У неділю, 17 жовтня, у Варшавському музеї Фридерика Шопена відбулася церемонія вручення відзнаки «Bene Merito» професору Джону Рінкові — знавцю творчості Фридерика Шопена та одному із членів журі Конкурсу Шопена. У події взяли участь голова дипломатичної служби Аркади Жеґоцький, директор Інституту Фридерика Шопена Артур Шкленер, члени журі 18-го Міжнародного конкурсу піаністів Фридерика Шопена та гості зі світу культури. Варто зазначити, що почесна відзнака «Bene Merito» заснована у 2009 році та вручає її міністр закордонних справ Польщі. «Bene Merito» отримують польські та іноземні громадяни за діяльність, спрямовану на зміцнення позиції Польщі на міжнародній арені.
Аркади Жеґоцький розказав про ідею нагородження професора Джона Рінка відзнакою «Bene Merito»:
- У Посольстві Польщі в Лондоні виникла ідея виділити професора Рінка, з огляду на його величезну відданість просуванню Міжнародного конкурсу Шопена, просуванню особистості Фридерика Шопена, а також просуванню Польщі та польської музики. На жаль, пандемія не дозволила нам організувати церемонію у Великій Британії, але ми раді, що нам вдалося організувати вручення тут, під час 18-го конкурсу Шопена, у музеї Шопена, а також у річницю смерті відомого музиканта.
Аркади Жеґоцький привітав усіх присутніх та у своїй промові вказав на досягнення професора Рінка й відзначив його неоціненний внесок у популяризацію музики та спадщини великого польського композитора по всьому світі:
- Шановний професоре, дорогі друзі, наші гості, для нас велика честь вручити Джону Рінкові відзнаку «Bene Merito» й у такий спосіб наголосити на його зусиллях у популяризації музики Шопена по всьому світі. Ми з професором зустрілися в Лондоні в той час, коли я був послом. Тоді ж я побачив його відданість у поширенні знань про Фридерика Шопена та в популяризації польської спадщини. Я хотів би подякувати вам, професоре, за наполегливу працю та вручити цю відзнаку в Лондоні, але маю подвійне задоволення зробити це зараз, у цей особливий час, в особливому місці – у Музеї Фридерика Шопена під час 18-го Міжнародного конкурсу піаністів та в річницю смерті композитора. Не може бути кращої нагоди, щоби вручити цю відзнаку вам, професоре. Ви один із провідних авторитетів у питаннях поширення знань Шопена. Ви закінчили Прінстонський університет, Лондонський королівський коледж та Кембриджський університет. Ви - переможець багатьох конкурсів, а також автор багатьох досліджень Шопена, в тому числі каталогу перших видань композитора.
– Пані та панове, ми всі, звичайно, знаємо, що світ Шопена – це Зала Європи. Це музика, яка вийшла за межі всіх кордонів, точно так само, як і сам Фридерик. Його музика глибоко вкорінена в польську культуру, але водночас є універсальною та позачасовою. Слава Шопена базується на його видатному таланті й новаторстві, але кожному таланту потрібен промоутер, у кожному поколінні. Ось чому ми щасливі мати вас своїм другом, професоре Рінк. Ви справді закохані в музику Шопена. Тому від імені міністра закордонних справ проф. Збіґнєва Рау я би хотів висловити глибоку вдячність професорові Рінку за популяризацію музики Шопена та натхнення великої кількості молодих виконавців. Дякую, професоре!
Після цих слів Аркади Жеґоцький вручив відзнаку «Bene Merito» професору Джону Рінкові, після чого професор виступив із промовою:
– Хочу подякувати керівнику дипломатичної служби, директорові Інституту Шопена, членам журі конкурсу Шопена та всім видатним гостям. Я хотів би висловити найтеплішу та найщирішу подяку за цю велику честь. Я вдячний професору Жеґоцькому, усім, хто зробив вручення цієї відзнаки «Bene Merito» можливим - людям у цій залі, а також моїй сім’ї, друзям та колегам з усього світу. Останні три з половиною десятиліття для мене були джерелом величезного задоволення та натхнення робити все можливе, щоби покращити становище Польщі на міжнародній арені та популяризувати польську культурну спадщину як тут, так і за кордоном. За останні 35 років я зробив усе можливе, але я планую й далі посилювати позицію Шопена тут і на міжнародній арені. Я ціную всі можливості, які виникли на цьому шляху, і сподіваюся на ще багато років служіння Польщі, щоби її культуру та мистецтво визнавали впродовж багатьох століть.
Професор Джон Рінк згадав про свій перший візит до Польщі:
– Уперше я відвідав Польщу 35 років тому, у жовтні 1968 року. Цей візит змінив моє життя від самого моменту, як я познайомився зі своїм першим польським контактом, який зареєстрував мене на Конгрес. Усього за 5 хвилин ми стали найкращими друзями, вона познайомила мене з польською культурою, політикою, а також польськими дослідженнями Шопена. За останні 35 років ці враження про Польщу засновувалися на багатьох нових зв’язках. Багатьох вважаю своїми друзями, своєю сім’єю і я вдячний усім за підтримку. Я відчуваю певне збентеження від того, що я не засвоїв польську мову, але я не єдиний іноземець, який потрапляє в пастку, коли намагається вивчити складні польські слова. Але в мене є певні успіхи. Раніше я вже навчився деяких слів як nuty, książki, skrzypce, fortepian. Після чого я почав освоювати складні конструкції: lubię pączki, lubię napoleonkę, lubię kremówkę. Це чудові слова та смачна їжа.
Під час промови професор Рінк неодноразово наголошував на важливості музики Шопена, а після свого виступу поділився емоціями від отримання відзнаки:
- Маю сказати, що я в захваті від цієї відзнаки. Це визнання моєї 35-річної присвяти мого життя Шопену та його творам, тому ця відзнака для мене дуже вагома. Для мене це асоціація з польською нацією, з польським народом, що є дуже важливою для мене.
Також Джон Рінк поділився враженнями від 18-го Міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена:
- Цього року ми настільки вражені високими стандартами учасників, що на кожен із наступних етапів конкурсу ми допускали більше учасників, ніж ми справді очікували. Це означало більше годин концертів, але це також більше зацікавлення, оскільки ми можемо почути різні таланти на сцені. Як я вже казав, стандарти надзвичайно високі й ті учасники, які взяли участь у фінальній частині конкурсу, – вони дуже цікаві та сформовані музичні особистості, яких було неймовірно цікаво слухати на сцені.
Наприкінці події професор відповів на питання, чи відчуває він близькість до Шопена, перебуваючи на батьківщині композитора.
- Я хочу нагадати, що Шопен – композитор, який належить усім на світі. Тож вам не обов’язково бути в Польщі, аби відчути близькість із Шопеном, але я завжди відчуваю себе ближчим до нього, коли відвідую Польщу. Чи то Варшава, чи то Желязова Воля – є певний зв’язок, який я вважаю дуже особливим. Ми маємо визнати, що Шопен народився на польській землі, виріс на польській землі і створив багато музики з Польщею в думках. Звичайно, приїжджаючи сюди, думаючи про Шопена, граючи його музику, слухаючи його музику, я відчуваю себе ближчим до музиканта.
- Я хочу сказати, що найбільше відчув присутність Шопена, коли переглядав його рукописи й ті речі, на яких він наносив свої маркування. У такий спосіб можна проникнутся духом людини, музиканта і творчої особистості. Не важливо де ти перебуваєш, а важливо те, що саме тримаєш у руках. Я завжди відчуваю міцний зв’язок, коли я приїжджаю до інституту Шопена.
Запрошуємо послухати програму у доданому звуковому файлі
Роман Гаврищак