Чого бояться поляки під час епідемії? Саме цьому питанню присвячено дослідження, перший етап якого було проведено наприкінці березня. Виявляється, що найбільшим страхом у цій ситуації для мешканців Польщі не є власне зараження (хоча цей фактор також присутній). Проте стривоженість у них викликає насамперед низка інших питань.
А яких саме? Про це нам розповіла керівниця дослідження доктор Катажина Гамер з Інституту психології Польської академії наук у Варшаві:
- Дослідження, яке ми проводили 23-24 березня, було масштабним дослідженням, що стосувалося психологічних реакцій на пов’язану з пандемією ситуацію, на social distancing (укр. збереження соціальної дистанції), коли ми мусимо залишатися вдома та дотримуватися інших різноманітних обмежень. Перший звіт, який ми опублікували, стосувався фрагменту цього дослідження – він був присвяченій страхам поляків у зв’язку з коронавірусом. Головні висновки з цього були такими, що рівень цих страхів поляків досить високий. Від 71 до 75 відсотків поляків боїться надто швидкого розповсюдження вірусу, оскільки інші люди можуть не дотримуватися обмежень, а окрім цього – переповнених лікарень та неефективної системи охорони здоров’я, фінансової кризи та обвалу ринку, і захворювання когось з близьких їм людей. Ці чотири побоювання або страхи були найвищими серед названих поляками. Поміж ними не було суттєвих статистичних різниць. Отже, хоча розбіжність між цими показниками становить 1-2 відсотки, статистично це чотири найсильніші страхи. Трохи менше поляків остерігаються паніки та нераціональної поведінки інших людей. І лише неповні 60 відсотків побоюються, що самі заразяться коронавірусом. Тобто більше людей, як я вже згадала, боїться, зокрема, що заражений буде хтось з їхніх близьких, але значно менше, що заразяться вони самі. Це цікаво, адже це може бути зумовлено тим, що ми більше боїмося за інших, ніж за себе. Це було би таке миле, позитивне (пояснення – ред.), чи не так? Натомість, також це може зумовлюватися певною психологічною закономірністю, коли люди радше вважають, що погані речі трапляються з іншими, а не з ними. Тобто тут з’являється такий нереалістичний оптимізм. Це стосується багатьох речей. Наприклад, коли людей питають про ризик постраждати в аварії, бути окраденим або захворіти на якусь серйозно хворобу, то помітним стає такий ефект, що з ними це радше не станеться, але більш ймовірно це станеться з кимось іншим. Приблизно 60 відсотків опитаних боїться зміни способу життя, про що наше дослідження свідчить. І значно менше людей побоюються пустих поличок у магазинах через те, що продукти розкуповуватимуть. Це також дуже цікаво, бо з’являлися повідомлення про божевілля, коли люди розкуповують туалетний папір, їжу, особливо на початку введених обмежень. Ми задавалися питанням, як це виглядатиме в дослідженні. Виявляється, що цього остерігаються лише неповні 40 відсотків. Можливо, це результат того, що після першого купівельного шаленства поляки побачили, як товари постачаються до магазинів у міру потреби і немає причин боятися, що їх не вистачатиме. Тож вони заспокоїлися.
- Страхи, про які мова в цьому досліджені, досить конкретні. Не йдеться про якесь загальне відчуття небезпеки, як і про переживання невизначеної чіткими причинами паніки. Чи, отже, в цих питаннях не йдеться про переживання екзистенційних страхів? Принаймні, якщо згадані тут відповіді респондентів, можливо, зумовлені самою формою дослідження?
- Передусім нас цікавило, як виглядають страхи щодо коронавірусу, чого люди бояться у зв’язку з ним. Проте, безперечно, ми також мали загальні питання. Йшлося про те, аби з’ясувати, чи хтось згоджується, чи ні, з твердженням: «Часом мій стан нервозності через цю ситуацію близький до паніки». Отже, це у певному сенсі те, про що ви говорите, проте це також стосується коронавірусу, але більш загально. І виявилося, що 26 відсотків поляків відповіли, що вони з цим згоджуються. Це досить багато. Щоправда, 29 відсотків відповіли, що вони з цим ані згоджуються, ані не згоджуються, а 44 – не згодилися. Натомість, 26 відсотків людей, котрі вважають, що часом їхній стан близький до паніки – це, як здається, досить багато. Адже паніка – це вже серйозний рівень такого страху.
- Чи можна на основі цього дослідження прогнозувати, яким буде подальший розвиток цих страхів? Чи може йтися про якесь посилення тривожності або ж розвиток депресивних станів?
- Це дослідження заплановано в так званому продовженому форматі. Ми його повторюватимемо. Його скорочена версія, присвячена дотриманню обмежень, але як страхам, так і депресивним ознакам, запущена сьогодні (8 квітня 2020 року – ред.) на тих самих респондентах. Отже, ми зможемо побачити і порівняти, що сталося за ці два тижні. Упродовж цього часу обмеження, пов’язані з коронавірусом, стали жорсткішими. Тож ми побачимо, як це змінюється. Натомість, за наступні два тижні ми плануємо чергове дослідження. На його основі також буде видно, як це змінюватиметься, у тому числі й депресивні ознаки.
- Тут ідеться, зокрема, про страх, що не працюватимуть магазини, що служба охорони здоров’я не впорається із епідемічною ситуацією. На додаток до цього, більшість з нас зараз замкнена в своїх домівках і багато хто чи не вперше в житті зазнає ізоляції від зовнішнього світу. Часом це самотність, часом необхідність перебування в одних стінах з близькими, з котрими, можливо, люди ніколи не проводили так багато часу. Як у Вашому досліджені представлено цей бік ситуації, зумовленої теперішньою епідемією?
- Ми, безперечно, вимірюємо такі показники, як кількість людей у домашньому господарстві (це так називається), чи у цієї особи є діти, чи вона займається ними самостійно. Тобто ми також ставимо такого типу питання, тому зможемо подивитися на отримані дані і з цієї перспективи. Ми ще цього не зробили, бо це велика база даних і ми не хотіли забагато інформації вкидати в такі звіти за один раз, оскільки це не сприймається читачами, що не є науковцями. Проте ми маємо такі дані і можемо їх аналізувати. Звісно, рапорти є певною спрощеною версією. З’являться також наукові статті, де це буде представлено детальніше.
- Розкажіть, будь ласка, про вибірку цього опитування та метод, за яким воно проводилося?
- Вибірка була загальнопольською, майже 1100 осіб. Це так звана випадково квотована вибірка. Квоти були підібрані відповідно до репрезентації в популяції віку, статі та місця проживання. Тобто з цієї перспективи така вибірка становить мініатюрне відображення суспільства. Бо, власне, ми маємо 52 відсотки жінок і 48 відсотків чоловіків, так, як і в популяції. Подібним чином був підібраний вік, місце проживання. Наприклад, 32 відсотки у нас – це сільські жителі, а з великих міст із населенням більше 500 тисяч – лише 14 відсотків. Тобто так, як це є у популяції. Метод (опитування – ред.) був, звісно, он-лайн, оскільки на даний момент не можна ходити по домах і розмовляти з людьми. Дослідження було проведене за допомогою Загальнопольської дослідницької панелі Ariadna.
З Катажиною Гамер з Інституту психології Польської академії наук у Варшаві розмовляв Антон Марчинський
