Подія стала майданчиком для обговорення нагальних питань, які визначають майбутнє польсько-української співпраці. Організований фондом Stand with Ukraine і Центром Мєрошевського під патронатом посольства України в Польщі, Польсько-української господарчої палати і Дія Бізнес Варшава, форум був присвячений трьом основним темам – міграційній політиці, економічній співпраці і політичним відносинам.
Символічно, що відбувся він у річницю визнання Польщею незалежності України.
«Сьогодні нам треба багато чого зробити, — говорить надзвичайний і повноважний посол України в Польщі Василь Боднар. — Саме через це я тут. Я відчуваю, що між нами дуже добра дружба і співпраця, багато зроблено, і хочу за це подякувати.
Україна вже три роки відчуває підтримку від Польщі, від підприємців, від парламентарів, уряду, президента, пересічних польських жінок і чоловіків, і це незмірно важливо для нашого майбутнього. Звісно, вирішення проблем вимагає рішучості, конструктивного підходу і вирішення питань з урахуванням інтересів кожної країни і кожної сторони, аби ці рішення були дуже добрими для майбутнього наших дітей. Тому що зараз ми боремося за свободу не тільки свою, попереду на нас чекає разом і відбудова, і зміцнення безпеки, і створення нових умов для того, аби Україна і Польща разом відігравали свою роль у Європі, у світі, бо разом ми сильніші».
Теми, порушені на форумі, важливі: і кожна по собі, і тісно переплетені, і в контексті одна одної, і в контексті минулого і майбутнього України й Польщі.
Стратегічно важливою частиною форуму були дебати в сфері політики, де учасники обговорювали польсько-українські стосунки. Адже сьогодні багато говорять про втому від війни, каже віце-спікер польського Сейму Міхал Камінський. Для таких втомлених, каже польський політик, представник найвищого законодавчого органу Польщі, він має чітку відповідь.
Європі, каже він, доведеться продовжувати рух до федералізації хоча б тому, що загрози, пов'язані з геополітичним виміром такі, що їх неможливо вирішити самостійно. Це треба жорстко сказати по обидва боки.
«Яку ще ідею ви маєте, аби ми, поляки і українці, вижили? Що ще придумати, аби росіяни не переїхали нас танками, або Захід нас не зрадив? Тому що це загрожує нам, точнісінько, саме так загрожує нам, українцям і полякам, або зрада Заходу, або сюди заходять товаріщі із Москви. Це просто як ціп. А сьогодні одні розповідають, що провал Зеленського, провал Дуди, провал Туска, ще когось там провал, бо ми не були в Берліні.
А це провал усіх нас, тому що якби ми були разом, ми були б в Берліні. Якби ми привчили Захід до того, що польський президент, польський прем'єр, український президент і український прем'єр грають разом від початку до кінця, бо у них спільний інтерес від початку до кінця, то Захід брав би це до уваги, на Заході би з цим рахувалися, а так вони бачать, що ми сваримося.
Однак одне можна сказати точно, коли ми разом, нас просто вдвічі більше. І тому треба говорити жорстко. Коли мені хтось розповідає про історію, я говорю жорстко.
Я використовую аргументи щодо поляків, я маю також вагомі аргументи щодо українців, і не боюся їх використовувати. В мене є простий аргумент до поляків: сьогодні ви сидите тут, і всі ми тут сидимо, безпечно сидимо, можемо говорити те, що спадає нам на думку, лише і виключно тому, що сьогодні, в цю секунду, хтось є в окопі і віддає своє життя за нас.
А завтра-післязавтра якась українська мама чи якийсь український тато отримає звістку, що більше ніколи не побачить своєї дитини. І єдина причина також, чому він його не побачить, це те, аби ми, вибачте, могли сьогодні тут спокійно сидіти.
Я був у Бучі і в Ірпені. Я бачив людей без рук, без ніг, які гинуть і віддають своє життя за те, аби я міг почуватися в безпеці європейцем. Вибачте, я емоційно до цього ставлюся, і я би хотів, щоб буквально всі поляки емоційно ставились до цього, тому що це наша спільна безпека. Бо я справді питаю, що ви будете робити, коли ми залишимося самі на тлі зради Заходу або російських танків? Змова Ріббентропа і Молотова сталася 80 років тому, і не сумнівайтеся, якийсь Молотов весь час ходить по Кремлю.
Можливо, він має інше прізвище, але він весь час ходить, чекаючи появи Ріббентропа на Заході. І сьогодні це їх головне очікування, що з'явиться новий Ріббентроп. Тому що Молотов завжди є, і над нашими головами вони просто потиснуть одне одному руки.
Ви не хочете, аби вашу дружину ґвалтували, ви не хочете, аби ваших дітей ґвалтували і вбивали, ви не хочете, аби ваш будинок спалили, тож тримайте кулаки і робіть усе, аби Україна виграла цю війну».
Український народний депутат Микола Княжицький заявив, що підтримує цю заяву маршалка Камінського. Сьогодні всі переживають за те, як нова адміністрація в США буде вести перемовини з Росією, як вони будуть будувати стосунки з НАТО і з Європейським Союзом.
«Тому що, на жаль, Сполучені Штати дуже часто, тепер, майбутня адміністрація, адміністрація Трампа і сам Трамп сприймають Європу не як союзника, а як конкурента. Для нас це є спільна небезпека, бо Європейський Союз не завжди готувався до того, що йому доведеться фактично ледь не самому захищати світ від осі зла, куди входить не лише Росія, а Північна Корея, Іран і інші країни, які хочуть змінити світовий порядок. Зміна світового порядку напряму загрожує Європейському Союзу.
І через те, очевидно, Європейський Союз має бути єдиним, а поляки в Європейському Союзі відігравали, а будуть відігравати ще більшу роль. І через те українсько-польські стосунки є настільки важливими. Я думаю, що нам треба припинити згадувати негативне минуле, зробити все, щоб вибачитися одне перед одним, як ми робили колись давніше, зробити все, щоб всі проблемні питання між нами були зняті, домовитися про спільну роботу для інтеграції України в Європейський Союз, яка відповідала би не лише українським, а й польським інтересам, мати підтримку від Польщі в членстві в НАТО, така підтримка є, бо Польща прямо заявляє, що є головним стратегічним партнером України. Для нас це надзвичайно важливо, дуже обережно до цього підходити, розуміючи, що ми є стратегічними союзниками, перед яким стоять спільні стратегічні загрози.
Якщо ми будемо будувати спільний ринок, враховувати інтереси і польського суспільства, і українського суспільства так, щоб це нікого не образило, а навпаки захищати спільні наші інтереси в Європейському Союзі, я думаю, всі сприймуть це позитивно. Це значною мірою залежить від мудрості і українських, і польських політиків», — говорить Микола Княжицький.
На цьому тлі згадалися протести аграріїв, які заблокували польсько-український кордон наприкінці минулого-початку цього року. Попри втрати економічні, з обох боків втрати іміджеві, яких зазнала зокрема Польща, ця ситуація дуже добре грала на руку Росії та її пропаганді та дезінформації, вважає депутат польського Сейму Пьотр Кандиба. Тому сьогодні найголовніше, каже він, виграти цю війну, тому що це є пріоритетом.
«Коли поширювали відео про українську запліснявілу кукурудзу, яка була у вагонах, їхала до Польщі, аби нібито потрапити в польську продукцію, це відео стало вірусним. Звісно, це нонсенс, адже кукурудза пролежала у вагоні кілька місяців і цілком могла запліснявіти, просто тому, що такі були атмосферні умови.
Згодом відео про птахів, які клюють нібито українське зерно і гинуть. Ще одна дезінформація. Це нижче пояса просто.
Але чи може наше суспільство розрізняти ці речі? Більшість із них так, деякі – ні. І, на жаль, вони це повторюють. І, на жаль, деякі люди все ще виступають за російську імперію, так само, як є пропутінські прихильники в Україні, є пропутінські прихильники і в нашій країні», — говорить Пьотр Кандиба.
За його словами, треба боротися з цією дезінформацією, але боротись позитивно. Тому що, якщо ми говоримо про те, що вже сталося, і що це неправда, то цього недостатньо. Треба говорити про добрі випадки польсько-української співпраці.
«Давайте боротися позитивно і з позитивними цінностями, а не чекати, що хтось на нас нападе, бо саме так це виглядає. Мені бракує, до речі, українських лідерів в багатьох місцях, які можуть контролювати молодь, які можуть розповідати їм про те, що деякі речі все ж мають виглядати інакше. Наприклад, що не варто збиратися і розпивати алкогольні напої десь у якихось місцях, бо суспільство відразу сприймає це негативно.
Так само з тими машинами. Я, наприклад, маю друзів, які мають дійсно хороші машини, але вони дуже часто беруть ці автомобілі і відправляють в українську армію. Про це вже мало хто говорить.
Так, вони їздять Польщею, але згодом вони їдуть туди, в армію. Тому це ті речі, які варто було б наголошувати, аби перевернути цей наратив, говорити про добрі справи. І я прошу вас також, як ЗМІ, про це говорити, про добрі випадки нашої співпраці», — говорить Пьотр Камінський.
Форум Майбутнього вкотре нагадав про важливості зміцнення діалогу між Польщею та Україною, зміцнення відносин у трьох напрямках – політиці, бізнесі та суспільному. І це є ключем до створення стабільного і безпечного майбутнього обох народів, — говорять його організатори.
Слухайте звукову версію у доданому файлі:
11:44 FORUM PRZYSZLOSCI.mp3 Боротися з дезінформацією треба на прикладі позитивної співпраці Польщі та України
Матеріал підготував Володимир Гарматюк