Маріуполь - назва цього українського міста на Південному сході України лунає зараз в ефірі ледве не всіх міжнародних телеканалів та радіостанцій. Маріуполь став стратегічно важливим містом під час російсько-української війни, адже цей населений пункт знаходиться між окупованими територіями Донецької області та анексованим Росією українським півостровом Крим. Мета Кремля – сполучити ці території, тому так важливо окупувати це портове місто на березі Азовського моря. Українські військові мужньо тримають оборону, але місто вже майже два тижні залишається в облозі, люди знаходяться там без світла, опалення та води. Продуктів в магазинах просто нема, адже й самі магазини не працюють. Найгірше те, що російські військові постійно обстрілюють житлові райони, зривають домовленості по створенню «зелених коридорів» та не допускають у місто гуманітарні конвої.
У неділю, 13 березня, українська влада знову звернулася до Росії з вимогою допустити транспорт з допомогою у місто. Маріуполь на межі гуманітарної кризи. Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що конвой з допомогою знаходяться на відстані 80 км від міста.
«Їжу, воду, медикаменти - тобто найнеобхідніше – Україна відправила своїм громадянам. Усі дипломатичні зусилля сьогодні – щоб вантаж дійшов. Подивимось, чи здатні в Москві почути», - сказав український лідер.
Православне духовенство також їхало разом з цією колоною. Вони хотіли переконати росіян дати можливість надати допомогу жителям Маріуполя.
«Сьогодні ключове завдання – Маріуполь. […] Ми робимо все, щоб здолати опір окупантів, які блокують навіть священників православної церкви. Вони супроводжують цей вантаж: їжу, воду, медикаменти», - додав президент України.
Станом на 13 березня 2187 жителів міста загинули від атак з боку Російської Федерації.
«За 24 години щонайменше 22 бомбардування мирного міста. Скинуто вже близько 100 авіабомб на Маріуполь», - повідомила Маріупольська міська рада у неділю, 13 березня. В Маріуполі почали збирати та робити братські могили на території старого кладовища, яке було закрито 50 років.
Жертви російських обстрілів у Маріуполі. PAP/Ukraineincrisis
Про загальну ситуацію у Маріуполі Українській службі Польського Радіо розповіла Марія Москаленко, яка була у своїх батьків, у її рідному місті, коли почалася війна. Їй вдалося виїхати разом з її братом 3 березня, але її батьки залишилися у місті.
«Просто в деяких районах не має світла, води, опалення десь з 26 лютого. Коли я виїжджала, то в центральному районі розбомбили інфраструктуру, необхідну для електропостачання та водопостачання. Ніякі комунікації не працювали. Почали дуже сильно бомбити. 1 березня нам у двір прилетів снаряд. Для мене це стало рушійною силою залишити Маріуполь. Він розірвався прямо у нашому дворі. У нас там ряд багатоповерхівок. Він дуже сильно пошкодив сусідні будинки, а наш будинок не дуже сильно постраждав, але осколок снаряду розбив вікно. В кімнаті, в яку він залетів, нікого не було, тому він нікого не поранив. 2 березня пропало світло, зв’язок. Насправді було дуже страшно, бо довелося сидіти в повній темряві під вибухами вночі. В такому стані неможливо було спати й ні на що відволіктися. Нічого не працює. Просто повна темрява і вибухи. Я не спала всю ніч і дуже хотіла поїхати. Тоді вже батьки погодилися, щоб я поїхала з братом. Було страшно, тому що води не було. Я вмовляла батьків поїхати, бо було невідомо, чи будуть створювати гуманітарні коридори, чи вдасться відновити інфраструктуру. Я до цього не чула, щоб Росія якісь потурання давала. Тому я їх вмовляла теж поїхати, але вони не погодились», - розповідає Марія.
Марія додає, що в магазинах вже давно нічого не залишилося, на жаль, люди загнані у безвихідне становище, все вже розграбували.
«Ще в перші дні блокади винесли МЕТРО. Мародери вскривають, а інші люди просто йдуть і беруть те, що залишилося, бо, які варіанти ще є, там ніхто не працює, і ніщо не працює. Де ще брати?» - каже співрозмовниця.
Я запитала у Марії, як у місті виглядає ситуація з бомбосховищами, чи всім жителям їх вистачає.
«Наче є підвали у всіх домах. Бомбосховищ, у яких можна довго залишатись, в Маріуполі дуже мало. Я знаю два таких. Є звичайні підвали, які не призначені для того, щоб там люди довго знаходились. Там не має системи вентиляції, нічого не має. Просто померти можна в такому підвалі», - додає вона.
Наразі виїхати з Маріуполя практично неможливо, є лише одиничні випадки. Але Марії та її брату 3 березня все-таки вдалося покинути місто, яке зараз знаходиться в оточенні російських військових.
«Батьки дали мені машину і брата, сказали: «Єзжай». У мене до цього не було досвіду водіння, - продовжує Марія. – В мене є права, але я водила машину лише, коли допомагала комусь на трасі помінятися на декілька годин. Це і був весь мій досвід водіння. Тут довелося тікати на машині, тому що залізничного сполучення не було вже давно. Це був єдиний шлях. Ми зібралися вранці. Єдиний шлях, який залишився – це траса на Запоріжжя. Ми виїхали, нас перший раз не пустили, бо там дуже сильно обстрілювали. Військові сказали: «Ми не можемо вас пропустити, вас просто розірве». Вони сказали: «Почекайте, коли обстріли зменшаться, і тоді ми вас випустимо». Було дуже страшно, що вони не зменшаться, і що з Маріуполя вже не можна буде виїхати».
Я запитала Марію, чи планують її батьки виїхати із міста, якщо все ж евакуацію, яку вже декілька разів зривали російські військові, вдасться провести.
«Вони казали, що не розглядають, але, можливо, передумають», - зазначила співрозмовниця Української служби Польського Радіо.
Руйнування після російських обстрілів у Маріуполі. PAP/Ukraineincrisis
Марії вдається підтримувати зв’язок з рідними, але з кожним днем це стає дедалі складніше.
«Напевно, ті, в кого ще є дах над головою, тримаються. Мешканці під’їзду гуртуються, коли нема сильних обстрілів, готують на вулиці, тому що газу там вже також нема. Вони просто ходять на двір рубати дрова і готувати щось, коли не сильно обстрілюють. Вони навіть казали, що 8 березня святкували й уявляли, що снаряди над головою – це феєрверки. Вони казали, що є люди, наприклад, які дуже сильно бояться і сидять в підвалах, живуть там і взагалі не виходять. Комусь страшно і він ховається, а комусь страшно і він через це хоче щось робити. Моїм батькам страшно, але вони продовжують щось робити: їздять, допомагають. Навіть святкування влаштовують, щоб якраз-таки не впадати в атмосферу повного занепаду, яка насправді панує там зараз. Вони навіть не мають якоїсь надії на порятунок, оскільки гуманітарна допомога не доїжджає і людей також не випускають», - каже Марія Москаленко.
У неділю Папа римський Франциск у своїй проповіді у річницю свого обрання на престол, зробив заяву на підтримку України. Він назвав «варварськими» дії російської армії під час облоги та бомбардування Маріуполя.
«Цього тижня місто, яке має ім’я діви Марії – Маріуполь – стало містом-мучеником лютої війни, яка спустошує Україну. Не існує причин, якими можна обґрунтувати варварські вбивства дітей, невинного та беззбройного цивільного населення», - заявив Франциск.
Папа також закликав агресора припинити напад на Україну. «Єдине, що потрібно – це припинити неприйнятну збройну агресію, перше ніж вона перетворить міста у цвинтарі», – сказав він.
Наразі відомо, що Європейський союз готує нові санкції проти Росії і їх масштаб буде залежати від розвитку подій навколо Маріуполя.
Дар'я Юр'єва