Отець Стефан, окрім духовного життя, відомий своєю діяльністю у багатьох інших сферах – культурній, суспільній, громадській.
Під час недавньої зустрічі у Варшаві я запитала отця Стефана Батруха про кордон у найширшому вимірі, про те, як він його розуміє, що він для нього означає.
У двохтисячних роках отець Стефан Батрух почав організовувати Дні добросусідства на польсько-українському кордоні – зустрічі людей з обох сторін кордону, сусідів і родичів, які не так часто зустрічалися через, власне, існування кордону. Тоді, за його словами, він сам собі хотів дати відповідь на питання «Чи можна якось покращити цю ситуацію?». Зараз Дні добросусідства відбуваються у різних точках на кордоні, ними займаються локальні громади, завдяки цій діяльності було створено нові пункти переходу кордону.
Окрім цього, отець Стефан відомий порятунком культурної та історичної спадщини на прикордонні. Одним із таких прикладів є стара дерев’яна церква у Корчмині або ж парафіяльна церква у Любліні, яку ще називають «мандрівною церквою». Наприкінці 90-х років разом із групою дослідників і реставраторів її було перенесено до Любліна з села Тарношин під Томашовом Любельським. Туди у 1904 році вона потрапила з села Угринів, де була побудована у 1759 році. Зараз святиня знаходяться на території Музею люблінського села. Це - парафіяльна церква місцевих греко-католиків.
Так склалося, що на території Любліна у 40-х роках знаходився концтабір «Майданек», де мученицькою смертю загинув блаженний отець Омелян Ковч – греко-католицький священник з Перемишлян на Львівщині, який, зокрема, під час війни рятував євреїв. Для отця Стефана Батруха ця постать є дуже важливою у духовному вимірі. Великою мірою Стефан Батрух долучився до збереження і популяризації пам’яті про отця Ковча у Польщі, Україні та світі. За пів року поблизу Державного музею на Майданеку в Любліні відкриють пам’ятник отцю Омеляну Ковчу.
Запрошую послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль