FIMI — це не нова практика, росія ще у часи СРСР використовувала так звані «активні заходи». Цей термін використовували на позначення операцій впливу на політику інших держав. Радянські активні заходи охоплювали дипломатію, пропаганду, агітацію, дезінформацію, підроблення документів, розміщення матеріалів у пресі та операції політичного впливу.
FIMI по суті те саме, що «активні заходи», проте практичний механізм, який за цим стоїть, змінився. Зміст і завдання ті самі, проте форма стала складнішою, а система більш розбудованою. Експертка Польського інституту міжнародних справ Аґнєшка Лєґуцька пояснила:
«Росіяни багато чому навчилися, пристосувалися до ситуації. Отже, якщо ми порівняємо, наприклад, "активні заходи" і диверсійну, шпигунську чи дезінформаційну діяльність під час Холодної війни, то варто загадати, що, напевно, найкращим прикладом була дезінформація про появу ВІЛ. Росіяни пізніше використовували це, щоб послабити Сполучені Штати й глобальну позицію США, натякаючи, що ВІЛ та СНІД були продуктом лабораторних досліджень американців, що їх буцімто створили, щоб знищити афро-американську спільноту в США. І ця дезінформація мала великий вплив. Сьогодні подібні речі росія поширює в контексті, скажімо, Грузії чи України. Що ніби також за американської підтримки у цих країнах розробляють хворобу, щоб заразити росіян. Однак, різницю між радянськими часами й зараз, я б визначила так: раніше це було централізовано, і КДБ, і різні гілки міністерств, і також пропаганда були зосереджені в руках верхівки.Тому рішення ухвалювали повільніше. Кілька років могли займати розвідувальні дослідження того, що може нашкодити громадянам обраної країни. Тож спершу був збір інформації, а потім централізоване управління щодо того, як операція буде виглядати.
На сьогодні, я б сказала, що російська дезінформація набуває характеру мережі, не центрального управління. Тобто часто буває так, що не тільки центр ухвалює рішення. Зараз це більше схоже на певні рамки, які задають штаби, задають певний пропагандистський спектр. Певні наративи, навіть метанаративи. І вже далі журналісти, медіа, але й блогери, телеграм-акаунти працюють окремими підрозділами, для того, щоб дуже швидко реагувати на зміну умов і ситуацій та не залишати часу для дій з боку інших інституцій. Тож підсумовуючи, нетворкінг та адаптація до нових технологій — це те, що сьогодні відрізняє "активні дії" від FIMI».
Швидка реакція на зміни справді дає неабияку перевагу. Мережа, про яку казала експертка, огорнула без перебільшень кожен куточок світу. Росія до кожного регіону має свої відмички, пристосовується до актуальних подій у країнах, знається на внутрішніх проблемах і настроях, больових точках і маніпулює ними.
У випадку Польщі, наприклад, Росія застосовує тактику знеохочення та недовіри до польських та європейських інституцій. Як пояснювала Аґнєшка Лєґуцька, це тому, що через історичну пам'ять про злочини росії проти Польщі, росіянам складніше переконати поляків, що росія насправді не така погана. У Польщі не з чуток знають, що це не так. Проте росія підливає олії у суспільні проблеми, які вже існують, і намагається запровадити риторику антиукраїнську, антиєвропейську, риторику проти НАТО тощо. Так би мовити, якщо проросійський наратив не приживається, то просувають той, що з префіксом «анти».
Це пристосування наративів до конкретних країн було використано й під час виборів до Європарламенту, які відбулись влітку 2024 року.
Старша аналітикиня NASK Алєксандра Міхаловська-Кубсь на міжнародному круглому столі про виборчу дезінформацію в Європі й світі, який провів Науково-дослідний інститут NASK, доповідала про дезінформацію навколо виборів до Європарламенту. Враховуючи, що голосувало 450 мільйонів людей із 27 країн, розмаїття й кількість дезінформаційних і маніпуляційних впливів величезні.
«І тут найпоширенішою заявою було те, що Європейський Союз і деякі обрані політики, а також місцеві проєвропейські політики розпалювали війну. І що, як наслідок, це може призвести до початку Третьої світової війни, і що вони прагнуть відкритої конфронтації з росією. Такі наративи також з’явилися в кількох країнах, які ми аналізували. Крім того, великою сферою дезінформації не лише в контексті виборів, а й загалом є дезінформація, пов’язана з мігрантами. І з’явилася вона ще й перед виборами в Європарламент. І в загальному сенсі, що мігранти становлять, наприклад, загрозу безпеці, місцевій культурі, що в результаті вони навіть витіснять жителів або культуру певної країни, але також і в контексті Європейського Союзу, що його політика призведе до необмеженої імміграції або необмеженого переміщення мігрантів. Наступною групою були наклепницькі наративи. Загалом таке очорнення чи приниження опонента часто використовується в політиці, у контексті виборів чи проти публічних діячів. Так було й цього разу в контексті виборів до Європарламенту. Наприклад, Урсулу фон дер Ляєн, яку звинуватили в тому, що її предки були пов’язані з нацизмом.
І хоча більшість цих наративів, оскільки вони спрямовані на знищення єдності ЄС, узгоджуються з російськими цілями, були й такі прямо проросійські чи антиукраїнські наративи. Наприклад, що українські біженці фаворизовані, що вони несправедливо отримують якісь пільги, або, наприклад, дезінформаційні наративи щодо вакцин і експериментів над українськими дітьми, або наративів, пов’язаних із нібито русофобією, яка нібито існує в окремих європейських країнах. Наприклад у Німеччині, дітей нібито у школах налаштовують проти росії й навіть готують до війни з нею. Або стверджується, що деякі докази та звинувачення щодо фінансування Москвою окремих політичних партій, таких як AfD у Німеччині, неправдиві, сфабриковані. І це основні групи наративів, які ми виділили в зібраних звітах. Звичайно, ми отримали звіти лише з окремих країн Європейського Союзу, але так виглядає, що певні висновки також можна узагальнити на весь Європейський Союз, бо в різних аналізах ми бачимо, що ці наративи повторюються, навіть якщо деякі з них адаптовані до місцевого контексту, то вони також мають певний наднаціональний вимір», — підсумувала Алєксандра Міхаловська-Кубсь.
Розмову з експертками запрошуємо послухати в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць, Сніжана Чернюк