25 березня минає 77 років з дня смерті греко-католицького священика Омеляна Ковча, що його називають «парохом Майданека». Він народився у Космачі на Гуцульщині у 1884 році. Після студій у Римі служив Підволочиську, у Югославії, де займався душпастирською опікою українських мігрантів з Галичини, а з 1922 року був парохом у Перемишлянах на Львівщині. Під час Другої світової війни він рятував євреїв, хрестивши їх і видаючи їм метрики про хрещення. Також він відвідував євреїв у львівському ґетто. У 1942 році о. Омелян Ковч потрапив до концентраційного табору на Майданеку під Любліном, де останніх днів життя був священником для в’язнів різної віри та національностей. Попри заборони, він служив літургії, сповідав в’язнів, причащав, підтримував різними способами. За інформацією архівних документів, отець Ковч у 1944 році захворів і 25 березня помер. Його тіло було спалено у крематорії в концтаборі на Майданеку.
Протягом багатьох років збереженням пам’яті про блаженного отця Омеляна Ковча у Любліні займається парох місцевої греко-католицької парафії отець-мітрат, доктор Стефан Батрух. Завдяки його старанням, а також міської влади та української громади у Любліні невдовзі буде відкрито пам’ятник о. Омеляну Ковчу на території Музею на Майданеку.
В одному зі своїх листів з Майданека, який вдалося передати дітям, він писав:
«Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться.(…) Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними».
Про отця Омеляна Ковча і про контекст цієї постаті у контексті Любліна розповідає отець-мітрат, доктор Стефан Батрух.
Запрошуємо послухати інтерв’ю повністю у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль
