Вугілля, що видобувають в окупованому Росією Донбасі, потрапляє до країн Європейського Союзу, зокрема також до Польщі. Про ці махінації та економічну експлуатацію промислового регіону української держави на хвилях Польського радіо 24 розповів польський слідчий журналіст з видання «Dziennik Gazeta Prawna» Міхал Потоцький.
«Увесь Донбас – це вугілля. Історія Донбасу є історією вугілля, якби там не відкрили поклади, то туди у 18 столітті не почали прибувати люди і не виник один з найбільших промислових басейнів Європи. Натомість для сепаратистських організмів, що були створені з початком війни в 2014 році, видобуток вугілля, крім вивезення металобрухту із колишніх заводів, є їхнім основним джерелом доходів», - сказав в ефірі Польського радіо про окупований російський терористами регіон України польський журналіст, публіцист та співавтор книжки-розслідування «Чорне золото. Війни за вугілля з Донбасу» Міхал Потоцький.
Дійсно, для світу Донбас означає вугілля. Саме завдяки ньому там будували міста і заводи. Війна та російська агресія цього не змінили, адже найбільший скарб Донбасу все ще йде у світ.
«З благословення Росії його захопили сепаратисти та пов’язані з ними підприємці. Вони нелегально переправляють його через кордон, виробляють на нього „ліві” папери і продають далі, попри введеної Україною заборону, порушення якої вважається там фінансуванням тероризму. У ганебних оборудках також беруть участь приватні компанії з Польщі», - читаємо в описі до книжки, що стала результатом кількарічного журналістського розслідування Міхала Потоцького та Кароліни Баци-Поґожельської.
Міхал Потоцький нагадав, що після 1991 року велика частина промислового потенціалу регіону Донбасу «була захоплена людьми, котрі потім стали олігархами і до сьогодні ними залишаються»:
«Менша частина залишилася у руках держави. Але навіть ця частина часто була під контролем менеджерів, яких делегували ці основні олігархи. У 2014 році, коли почалася війна, частину цього потенціалу захопили сепаратисти; люди, котрі з благословення Росії багатсво Донбасу почали експуатувати, експортувати, вивозити та забивати грошима свої та ватажків кишені, котрі теоретично контролюють сепаратистські респубілки», - сказав публіцист.
У своїх численних публікаціях, зокрема, у виданні «Dziennik Gazeta Prawna» журналісти писали, що донбаське вугілля одним з дивних експортних маршрутів потрапляє, зокрема, до Польщі:
«Вугілля, що видовбують на окупованих територіях, спочатку перетинає кордон з Росією, а потім з Росії розходиться по світу. Один з таких маршрутів через Росію та Білорусь веде до Польщі, найчастіше прибуває через залізничний пункт пропуску в селі Малашевіче (Люблінське воєводство – ред.), а далі частина залишається у Польщі, натомість решта потрапляє до інших держав Європейського Союзу», - зазначив Міхал Потоцький.
Але як вугілля з окупованих Росією теренів Донбасу легалізують на території Євросоюзу, адже це не якісь «дрібні» речі на зразок контрабанди цигарок, бо йдеться про транспортування десятків тонн вугілля. За словами польського слідчого журналіста, цю сировину можна досить легко перевозити до держав ЄС:
«По-перше, з погляду Європейського Союзу, Польща не повинна захищати свій ринок від антрациту. Це дуже специфічний, найбільш енергетичний вид вугілля. Крім певних невеликих винятків в Уельсі та Румунії, його майже не видобувають на терені Європейського Союзу. У зв’язку з цим на імпорт антрациту немає мита. Оскільки не діє мито, під час перевезення антрациту на білорусько-польському кордоні документи на нього перевіряють, власне кажучи, для видимості. Це один з приводів, чому донбаське вугілля можна так легко вивезти до ЄС, а крім того, під час перетину кордону з Росією на нього виписують російські папери про нібито російське походження цього товару. На додаток, я бачив дуже різні документи, наприклад, що це вугілля нібито видобували в російських копальнях, хоча відомо, що це неможливо. Також ми бачили документи із твердженням, що країна його походження є невідомою, що також є абсурдом», - сказав Міхал Потоцький.
Польський публіцист звернув увагу, що Росія, впускаючи до себе товар з окупованого Донбасу, з тих самопроголошених квазідержавних утворень, яких ніхто не визнає, у тому числі Москва, на ділі авторизує контрабанду, оскільки Україна, не маючи контролю над тією частиною свого кордону, не може легально пропускати товари. На додаток, як каже він, Росія, якби хотіла, то не дозволяла би сепаратистам фальшувати документи, сертифікати походження вугілля.
«По-третє, насправді все, що відбувається на непідконтрольних Україні теренах, здійснюється з благословення Росії, позаяк сепаратистська „влада” безпосередньо контролюється російськими чиновниками, російськими спецслужбами і російським військом. І так теж є з людиною, який є головним куратором, торговцем вугілля – Сергієм Курченком, який має у Москві дуже добрі зв’язки, який, ймовірно, пов’язаний із ФСБ, з благословення якого ці махінації залишаються під захистом і тому це приносить йому дуже великі доходи», - розповів Потоцький.
Частина фірм у Польщі, котрі займаються подальшою дистрибуцією донбаського вугілля, за словами Міхала Потоцького, мала суто польський капітал, однак є теж такі, які зареєстровані у Польщі, але при цьому мають сепаратистський капітал. Польський журналіст додав, що імпорт до Польщі та ЄС донбаського антрациту насправді дуже прибутковий:
«Антрацит, що видобувають на Донбасі, набагато дешевший, ніж той, що ми маємо на ринку. Загалом на світовому ринку є або російський антрацит, але насправді російський, що видобувають в Сибіру, або антрацит, що походить із географічно віддалених країн, наприклад, з Індонезії, Колумбії, США. Сам факт походження цього антрациту із окупованих територій, де в основному гірникам та працівникам платять символічні копійки, боргують зарплати, або й взагалі не платять, робить антрацит з Донбасу зазвичай значно дешевшим, ніж в середньому на ринку, що дозволяє посередникам і торговцям цією сировиною також на терені ЄС добре заробити на різниці цін».
Схоже, що доводиться учергове говорити про певне класичне лицемірство посадовців у Євросоюзі, адже відомо було, що торгівля йде «кривавим» товаром. Проте, як зазначили польські журналісти Міхал Потоцький та Кароліна Баца-Поґожельська, європолітики воліли вдавати, що в Україні насправді не точиться війна, там окупована невелика частина території, а ви говорите про якесь там вугілля, його не так й багато прибуває до ЄС, а тому, можливо, не слід цього питання торкатися, тим більше, що багато країн Євроспільноти має спільний бізнес з Росією.
Єдиною західною державою, як нагадав Міхал Потоцький, яка зробила певні висновки, були США, котрі в 2018 році ввели санкції проти окремих людей та фірм, котрі торгують цим антрацитом з Донбасу і про які йдеться у слідчих публікаціях польських журналістів. Натомість, як додав він, Євросоюз і окремі його держави, включно з Польщею, вдавали, що ніяких проблем з цим немає. За словами журналіста, при цьому ці країни ігнорують власне законодавства, позаяк у рішеннях ЄС, після початку війни на Донбасі в 2014 році, безпосередньо говориться, що нелегальними є будь-які фінансові операції з так званими квазіорганізмами «ДНР» і «ЛНР». Міхал Потоцький також звернув увагу, що нині також змінилася політична атмосфера. Якщо у 2014 році можна було говорити про дуже різні антиросійські санкції, то тепер все частіше звучать голоси про те, чи не варто ці обмеження проти Росії пом’якшувати або скасовувати. І, ймовірно, епідемія коронавірусу ці голоси може ще більше зміцнити.
PR24/Т.А.