«Мова нанова» – це цікаві курси білоруської мови, історії та традицій. Перші заняття пройшли у Мінську 13 січня 2014 року у галереї «Ў». За цей час «Мова нанова» стала справжнім брендом. Активісти організовували заняття не лише в столиці, а й в інших великих містах Білорусі, як, наприклад, Барановичі, Гродно, Бобруйск, Брест, Молодечно, Могильов, Вітебськ, Островець та Гомель. Під час протестів 2020 року, коли білоруси вийшли на вулиці, висловлюючи протест та невдоволення сфабрикованими результатами президентських виборів та диктатурою Аляксандра Лукашенка, активісти «Мова нанова» активно підтримували протестувальників. 23 липня 2021 року Мінський райвиконком ліквідував організацію, формальним приводом було названо виявлену прокуратурою на сайті «незареєстровану символіку» та логотип телеканалу Белсат. Зараз «Мова нанова» працює в еміграції. Організація запрошує білорусів на безкоштовні курси рідної мови у Варшаві. Українська служба Польського Радіо поговорила з Алєсєю Каролік про те, як зараз функціонує організація і в цілому про життя білоруської діаспори в Польщі.
Алєся зазначила, що у Варшаві заняття відбуваються у приміщенні Білоруського хабу.
Вже у Білоруському хабі до нас приєдналася дівчина Юлія, яка проводить заняття для дітей під егідою «Мова нанова» у Варшаві. Зараз ми називаємось «Мова нанова з Варшави». Ми дещо змінили назву, бо цю ініціативу було ліквідовано у Білорусі. Крім того, сайт «Мова наново» було визнано у Білорусі екстремістським. Тому щоб кожен із нас був у безпеці, ми вирішили змінити назву.
Заняття з дітьми. Архів Білоруського молодіжного хабу
З 2020 року розпочалися глобальні репресії громадянського суспільства. Влада почала забороняти будь-які ініціативи, спрямовані на демократичні перетворення чи права людини, та й взагалі хоч на щось, щоб просто знищити громадянське суспільство. Під цю роздачу потрапила і «Мова нанова». Для нинішньої влади, яка окупувала Білорусь та її громадян, білоруська мова – це щось страшне, щось, що не повинно існувати, а має бути лише російська мова, щоб люди не мали можливості вивчати рідну мову. Крім того, «Мова нанова» – це не лише мова, це ще й гості, які приходять. Це різні люди – і музиканти, й політики, й історики. Людям не дозволять розширити їхній кругозір, думати інакше, адже це дуже небезпечно для влади.
На запитання про те, чи зріс інтерес до вивчення білоруської мови після протестів 2020 року, Алєся відповіла ствердно, оскільки тоді люди вимагали не лише усунення Лукашенка від влади, а й свобод, у тому числі права говорити своєю мовою та не боятися.
Так, безумовно, це було помітно майже одразу. Люди почали частіше говорити білоруською. У нас люди бояться говорити білоруською, бо їм здається, що вони зіпсують гарну мову. Згідно з їхніми уявленнями, білоруська мова – це якийсь музейний експонат: нехай вона стоїть такою гарною, а я краще не буду своїм язиком її псувати. Однак після 2020 року спочатку тільки в соцмережах було помітно, що люди почали потроху писати пости, публікувати історії білоруською. Потім взагалі почали з'являтися додатки білоруською мовою. Помалу люди все частіше починають використовувати білоруську мову. Тому, безумовно, після 2020 року почалася нова хвиля сплеску інтересу до Білорусі, мови, культури, історії. Це дуже помітно.
Я запитала в Алєсі, чи безпечно зараз говорити білоруською мовою, перебуваючи в країні, адже хвиля репресій там так і не закінчилася, у ЗМІ ми постійно читаємо про нові затримання активістів та журналістів.
Нещодавно я десь читала публікацію про жінку, яка після 2020 року перейшла на білоруську мову. Її колеги сприйняли це нормально, але вона трохи боїться, що хтось може сприйняти це інакше та написати донос до міліції, що до неї прийдуть. Здається, що це може призвести до негативних наслідків. Швидше за все, на жаль, зараз небезпечно говорити білоруською в Білорусі.
Повертаючись до «Мова нанова», Алєся Каролик наголосила, що зараз вони працюють не лише у Варшаві.
До нас приєдналися колеги із Вільнюса, Литва. Сьогодні ми проводимо заняття у Труймясті, Вроцлаві, Бидгощі, Білостоку, може, я когось і забула. Як мінімум, у 6-7 містах ми вже є. До 24 лютого ми починали проводити заняття у Києві. Там пройшли лише перші й поки що останні заняття.
Спочатку ми починали займатися лише з дорослими, але після того, як до нашої команди приєдналася Юля, ми почали проводити заняття і для дітей. У Вільнюсі також відбуваються заняття і для дорослих, і для дітей.
Алєся розповіла, що нещодавно у Варшаві для наймолодших учнів курсів «Мова нанова» проводився спектакль «Сябры лесу».
Спектакль для дітей "Сябры лесу" (укр. "Друзі лісу"). Архів Білоруського молодіжного хабу
Його приготувала наша викладачка й організатор занять для дітей Юля разом з Асею. Це театр тіней. Для нього були зроблені витинанки, тобто ми вирізали героїв, друзів лісу, мешканців лісу, з паперу. Ми написали невелику історію. Після цього спекталю ми проводили інтерактивні заняття з дітьми. Герої ставили питання дітям, а вони відповідали. Це був дуже гарний спектакль для спільного проведення часу з дітьми. Після цього ми пропонували дітям також повирізати цих самих героїв. Це інтерактивний спектакль, адже діти були не тільки глядачами, а й учасниками, а потім і тими, хто створює це все.
Я запитала в Алєсі про білоруську діаспору, адже саме емігранти відвідують ці курси. Якщо раніше з Білорусі виїжджали переважно представники інтелігенції, які ставали опонентами режиму, то після подій 2020 року в Польщу переїхали і звичайні білоруси, які ніколи не планували емігрувати, але тікаючи від репресій, мусили покинути свою Батьківщину.
Так, дійсно, після 2020 року виїхало багато білорусів. Це не тільки представники інтелігенції, це й звичайні люди, працівники заводів, підприємці, бізнесмени. Мені здається, що представники усіх сфер зараз виїхали. Навіть зараз невідома точна кількість емігрантів. Хтось каже, що понад 400 тисяч білорусів тільки у Польщі.
Зараз збільшилася кількість зустрічей, заходів для білорусів. Наприклад, раніше у Варшаві був тільки Білоруський дім, пізніше виник Центр білоруської солідарності. Зараз ще є Білоруський хаб та Музей вільної Білорусі, які також організовують різні заходи. Окремо проводяться заходи для бізнесменів чи підприємців. Створюються жіночі клуби. Зараз Фонд для життя проводили зустрічі для жінок. Я брала участь у першій такій зустрічі. Вони зараз створюють жіночу спільноту, щоб підтримувати одна одну і проводять заходи, присвячені різним темам.
Заняття "Мова нанова з Варшави". Архів Білоруського молодіжного хабу
Я попросила Алєсю розповісти, як білоруська діаспора у Варшаві, частиною якої є вона і вся команда «Мова нанова», сприйняли початок повномасштабної війни Росії проти України.
За всю діаспору я не можу говорити, але особисто для мене, для нашої команди, це був жах. Ми навіть не могли проводити заняття, а до 24 лютого ми мали стільки планів. 24 лютого нас дуже підкосило. Ми тимчасово припинили наші заняття, бо кожен із нас включився у надання волонтерської допомоги. Наприклад, «Білоруський молодіжний хаб» був відкритий 24/7 для людей, які терміново виїхали з України та потребували допомоги. Там завжди хтось чергував, допомагав. Також розвозили допомогу. При костелі було організовано пункт збору речей, харчів. Я, наприклад, волонтерила ночами в кімнаті матері та дитини на вокзалі Варшава Західна. Для Білорусі, для білоруської діаспори це, звісно, був удар. Однак мені здається, що більшість білорусів включилася в допомогу українцям, попри те, що, згідно з міжнародним законодавством, Білорусь є агресором. Більшість білорусів це не підтримує, а таки допомагає Україні.
Алєся Каролік наголосила, що, на жаль, дії режиму Лукашенка, який підтримує російську агресію проти України, негативно вплинули на стосунки українців та білорусів.
Безумовно, стосунки змінюються, бо українці по-різному реагують, бо в Україні триває війна, людям боляче, вони щодня когось втрачають. Це зрозуміло, що українці зараз відчувають образу на білорусів. Мені здається, що за всю історію у нас ніколи не було таких конфліктів, але у ХХІ столітті ми маємо з цим справу. Білоруси, наші демократичні сили намагаються донести те, що є білоруси, а є Лукашенко та Росія, які окупували Білорусь, і що нормальні білоруси, звісно, не підтримують війну. Я намагаюсь пояснювати, розповідати. Я маю друзів з України. Слава Богу, вони розуміють, що є Лукашенко, який має проблеми з головою, а є білоруси.
Дар'я Юр'єва