У середу, 28 серпня, Польсько-українська господарська палата у Варшаві організувала конференцію «Інвестиції під час повномасштабної війни — перспектива Польщі та України. Економічна та регуляторна безпека». Говорили, зокрема, про економічну безпеку, про те, чи впливає війна в Україні на інвестиції в Польщу та Україну.
Перебуваючи в Україні з нагоди відзначення річниці Дня відновлення незалежності України, польський президент Анджей Дуда заявив, що Польща не покине Україну на шляху до ЄС.
У цьому ж контексті, вочевидь, не останнім буде головування Польщі в Раді ЄС, яке розпочнеться вже з початку 2025 року.
В Україні триває російська війна, і економіка в її умовах, звісно, розвиватися не може, хоча, в Польсько-українській економічній палаті все одно вражені тим, як в таких умовах Україні вдалося навіть наростити ВВП після падіння 2022 року, втримати макрофінансову стабільність, залучити допомогу з-за кордону. Під час війни Україну запросили до переговорів щодо вступу до ЄС. Багато чого доведеться змінити в Україні, але й пристосуватися країнам-членам також доведеться. І це, каже Яцек Пєхота, найважливіший виклик.
«На жаль, на межі завершення каденції попереднього уряду і початку нового ми мали блокаду на польсько-українському кордоні. Це кардинально вплинуло на наші стосунки. Ми як Палата кілька разів займали дуже жорстку позицію, навіть заявляючи, що блокування кордону — це дія в інтересах Кремля, в інтересах російського агресора, тому що ті, хто блокував кордони, блокували не тільки експорт зерна з України до Євросоюзу. Вони перекрили всі шляхи постачання української економіки.
Розмови про те, що ніби пропускали транспорти з гуманітарною допомогою чи допомогою для української армії — це нісенітниця. Бо якщо в чергах стояли тисячі легкових і вантажних авто, то затягування часу на пропуск машин з гуманітарною чи збройною допомогою, це вже була драматична втрата для української сторони.
Але навряд чи хтось уповноважував польських підприємців перевіряти, чи це допомога для війська, бо нема кращої нагоди для агресора дізнатися про вантажі».
Усе це драматично вплинуло на атмосферу та стосунки. Україна, змушена була шукати коридори постачання, переорієнтувала транспортні потоки на Румунію та навіть Угорщину.
«Сьогодні транзит через Польщу значно зменшився. Польські порти сьогодні скаржаться на брак українського зерна, яке можна було б експортувати у світ. Водночас біля Розтока німці будували перевантажувальний термінал для українського зерна. Навіть наші польські підприємці та члени палати казали, що вони перевантажували українське зерно з широкої колії, але його відправляли до Клайпеди, Німеччини, Франції, і хтось інший отримував користь на цих перевезеннях і транспортних витратах. Тож проблема кордону досі існує і до кінця не вирішена. Пропуск через кордон і перевірки — це щось драматичне. Сьогодні підприємці скаржаться, що наші митні служби вимагають розмитнення на кордоні, а не у кінцевого одержувача. Цілий пакет проблем, про які польські та українські підприємці повідомляють палаті. І ми це намагаємося вирішувати».
У перспективі — переговори щодо приєднання України до ЄС. Анджей Дуда у Києві 24 серпня цього року заявив, що Польща не покине Україну на цьому шляху саму. Разом з тим польський бізнес і влада усвідомлюють, що Україна в ЄС — не лише партнер, але й поважний конкурент. Особливо в агросекторі.
«У травні ми організували з редакцією «Політики» круглий стіл під головуванням експрем'єр-міністра Польщі Марека Белки за участю експертів, за участю нашого міністра сільського господарства Чеслава Сєкерського «Шлях українського сільського господарства до Європейського Союзу». Результат цієї дискусії був неймовірно цікавим. Всю її можна підсумувати висловлюванням одного з учасників, який резюмував, і я тут цитую: «найгірший сценарій присутності українського сільського господарства в Європейському Союзі є кращим для Польщі, ніж сценарій українського сільського господарства поза Євросоюзом». Це дуже схоже на збірку всіх раніше сформульованих аргументів в одному реченні.
Простіше кажучи, що означає, коли українське сільське господарство з його величезним технологічним і кількісним потенціалом, його площами буде поза межами Євросоюзу? Україна не буде зобов'язана виконувати всі вимоги ЄС, після закінчення війни українські експортери займуть всі ринки навколо Євросоюзу, а Євросоюз залишився з величезними надлишками зерна, що він з ними робить? Пропоную слухачам самим дати відповідь».
А відповідь така, що це страх перед українським конкурентним бізнесом, плюс брак інформації, плюс дезінформація з пропагандою.
«Головною проблемою є брак знань та усвідомлення всіх цих залежностей та умов у поєднанні з несамовитою російською інформаційною кампанією. Армія дописувачів фактично залила наші соцмережі, а в Польщі немає центру, який би цій дезінформації протидіяв. В палаті у нас є десятки прикладів таких фейкових новин, які підкидають абсолютно компетентні, свідомі агресори, інакше їх важко назвати.
Один наш підприємець, великий залізничний перевізник, був шокований, побачивши в соцмережах відео, де був його вагон. Далі на кадрах видно, як з вагона висипають зерно, далі ворони це зерно їдять, а на останніх кадрах вони вже лежать мертві. І коментар: «Українські виробники надсилають нам отруєне зерно».
Так, це був його вагон, але решта відео не має жодного до нього відношення. Це був професійний монтаж, який поширювався у соцмережах… Ми всюди на цьому наголошуємо: Польща перебуває в стані гібридної війни з росією. Нас бомбардують подібними добре продуманими, підступними діями та інформацією, і, на жаль, ми не можемо їм ефективно протидіяти.
Ми кілька разів займали тверду позицію на різних форумах і доносили цю інформацію. Я брав участь у засіданні Комітету інфраструктури Сейму Республіки Польща. Ми налагодили співпрацю з польсько-українською двосторонньою парламентською групою.
На жаль, цього замало. Сьогодні світом правлять ЗМІ, а вони керуються сенсаціями. На першій сторінці є інформація про отруєне українське зерно, а пояснення всіх нюансів — десь на останньому місці. Я не хочу нікого звинувачувати. Але у нас з цим величезна проблема. Ми дуже сподіваємося, що створення прем’єр-міністром Ради з питань співпраці з Україною, призначення досвідченого політика, голови парламентського комітету у закордонних справах Павела Коваля, котрий також є великим другом України і знає українські реалії ідеально, підтримуватиме всі ті заходи, які мають призвести до поширення правдивої інформації, впроваджуючи ефективні та хороші рішення для цієї співпраці».
Повертаючись до перспектив переговорного процесу, Яцек Пєхота наголошує на необхідності виховання польського політичного класу. З ним треба говорити, його треба переконувати.
«Ми створили серйозний тил при голові ради, беремо участь у зустрічах, присвячених поточним проблемам. І тут, з одного боку, говоримо про підготовку нас, польських переговірників, до серйозних переговорів щодо нашої присутності в Європейському Союзі, щоб польські політики не говорили таких дурниць, як те, що 20 років українське сільське господарство не повинно бути в ЄС. На жаль, це сказав один із заступників міністра АПК.
І це також вимагає великої освітньої праці серед польського політичного класу.
Я брав участь у переговорах з Євросоюзом. Ми щойно завершили переговори у складній сфері конкурентної політики. Я усвідомлюю, з одного боку, ці механізми, а з іншого боку, бачу величезне нерозуміння та брак знань також серед наших польських політиків про те, що таке Євросоюз, яких правил і механізмів він дотримується, і що таке вільний ринок ЄС. Яка це цінність сама по собі, яку, на жаль, деякі люди ніяк не цінують, бо не розуміють ринкової економіки. Ми всі вчимося».
Тож однозначно підготовка до переговорного процесу. Виправлення ситуації на кордоні, і, напевно, величезним викликом для Польщі є підготовка польських підприємців, а також прийняття рішення щодо польського внеску в програму EU Ukraine Facility. Це 50 млрд євро допомоги для державного бюджету України, а друге - гарантійні інструменти. Це ще понад 7,5 млрд євро на гарантії для інвестицій, реалізованих в Україні. Щоби використовувати цей інструмент, по-перше, польський підприємець повинен мати українського партнера, а по-друге, має бути власний внесок від держави-учасниці ЄС.
«Ми працюємо над цим, розмовляємо, представляємо цю проблему, але голова ради Павел Коваль її чудово розуміє. Банк державного розвитку, Міністерство фінансів та уряд працюють над тим, щоб Польща прийняла такі рішення, сподіваємося, якнайшвидше, тому що перші проекти з Українського фонду мають бути запущені восени, а це, у свою чергу, вимагає хорошої підготовки польських підприємців. Вже в грудні на прохання Банку державного розвитку, який намагався в Єврокомісії отримати позицію фінансової інституції для Ukraine Facility, ми організували зустріч з польськими підприємцями, зацікавленими в інвестуванні в Україну. Це, до речі, відповідь, чи знайдуться такі інвестори. Тож потенціал є, польським фірмам цікаво, вони до цього готуються. Тому це також величезна можливість для України, для розвитку нашої співпраці.
Інтерес до України величезний. Це виклик для нас, для Польщі, як використати потенціал України. Тож це не так, що розвиток співпраці сьогодні приносить тільки користь Україні.
Це також переваги для Польщі в довгостроковій перспективі. У цьому ми хочемо переконувати всіх під час другого конгресу відбудови України «Спільне майбутнє» у Познані 7-8 жовтня».
Попереду довгий шлях. Перемовин, адаптації, компромісів і поступок. Важливо пройти його разом, переконаний Яцек Пєхота.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі:
11:46 JACEK_PIECHOTA_EFIR.mp3 Розмова із Яцеком Пєхотою, головою Польсько-української економічної палати
Розмовляв Володимир Гарматюк