Національній економіці необхідно приділяти увагу, зокрема на форумі Європейського Союзу, регіону й ширше, у світі. Цю тему виклав економіст Варшавської школи економіки доктор Артур Бартошевич, який був гостем Польського радіо 24. З ним розмовляв журналіст Павел Воєвудка.
Перше запитання стосувалося того, що нас чекає найближчим часом, враховуючи ситуацію за океаном — звісно ж, у зв’язку з початком правління, вже скоро, — Дональда Трампа на посаді президента США. Мається на увазі питання, пов’язані з митом на різні товари, економічні обмеження, наголошення на тому, що Сполучені Штати — в якомусь сенсі провідна держава, і її валюта, долар, — найсильніша. Чи це може довести до ускладнень для польської та європейської економіки, й вплинути на місцевий рівень життя? Доктор Артур Бартошевич:
— Я думаю, на європейський економічний вимір — безперечно, і ця ситуація не є нічим новим. Якщо пригадаємо сучасну історію, початок двотисячних років — приблизно 2001-2010 роки, у період найбільшої світової кризи, про що тоді заявила Європейська комісія? У Лісабонській стратегії, Ґетеборзькій стратегії оголошено, що ЄС стане найбільш конкурентною економікою в світі, випередить Сполучені Штати і буде лідером інноваційності. Коли глянути на наслідки після цієї заяви, починаємо розуміти все, що відбувається у світі. З цього моменту Європа починає зазнавати величезних криз — і фінансових, щоправда, в межах світової кризи, але тут це було сильнішим. Починаються дивні явища, зокрема міграції, в результаті дуже сильного втручання США в Північній Африці, явища, пов’язані з втіленням Зеленої угоди, яку пришвидшують через ширшу ідеологію, спричинену діями США та Китаю, порушення в енергетичній системі та, що найгірше — війна при нашому кордоні, кордоні Європи, яка також, коли придивитися, не має локального характеру, це, однак, проксі-війна, у ній беруть участь США як один із гравців, Росія і також Китай. Отже, після заяви, що Європа конкуруватиме на світовому ринку, Європа негайно зазнає удару від того, хто сприйняв загрозу в цьому повідомленні як спрямовану проти себе, тобто від США.
За словами економіста, саме цим були спричинені нещодавні заяви майбутнього президента США:
— Сьогодні зі Сполучених Штатів лунає ще одне повідомлення, через особу обраного президента Дональда Трампа, про те, що США почнуть вибудовувати собі ще сильнішу позицію, ніж будь-коли займали. Звідси ці заяви про Панамський канал, про Гренландію, попередження про територіальні претензії, пов’язані із сировиною, але також із позицією США у світі, тобто питання санкцій, мита, різних ембарго. Це — економічна війна. Нерідко чую голоси економістів, які намагаються применшувати значення слів про економічну війну. Але вони існують, і стосуються не лише відносин США та Європи, а й у самій Європі. Зверніть увагу — Франція вже 25 років має в Парижі Школу економічної війни. Її метою є навчати щороку так званих агентів впливу, які повинні захищати французьку економіку від головного конкурента. На європейському рівні таким суперником для Франції є німецька економіка. На вебсторінці цього інституту можна дізнатися про звіти стосовно загроз, які французи формулюють у контексті відносин з Німеччиною. Й вони захищаються.
Це відбувається попри дуже близьке співробітництво і так звану нормалізацію відносин, — зазначив доктор Артур Бартошевич:
— Тому в цьому контексті ми вже багато років звертаємо увагу на підхід багатьох польських політиків, нібито Польща повинна нормалізувати відносини, мати дружні взаємини. Я кажу політикам, що треба швидко протверезіти, ми ж насправді на економічній війні. Треба усвідомити, що інтереси окремих держав дуже однозначно висловлені, сильно пов’язані з різними діями, вони не випадкові. Не випадково блокують інвестиції в якійсь державі, не випадково припиняють діяльність певних секторів у конкретних державах. Ми почали питанням глобальної війни США-Європа. Зрозуміло, в контексті НАТО нас представляють як одну велику родину, що захищається назовні. Але Дональд Трамп однозначно заявляє: не жартуйте, призначайте на оборону мінімум 5 відсотків (раніше було два, чотири відсотки ВВП), адже США не будуть завжди відстоювати ваші інтереси, беріть відповідальність за себе. Тут я згоден із Дональдом Трампом, справді, Європа втратила дієвість у відповідальності за своє існування й почала жити за логікою пасажира, який подорожує зайцем. Тобто хтось інший має бути відповідальним за нашу безпеку. Але треба пам’ятати, якщо віддати комусь питання безпеки, цей хтось підпорядковуватиме тебе також економічно.
Експерт погодився з думкою, що на таку країну раніше чи пізніше, різними способами, можуть напасти:
— Тому сьогодні США виразно кажуть: Гренландія — для Данії, поверніть! Також починає висловлювати свої вимоги в контексті сировини. Після того, що сталося на лінії Європа-Москва, коли Росія узалежнила від себе Європу за допомогою сировини, почалася політика унезалежнення від Росії. Отже, залежність від кого сформувалася? Звісно, від США та васалів Сполучених Штатів, тобто арабських країн, які разом з Америкою реалізують світову сировинну стратегію.
Два основні енергоносії, нафту й газ, отримують передусім з американського напрямку, сказав співрозмовник Польського радіо 24:
— Саме так, і всі, хто твердить, що завдяки цьому Європа стала незалежною, на мою думку, сильно відірвані від дійсності. Тому, що це — елемент керування. Кожна імперія доводить до того, щоб інші, теоретично імперії, потрапили в залежність від неї. Про Європу сьогодні важко сказати, що це імперія, вона радше догорає, й не вміє відновити своє значення через відсутність розумних, сильних, стратегічно мислячих еліт. Це дуже великий дефіцит у Європі — невміння дивитися в майбутнє. Прояв останнього такого погляду в майбутнє був у Лісабонській стратегії. Зараз, в останньому звіті (восени 2024 року) ексголова Європейського центрального банку, колишній премʼєр-міністр Італії Маріо Драґі, був діагностичним, реакційним. Я очікував, що ЄС у межах співпраці національних держав визначить стратегічну мету — зміцнити реакцію національних держав, щоб відповісти на економічну війну. Та ніхто з політиків не має відваги говорити такою мовою. Вони взаємно заспокоюються, показують віру й упевненість, що ми магічно вистоїмо. Це неможливо в структурі суперництва між імперіями.
В цьому контексті польський експерт навів приклад російської економіки в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Промисловість РФ переведена на воєнні рейки:
— Прошу звернути увагу, що відбувається з Росією, яку ми за останні три роки представляли як країну, що занепала, веде війну. Останні дані показали, що за цих три роки вона досягла 20-відсоткового економічного зростання. Це шокує. Але вони свідомі, що війна не закінчиться завершенням конфлікту в Україну, адже отримують дуже небезпечні сигнали. Останнім часом я читав статтю, в якій Китай представив альтернативну Шовковому шляху залізничну колію, яку хочуть побудувати за найближчих шість років. У цей час вони передбачають зміну глобального порядку. У статті йшлося про те, що залізничний маршрут має постати на випадок зміни логіки Росії, яка почне діяти проти Китаю й об’єднається з Європою та західним світом. Нас це шокує: зараз 2025 рік. Нам здається, що Росія сьогодні — ворог, а Китай будує альтернативне рішення на випадок зміни влади в РФ. І якщо Росія стане ближчою до Заходу, це може порушити ланцюги постачання для Китаю. Також була мова про використання війська для захисту російсько-китайського кордону. А ще останнім часом у ЗМІ в Китаї з’явилися статті про землі, які Росія загарбала в XIX столітті, й Пекін повинен вимагати їх повернення. У Китаї немає випадкової публічної інформації, там усім керують. Отже, якщо в китайських ЗМІ починають вільно про це говорити, значить, готують суспільство до певного рішення.
Доктор Артур Бартошевич повернувся до питання майбутнього Європи:
— Найважливіше явище, яке вирішує про безпеку та багатство, це непевність в економіці. Якщо створять непевність умов господарювання, а найбільш непевними є воєнні явища; причому, сьогодні вже говорять про локальні війни. Так звана третя світова війна, якою нас лякають, це точкова війна в різних місцях, якою керують, і яка залучає імперії (йдеться про США, китайську імперію та імперські амбіції Росії). А Європа не має імперських амбіцій. Шкода! Треба сказати політикам, що варто повернутися до поняття імперії. Якщо Польща хоче мати значення в Європі, я скажу щось, що виходить за нинішні межі обережності: повинна стати імперією. Тобто ми зі свого боку повинні почати задумуватися, як ще сильніше й більш сміливо перебудувати економіку, як зіткнутися з тими, з ким будемо суперниками, бо ми на них приречені — це Німеччина, Франція. Але також будемо приречені на Росію та імперські амбіції держави, яка при нас виростає, тобто України. Це також треба брати до уваги. Економічна війна, що почалася торік — зернова і стосовно інших продуктів — показує, що ця країна матиме амбіції. І якщо ми зі свого боку не матимемо політиків, економістів, соціологів, геополітиків, які вміють мислити такими категоріями, то за рік-два знову будемо задумуватися, як сталося, що ми знову зазнали економічної поразки. Будемо здивовані, чому хтось інший виконав випереджувальні кроки, й чому Китай може в шестирічній перспективі прокладати інфраструктуру, яка протягом 20 років може принести цій країні безпеку. Розглядаючи інфраструктурні проєкти, великі енергетичні проєкти, ми повинні думати не в категоріях поточних потреб, а того, яку імперію Польща повинна створити.
Причому, за словами доктора Артура Бартошевича, імперію не в традиційному розумінні:
— Ми повинні мати відвагу сказати, що мусимо будувати державу. Не можемо будувати проти чогось. Я кажу це в контексті сили економіки, суспільства стосовно викликів. Якщо хочемо, щоб США брали нас до уваги, ми повинні мати амбіції подібні, як вождь імперії. Якщо ми будемо знижувати свою вартість, знецінювати себе й позиціонуватися нижче, не дивуймося, що той, хто роздає карти, не запросить нас до столика, не зважатиме на того, хто стоїть у кутку. Наші отці свободи, які на початку ХХ століття довели до відновлення незалежності Польщі, мали відвагу зайти у вітальні Європи та світу й заявити: Польща — є. Це важливо. Перед кожним економічним рішенням є рішення політичне. Те, що сьогодні робить Дональд Трамп — це маса політичних заяв, які мають сформувати силу економіки на найближчі роки.
PR24/Н.Б.