24 лютого Росія розпочала масштабне вторгнення в Україну. Російська агресія спричинила одну з найбільших гуманітарних катастроф у Маріуполі, на південному сході України. Місто продовжують захищати бійці полку «Азов», Національної гвардії, українська морська піхота та мотострілки.
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України закликало міжнародну медичну організацію «Лікарі без кордонів» сформувати евакуаційну місію із порятунку захисників на металургійному комбінаті «Азовсталь». Відповідний лист віцепрем'єр-міністр України та міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук надіслала голові місії «Лікарі без кордонів» в Україні Мішелю-Олів'є Лашаріте.
У листі Верещук нагадала, що, згідно з хартією, «Лікарі без кордонів» надають допомогу населенню, яке потрапило в біду або є жертвами збройних конфліктів. Українська служба Польського радіо зв'язалася з генеральною директоркою польського офісу організації «Лікарі без кордонів» Драгінею Надаждін, щоб дізнатися, як організація допомагає Україні.
Ми отримали листа від пані міністр, направили їй відповідь. Я не можу зараз повідомити про додаткову інформацію. Наразі йдуть переговори. Ми оцінюємо, якою мірою наші можливості та характер нашої діяльності дозволяють нам щось зробити. З іншого боку, ми також оцінюємо безпеку пацієнтів, яких ми маємо евакуювати, та безпеку медичного персоналу. Для цього нам необхідно отримати згоду на евакуацію від обох сторін.
Драгінья Надаждін зазначила, що організація «Лікарі без кордонів» працювала в Маріуполі та околицях до початку повномасштабної війни Росії проти України.
Ми реалізовували проєкти щодо протидії туберкульозу, ВІЛ, СНІД. У зв'язку з військовими діями ми призупинили ці проєкти, і серед тих людей, які ще раніше покинули Маріуполь, були наші українські співробітники, які втекли до Києва чи інших міст України. На цей час ми не проводимо жодних медичних місій у Маріуполі, бо ми не можемо туди дістатися.
Лікар проводить медконсультацію у мобільній клініці «Лікарі без кордонів» на станції метро у Харкові. Adrienne Surprenant/MYOP
Проте «Лікарі без кордонів», як зазначає генеральна директорка польського офісу, працюють у Харкові. Це друге за величиною місто України, яке сильно постраждало від російської агресії. Багато харків'ян покинули місто. Ті, хто лишився, ховаються від бомбардувань на станціях метро.
У нас є мобільні клініки у Харкові, таким чином ми намагаємося допомогти тим людям, які ховаються на станціях метро, які віддалені від центру та до яких важко дістатися. Там ми зустріли, наприклад, людей, котрі протягом багатьох днів і ночей не покидали приміщень станцій метро, бо боялися, і навіть коли не було повідомлень про авіаудари. Люди бояться, вони дуже травмовані, тож і не залишають бомбосховищ. Наші лікарі працюють на місцях, відвідують цих людей, проводять із ними консультації. Дуже часто у цих людей дуже різні потреби, ми намагаємося їх задовольнити. Оскільки люди не залишають станцій метро, то, по-перше, будь-які недуги, які були у них ще до воєнних дій, можуть посилюватись. По-друге, як я вже говорила, багато людей страждають від наслідків війни. Наші мобільні клініки працюють у Харкові вже тривалий час.
В Україні працюють міжнародні команди «Лікарів без кордонів», зазначає Драгінья Надаждін.
Там працюють лікарі з багатьох країн, вони змінюються. До України прибули професіонали з Норвегії, Канади, але перш за все там працюють лікарі з України. Особи, які прибули до України з-за кордону, вже мають досвід роботи в організації «Лікарі без кордонів» в інших країнах. Незалежно від громадянства це люди з досвідом, який вони здобули в надзвичайно складних умовах – в умовах війни, там, де гинуть мирні люди. За їхню координацію відповідає операційний центр.
Ми запрошуємо усіх охочих лікарів долучитися до нашої місії в Україні. Свою заявку можна залишити на нашій сторінці. За набір лікарів відповідає наш німецький офіс, але також на нашій сторінці можна залишити свою заявку. Нас перш за все цікавлять особи, які мають відповідний досвід. Окрім тих осіб, що мають досвід праці в умовах війни, нам потрібні працівники з різними навичками.
У Польщі ми також співпрацюємо з міжнародними командами зі збору допомоги, яку потім доставляємо до України.
Команда «Лікарів без кордонів» забирає медикаменти зі складу у Львові, щоб завантажити їх у поїзд до Києва. MSF
Наразі «Лікарі без кордонів» працюють у дюжині населених пунктів в Україні.
Ми працюємо не лише у великих містах, таких як Київ, Львів, але ми намагаємося дістатися і менших населених пунктів, особливо тих, де зараз люди не мають змоги отримати медичну допомогу. На жаль, у цих менших населених пунктах, де немає великих лікарень, людям важче отримати медичну допомогу. Ми відвідуємо велику кількість населених пунктів. Також ми працювали у великих містах, де є великі лікарні, це, наприклад, Одеса, Миколаїв. Там ми спілкувалися з місцевими лікарями та директорами лікарень, зараз надаємо їм необхідну допомогу. Це, перш за все, постачання необхідних медикаментів та матеріалів до цих лікарень та пунктів медичної допомоги. Виходячи з того, що нам відомо, в Україні зараз є велика проблема з поставками ліків, перев'язувальних матеріалів. На цей час ми доставили понад 400 тонн такої допомоги.
Команда «Лікарів без кордонів» проводить медичну евакуацію поїздом зі Сходу до Львова. Maurizio Debanne/MSF
Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила, що не менше 3000 осіб, які страждають на хронічні захворювання, такі як СНІД і рак, померли в Україні за час російського вторгнення через відсутність доступу до медичної допомоги.
Найчастіше наша діяльність спрямована на допомогу цим людям. Це переважно люди похилого віку або люди з обмеженими фізичними можливостями, які не можуть покинути свої будинки. Дуже часто вони змушують своїх дітей, близьких тікати, рятуватися, а вони залишилися самі. Ми намагаємося допомогти таким людям, у яких часто бувають хронічні захворювання, вони потребують ліків. Друге питання – це те, що ми дуже часто бачили, наприклад, у Харкові, - базове медичне обслуговування, яке було доступне людям у звичайних умовах, також необхідне. Люди позбавлені цього через руйнування, військові дії, через те, що вони нікуди не можуть поїхати.
Лікарні та інші медичні установи ставали мішенню окупантів від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Драгінья Надаждін розповіла, як працює українська система охорони здоров'я після 24 лютого.
Наші колеги в Україні перебувають у безпосередньому контакті з багатьма лікарнями. Ми допомагаємо цим лікарям, які мають гарну освіту, необхідний досвід, передаємо їм необхідні знання про те, як функціонувати у військових умовах. Ці знання наші лікарі здобули в інших країнах, де йдуть війни.
Як я вже говорила, звідусіль до нас доходить інформація про те, що потрібні ліки, перев'язувальні матеріали, і потрібна медична допомога. Зараз набагато швидше розходяться медикаменти та бинти.
Також ми проводили тренінги для деяких лікарень в Україні, розповідали, як організувати, реорганізувати роботу лікарні в умовах величезної кількості поранених, коли посилюються атаки, коли знищується цивільна інфраструктура, що також призводить до страждань цивільних, загрози їхньому життю та здоров'ю.
Команда «Лікарів без кордонів» навчає медперсонал. Peter Braunig/MSF, Ukraina
Я запитала генеральну директорку польського офісу «Лікарі без кордонів» про те, чи надається людям психологічна допомога.
В Україні працюють наші команди, які надають таку допомогу. Також ми відкрили так звану гарячу лінію підтримки. Люди можуть нам дзвонити. Також ми запустили лінію підтримки людей, які стали жертвами сексуального насильства за статевою ознакою. Зараз потрібна ця допомога, і вона буде потрібна ще дуже довго.
Якщо ми говоримо про людей, що надають психологічну підтримку, то важливо, щоб вони володіли українською мовою. Для нас важливо, щоб це були психологи, особи, що спеціалізуються у психологічному здоров’ї, зі знанням української мови. Це потрібно для того, щоб вони могли вислухати пацієнта і надати йому допомогу.
Матеріал підготувала Дар'я Юр'єва