Перезавантаження у відносинах США та Росії очікувати не слід. Джо Байден під час Мюнхенської конференції з безпеки наголосив на загрозах з боку Росії, яка прагне поділити та послабити і підірвати трансатлантичний альянс. Щоб не допустити цього, новий американський президент закликав до згуртованості та відновлення єдності на лінії Вашингтон-Брюссель.
Минулої п’ятниці у Мюнхені стартувала традиційна, щорічна безпекова конференції, яка з відомих причин відбулася в онлайн-форматі. У зустрічі взяли участь, серед інших, президент США Джо Байден, канцлерка Німеччини Анґела Меркель, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ, президент Франції Емманюель Макрон, голови Європейської ради та Європейської комісії, а також генеральний секретар ООН.
Джо Байден анонсував під час свого виступу зміцнення трансатлантичних взаємин та жорстку позицію щодо Китаю. Він нагадав теж про загрози з боку Росії, яка, як зазначив, намагається ділити Захід, підривати трансатлантичний альянс та атакувати окремі держави. За словами американського лідера, для Заходу ключовою є територіальна цілісність України.
Політолог із Університету Марії Склодовської-Кюрі у Люблині доктор Ґжеґож Ґіль в етері Польського радіо 24 звернув увагу, що Мюнхенська конференція, яку проводять вже кількадесят років, насправді показує, яким є порядок денний безпеки, приймає до відома та діагностує стан міжнародної безпеки з урахуванням поточних подій. Але на ній також дуже помітна, як висловився Ґіль, теж мова побажань. Тому політологу наразі важко з цих заяв робити далекосяжні висновки.
Проте, на переконання доктора Ґжеґожа Ґіля, «одне не підлягає сумніву» - Джо Байден після двох років повертається до Мюнхена, беручи до уваги його коментар дворічної давнини про те, що Америка повернеться»:
«Це має обнадіювати, оскільки така риторика розбиває критиків, котрі вважали, що Джо Байден готовий зблизитися з Росією проти Китаю. Нічого подібного не відбудеться. Це чітко видно із його заяв. Звісно, ми будемо давати оцінку Джо Байдену за цими словами. Але я впевнений, що тут не буде жодної несподіванки. Напориста політика щодо Росії – це одне. Натомість потрібно поставити запитання: які нові засоби тиску, дипломатичного та економічного тиску – бо я вважаю, що, зрештою, не військового – Вашингтон зможе використати, щоб завести Російську Федерацію у кут та змусити її виконувати міжнародне право. Проблема у тому, що росіяни є фетишистами у міжнародному праві і звертають увагу на ті його елементи, що у даному випадку їм на руку. Тому ми маємо справу із системним клінчем США, Росії, а також Китаю».
Слід зауважити, що під час Мюнхенської конференції з безпеки канцлерка Німеччини Анґела Меркель традиційно досить оглядово торкнулася російського питання, а президент Франції Макрон традиційно висловився за діалог та спробу пошуку співпраці з Росією. Але чи можливий спільний порядок денний і поєднання сил США та ЄС щодо агресивної політики Росії?
Доктор Ґжеґож Ґіль не сумнівається, що у наступні місяці, роки відбуватиметься реактивація трансатлантичного простору, беручи до уваги також слова Джо Байдена про гарантії та центральне місце для Статті 5 (про колективну безпеку НАТО) Північноатлантичного договору:
«І я сподіваюся, що це підстава для перемовин про трансатлантичну торгівельну угоду. Але це один кошик питань. Різна вразливість і оцінка того, що робить Росія і чи дозволяти різні анклави співпраці – це вже другий кошик питань. Тут напевно будуть розбіжності. Франція кілька десятків років представляє набагато більшу відкритість, якщо не російський сентимент, враховуючи культурні зв’язки. Тому нічого нового у тому, що французька дипломатія є набагато відкритішою, перестрахувальною і вона не хоче ставати на шлях зіткнень. Питання у тому, що зробить Німеччина під керівництвом уже нового канцлера. Хоча чітко видно, що відсутність єдності у спільних, системних санкціях проти Росії, означає насправді те, що ці санкції є косметичними – на рівні ЄС щошість місяців їх продовжують. Такі обмеження мають мікроскопічний вплив і в основному політичний та мас-медійний характер».
Коментуючи виступ Джо Байдена на Мюнхенській конференції з безпеки, під час якої американський лідер заявив про протистояння з Китаєм, а також про Росію, яка «дестабілізує ситуацію у світі та намагається розбити трансатлантичний альянс», голова Бюро міжнародної політики у Канцелярії президента Польщі Кшиштоф Щерський сказав, що це дуже важливі слова, позаяк їх треба розуміти як закриття дискусії про те, чи відбудеться перезавантаження у відносинах з Росією:
«Джо Байден чітко сказав, що Росія не є сьогодні політичним партнером для розвитку трансатлантичного альянсу. Проєкт Nord Stream 2, на його думку, ділить та послаблює Європу. Критична оцінка американської адміністрації є зміцнення польських аргументів і, я маю надію, що США зроблять із цього висновки, будуть збережені американські санкції проти цього газогону. Проєкт Nord Stream 2 порушує європейські цінності та принципи, підриває європейську енергетичну політику і я сподіваюся. Його слід ефективно заблоковувати, оскільки це виключно егоїстичний проект декількох держав, на чолі з Німеччиною та Росією».
Кшиштоф Щерський із Канцелярії президента Польщі звертає увагу, що «було багато очікувань щодо виступу Джо Байдена у Мюнхені, зокрема, що він здійснити переоцінку американської політики щодо Росії:
«Дуже чітко не прозвучала концепція співпраці з Росією в енергетичних питаннях і немає теж передумов для стратегічного партнерства з Росією, що пропонував президент Франції Емманюель Макрон. Французька концепція опиралася на думку, що Європа мусить будувати свою стратегічну автономію і тому Європі потрібне партнерство з Росією. Із цієї думки виник візит Жозепа Борреля до Москви, який відомо як закінчився. Це був сигнал, що в Європі є групи, які прагнуть до співпраці з Росією».
Водночас експерт із Центру східних досліджень (OSW) доктор Адама Ебергардт, коментуючи відносини Євросоюзу із Росією, звертає увагу на незмінність цілей російської політики:
«Залякування – це улюблена тактика російської влади, яка розраховує, що західний світ завжди зробить крок назад. Російська Федерація ніколи не любила Євросоюз як такий, не любила технократичного підходу, що вимагав від Росії виконання конкретних речей і вона намагалася грати із найважливішими євросоюзними державами – Німеччиною, Францією, Італією, аби шукати порозуміння безпосередньо з ними і опрацьовувати новий європейський лад із найбільш оптимальним сценарієм для себе».
Натомість польський публіцист Ярослав Ґузи із Польського пресового агентства звертає увагу, що ситуація у відносинах на лінії Брюссель-Москва нині є іншою, ніж 2, 4 чи 6 років тому, однак він не очікує введення нових санкцій проти Росії:
«Незмінними є цілі Кремля – утримання під контролем суспільства у тій системі, яку створив Путін за останніі кільканадцять років. З іншого боку – це питання політики відновлення позиції на міжнародній арені і позиції глобальної супердержави, де головним викликом є не Євросоюз. Адже у нормальних відносинах, які хоче зберігати Росія, можна ігнорувати країни Балтії, Польщу, інші країни, які, на думку Росії, слабкі і з ними можна не рахуватися. Росія рахується тільки із сильним, а Євросоюзу невідомо, чи сильний, чи слабкий. І вмішування у механізм прийняття рішень в ЄС таких країн, як Польща, звісно, Росії не подобається, яка воліє домовлятися із більшими країнами. І запитання до Євросоюзу – наскільки механізм прийняття рішень відповідає тому, що дуже елегантно прописано у Договорах про ЄС. І якщо єдність у справі санкцій проти Росії ще зберігається, то швидкість прийняття рішень, що можуть мати істотний вплив, зашкодити їй або змусити її змінити курс своєї політики, є проблематичним. Бо виявляється, що цей механізм прийняття рішень працює як гальмівний механізм, що ми бачимо у випадку введення санкцій».
Доктор Адам Ебергардт вважає, що можливий найменш контроверсійним варіант введення нових санкцій проти Росії за спробу вбивства та ув’язнення Навального - це додавання декількох прізвищ у вже існуючий санкційний список. Водночас він зауважує, зі справою Навального різко зменшилися будь-які шанси на пом’якшення антиросійських санкцій за окупацію Криму та війну на Донбасі.
PR24/Тарас Андрухович