих незадоволених. На власному подвір’ї це перш за все консервативна партія, яка дуже ослаблена після останніх виборів. Той, хто створює найбільші проблеми, - це популіст Найджел Фарадж. Це особа, яка, звичайно, здобуває популярність, але невідомо, чи вона настільки сильна, щоб без підтримки консерваторів він міг сам робити заяви щодо брекзиту. Мені здається, що це не так. Тому Стармер муситиме приймати ці рішення самостійно. В нього ще є декілька років, аби спробувати налагодити ці стосунки. Можливо, йому це вдасться.

Професор Бартломєй Тошек зі Щецинського університету порушив ще одне важливе питання. Експерт зазначив, що шотландці хочуть повернення до Європейського Союзу. Жителі Північної Ірландії також, на думку професора, були б щасливі, якби було прийняте таке рішення.

Жителі Північної Ірландії були б щасливі, тому що, перш за все, зник би цей дивний митний кордон, який зараз є в Ірландському морі. Валлійці, будьмо відверті, не мають що говорити. Насправді немає багатьох незадоволених, окрім тих, хто послідовно дотримується думки: «Якщо ми проголосували за Брекзит, то зараз ми не можемо визнати свою слабкість». Тут можна сказати, що якщо Європейський Союз підійде з розумінням і хоча б частково поверне Великій Британії ті пільги, які вона мала до Брекзиту, то ми мали б шанс на доволі гідне повернення. Звичайно, цей сценарій може реалізуватися не зараз, а в далекій перспективі. Однак, здається, що рішення, які Стармер приймає зараз, це перші промацування того, наскільки атмосфера в Європейському Союзі сприятлива до того, аби поступово зміцнювати ці зв’язки, аби в майбутньому Велика Британія могла повернутися.

Професор Тошек згадав про опитування, які показують, що більшість британців розчаровані Брекзитом. Понад половина опитаних вважає, що Брекзит приносить більше шкоди, ніж користі.

Британці вже не хочуть думати про Брекзит. Це помітно не тільки в публічному просторі, але й в приватних розмовах. Коли заходить про це мова, то співрозмовники найчастіше махають рукою і закочують очі. Не забуваймо про те, що підтримка Брекзиту не була пов’язана з підтримкою конкретної партії. І консерватори, і лейбористи наполовину підтримували Брекзит. Єдина партія, яка була проєвропейською — це ліберали. Попри те, що це третя партія у Великій Британії, вона має набагато меншу підтримку. Консерватори були в найважчій ситуації, бо, з одного боку, мали задовольнити запит свого антиєвропейського електорату, а з іншого боку, проявити себе як відповідальну партію. Лейбористи ж перед виборами не обіцяли повернення Великої Британії до ЄС, тобто бретюрну, а це означає, що вони розуміють, що навіть, якщо вони налагодять стосунки з ЄС, то це все одно буде довгий процес і дуже сумнівний.

Мені залишається лише нагадати, що на початку лютого в столиці Бельгії відбудеться зустріч, присвячена безпеці. Міністр з питань Брекзиту Нік Томас-Саймондс планує зустрічатися зі своїм європейським колегою Марошем Шефчовичем щонайменше раз на два тижні, тому що переговори вступають у нову фазу, так про це пише видання Politico. Гостем Першого каналу Польського радіо був професор Бартломєй Тошек зі Щецинського університету.

Дар'я Юр'єва