Французькі ЗМІ пишуть, що Емманюель Макрон приїхав до Польщі з бажанням примирення. Дійсно, стосунки між Францією та Варшавою є досить холодними, особливо від 2016 року, коли польська влада відмовилася від закупівлі 50-и недоброякісних французьких вертольотів. Також президент Франції неодноразово критикував польський уряд, порушуючи питання верховенства права. Тепер видно спроби покращення стосунків. На вашу думку, чи існує така можливість? – професор Томаш Ґроссе з Варшавського університету.
– Звичайно, існує можливість певного покращення. Питання цих французьких вертольотів є улагоджене польською дипломатією. По-перше, мова йде про створення єдиного перспективного європейського танка, де передусім існує французько-німецька співпраця. По-друге, також ми думаємо про розвиток швидкісної залізниці, технологію якої можуть нам продати саме французи. Видно неозброєним оком, що поляки стараються улагодити конфлікти з обох сторін, передусім щодо співпраці у питаннях військової торгівлі. З другого боку, існують деякі розбіжності, які буде набагато важче подолати, це стосується не тільки кліматичної політики, але також переговорів про бюджет. Щодо критики польського уряду через питання верховенства права, то Франція нагадує про демократію лише тоді, коли їй це вигідно. Коли президент Макрон був на зустрічі в Росії або Китаї, то чомусь взагалі не піднімав питання правосуддя цих країн.
Яка взагалі користь для Макрона піднімати питання правосуддя саме у Варшаві ?
– Російська або китайська сторони відреагували б дуже негативно на такі питання, тому всі договори, на яких залежить французькій стороні, не були б підписаними. У випадку Польщі, ситуація є абсолютно інакшою. У розумінні Макрона підняття цього питання має слугувати натиском на польську владу. Мені здається, що це є така політика, що в стосунку до слабших партнерів про деякі речі можна говорити сміливо.
Щодо Росії, то президент Франції не підтримував ані проросійської, ані антиросійської позиції. Він зазначив, що політика Франції є проєвропейською, а в інтересах європейської безпеки є установлення політичного діалогу з Росією. Що ви можете сказати на цю тему ?
– У цій справі француз сказав те, що хотіли почути поляки. Дуже часто французька дипломатія, та й не тільки французька, старається у своїх висловлюваннях підбирати такі слова, щоб до них не виникали зайві питання. Відомо, яким є становище Польщі щодо НАТО, трансатлантичних відносин та Росії. Якраз президент Макрон старався улагодити свої слова, щоб вказувати у своїх словах на ті пункти, які є однаковими у політиці обох країн.
Що стосується польсько-французьких відносин, наскільки політика обох країн є схожа між собою? – професор Кшиштоф Міщак з Вищої школи торгівлі у Варшаві.
– Є дуже багато розбіжностей у польсько-французьких стосунках, зрештою жодна зі сторін не приховує цього. Насамперед це стосується бюджету ЄС, кліматичної політики, політики безпеки та оборони в ЄС. Щодо енергетики, польська сторона скористається з фонду справедливої енергетичної трансформації ЄС, це важливо для нас. Окрім цього, відрізняються, наприклад, стосунки з Росією, стосунки зі США, трансатлантичні відносини, автономія безпеки ЄС, різні перспективи розвитку ЄС. Підписано три декларації, які не є пов'язаними між собою, тому їх варто розглядати як бажання до покращення польсько-французьких відносин. Це така програма про польсько-французьку співпрацю, стратегічне партнерство, декларація між урядами Польщі та Франції про укріплення співпраці у галузі кібербезпеки.
Якщо президент Франції приїжджає до Польщі і говорить прямим текстом, що польська сторона повинна підключитися до його політики щодо Росії в системі безпеки, то що він хоче запропонувати взамін?
– У своїй європейській політиці французи віддали керівну роль щодо країн Центрально-Східної Європи німцям. Взамін вони здобули підтримку для своїх інтересів у Північній та Центральній Африці. Оскільки Франція стоїть на позиції керуючої країни, котра хоче будувати стратегічну автономію ЄС, їй потрібна польська підтримка. Однак є інша проблема. У листопаді 2017 року, за рекомендацією Франції, Європарламент прийняв резолюцію та запропонував власне бачення майбутнього розвитку Європейської інтервенційної ініціативи. Коли Франція представляла цей військовий проект, не запросила Польщі. В цій структурі беруть участь 9 країн, але Польщі там немає. Важливим аспектом є те, що тут деклараційно показано деяку можливість співпраці у військових структурах, це є фундаментом автономії, безпеки та оборони в ЄС. Дійшло до порозуміння у будівництві спільного танка, однак це є всього на всього спроба прикриття проблеми, пов'язаної з вертольотами. Співпраця в цих галузях, та й загалом у політиці оборони та безпеки є доволі важливою для обох країн. Польща має весь час стояти на обох ногах, одною – в НАТО, другою – тут, на місці. Звичайно, що це не може суперечити стосункам з НАТО, хоча однозначно вірити французам не варто.
Французи віддали ініціативу нашої частини Європи німцям. Але, здається, є так, що французи дуже часто бачать нашу частину Європи як цю Європу «другої швидкості». Німці у зв'язку зі своєю співпрацею з Центральною Європою не можуть собі на таке дозволити. Яка ваша думка?
– Звичайно, це конфлікт французько-німецький. Прошу зауважити, що німці не підтримали жодного проекту щодо розвитку ЄС, які представив Париж. Тому в цьому випадку поділ інтересів є очевидним. Також мова йшла про Веймарський трикутник, що особисто для нас є дуже важливо. Після президентських виборів у Польщі відбудеться зустріч президентів цих країн (тобто Франції, Німеччини, Польщі) в Парижі. Однак я хотів би підкреслити, що Париж навіть після цих зустрічей, є нерівномірним. Це не є так, що польсько-французькі відносини будуть на рівні французько-німецьких. Знову ми будемо тим третім елементом, котрий не буде мати такого рівня політично-економічних відносин з Францією, які має Німеччина. Моєю пропозицією було те, щоб вирівняти цей трикутник, варто було б підписати новий польсько-німецький договір. Тоді ми б отримали цю рівновагу.
Є також питання щодо торговельної співпраці. Погляди обох країн відрізняються, хоча б про те, як вона має виглядати на рівні Європейського Союзу.
– Дискусії на цю тему тривають досі. Є думки, що вводяться деякі рестрикції щодо польського конкурента. В цьому плані Польща є потентатом на європейському ринку щодо транспортної промисловості. Це питання залишилося невирішене. Що стосується кліматичної політики, питання також залишається відкритим. Це проблеми такого масштабу, що мене дивує, що можна говорити про стратегічне партнерство, але взагалі не згадати про ці проблеми. Не забуваймо про те, що така декларація про польсько-французьку стратегічну співпрацю була підписана 28 травня 2008 року. Тоді цю декларацію підписував ще Лєх Качинський і, з другої сторони, Дональд Туск.
Д.К.