Згідно з опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), більшість українців (59%) в умовах повномасштабної війни дізнається новини з соціальних мереж. Це свідчить про «велике переселення» в онлайн для пошуку актуальної інформації. Хоча телебачення зберігає значну затребуваність, проте не домінує, як це було до 24 лютого, відзначають у КМІС.
59% респондентів до топ-2 джерел зараховують соціальні мережі (а загалом за останні 7 днів отримували інформацію з них 69%). Для порівняння: телемарафон «Єдині новини» зараховують до топ-2 джерел 43% (загалом його дивились 57%).
Оксана Мороз зазначає, що цей тренд не новий, він не зумовлений початком повномасштабної війни Росії проти України, а простежується вже останні три роки.
Насправді це тренд, який вже йде понад три роки. Тобто телебачення відійшло ще перед війною, по осінніх дослідженнях, на третю позицію. Тобто перед війною ситуація була така, що, здається, 46% дізнавалися новини саме з телебачення, 48% з онлайн-медіа, причому туди входили як реальні медіа, так і сміттярки. Понад 60% - це були соціальні мережі. Після повномасштабного вторгнення той же КМІС провів дослідження. Здається, воно проводилося в червні чи в кінці травня, там зафіксувався суттєвий зріст споживання новин у соціальних мережах, але дещо змінилася тенденція. Тобто близько 70% брали новини з соціальних мереж протягом останніх двох місяців, на другому місці йшло телебачення і на третьому місці йшли онлайн-медіа як загальна категорія. Знову ж таки там не були відфільтровані медіа від не медіа. Ці результати, які КМІС показав зараз, фіксують тенденцію - що люди дивилися, слухали за сім днів, але вибірка там менша в два рази у порівнянні з попереднім дослідженням. Тому я б не надто спиралася на поточне дослідження, а швидше б дивилася на тенденцію, яка спостерігалася протягом останніх років, і на дослідження, яке КМІС робив напередодні з більшою вибіркою.
Щоденникове дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології, показало, що серед соціальних мереж є трійка лідерів – це Telegram, YouTube та Facebook.
Після 24 лютого ми побачили зріст Telegram, тобто 66% українців бере інформацію саме з Telegram, новинну інформацію саме з лютого місяця. Це пов’язано з оперативністю інформації, яка там надається, і альтернативністю інформації. В українців є системна й багаторічна недовіра до влади, яка зумовлює постійний пошук альтернативної інформації. Саме Telegram, в тому числі завдяки створеній ФСБшній технології анонімних Telegram-каналів, дає таку можливість. Тому цей фактор і обумовлює тенденційний ріст популярності соціальних мереж і Telegram зокрема. Зараз, я думаю, про якийсь спад, принаймні суттєвий, говорити зарано.
За результатами щоденникового дослідження, 48% витраченого на новини часу припадають на соціальні мережі, на телебачення – 34% (ще 11% – на сайти новин). Експертка попереджає, що необхідно вміти фільтрувати та аналізувати джерела інформації у соцмережах.
Якщо ми говоримо про соціальні мережі, то там будь-хто будь-що може написати. Немає ніякого інструменту контролю цієї інформації. Декларації соціальних мереж, які звучали після повномасштабного вторгнення, про те, що вони якось фільтрують інформацію і так далі, на жаль, ні до чого не призвели. Тому, коли людина йде туди за інформацією, то вона має керуватися виключно принципами своєї інформаційної гігієни: чи вміє вона фільтрувати інформацію, чи ні. На жаль, під впливом страху, стресу і всіх тих обставин, в яких ми живемо останні роки й останній місяць, ця здатність суттєво зменшується навіть у людей, які володіють основами фактчекінгу і так далі, тому що за певних умов ми піддаємося навіть на емоційні повідомлення, здатні їх поширювати без перевірки. Тому перший і важливий момент – це те, що в соцмережах вкрай висока концентрація саме емоційної, фейкової, маніпулятивної інформації. Водночас саме в соціальних мережах так само є сторінки, канали реальних медіа, зокрема медіа з білого списку, які системно дотримуються журналістських стандартів. Якщо людина загуглить білий список медіа від Інститут масової інформації й буде споживати інформацію на сторінках цих медіа або принаймні на сторінках реальних медіа, то це вже буде давати певний рівень захищеності. Третій важливий момент – в соціальних мережах концентрується надзвичайно велика кількість анонімних сторінок, за якими невідомо хто стоїть, і які позиціюють себе як саме ті, які дають інсайдерську інформацію, тобто ту, яка, як правило, є неофіційною і яка відповідає на запитання, на які, наприклад, немає відповідей. Якщо, наприклад, у Залужного запитати, коли закінчиться війна, то він ніколи на це запитання не відповість, але якщо запитати в анонімних Telegram-каналів, то ми знайдемо там купу відповідей різного штибу. Тому, як тільки ми бачимо щось анонімне, то від цього варто відписатися і не сподіватися, що там ми зможемо знайти якесь альтернативне пояснення чи відповідь на запитання, на яке б нам хотілося отримати відповідь.
Від людей з-поза сфери медіа часто можна почути, що ЗМІ можуть брехати, вони маніпулюють, а я готовий/готова повірити лише людині, що сама пережила щось, зіштовхнулася з чимось. Недовіра до традиційних медіа – це не нове явище, і воно притаманне не лише Україні. Оксана Мороз пояснила, чим підживлюється криза довіри до традиційних ЗМІ в українському суспільстві.
Це пов’язано з тим, що святих медіа не буває, навіть якщо вони хороші. Тобто кожне медіа може помилятися, воно може робити помилки. Журналісти – теж люди, вони можуть десь не профільтрувати інформацію або не дотриматися якихсь журналістських стандартів і так далі. Коли мова йде про медіа, особливо ті, які системно дотримуються журналістських стандартів, то ймовірність там зустріти інформацію, яка є некоректною або маніпулятивною, суттєво менша. Якщо ми візьмемо Інституту масової інформації і його рейтинги, то там в жодного медіа не буде 100% виконання журналістських стандартів, але там є медіа, які дотримуються журналістських стандартів на 95%, і є – які на 14%. І ті, і ті називають себе медіа, але ймовірність того, що ми побачимо там маніпуляцію, в рази більша. Зрозуміло, чому люди не довіряють тим чи іншим медіа, навіть, якщо це об’єктивні медіа, тому що вони хапаються за якийсь прецедент, якийсь гучний кейс, який особисто для них був показовим, або який вони запам’ятали, і екстраполюють, що всі медіа однакові. Це в тому числі і російська технологія, яку вони запускають. Таким чином, поляризуючи якісь промахи певних медіа, вони намагаються дискредитувати всі українські медіа, всі об’єктивні медіа, що, звісно, працює проти того, щоб люди дізнавалися об’єктивну інформацію. Крім того, поширюється інформація, що певні медіа, пов’язані з певними владними структурами й так далі. Через недовіру українців до влади шириться ця думка, що їм довіряти не можна. Це призводить до того, що людина бере інформацію там, де її подають в такому руслі, в якому людина хоче це почути. Це, як правило, або сміттярки, або медіа, які мавпують під це.
Оксана Мороз дала поради, як правильно шукати інформацію у соцмережах.
Насправді все дуже просто. Все починається з білого списку Інституту масової інформації. Спочатку ми маємо визначити для себе джерела, які дають об’єктивну інформацію. Це те, що я буду повторювати, тому що для нас вкрай важливо першоджерело – звідки ми цю інформацію дізнаємося, тому що саме воно лягає в основу формування нашої думки, і переконати у зворотному нас не можна. Звісно, людина може брати інформацію, де вона хоче, але важливо, щоб першу інформацію вона дізнавалася з найбільш об’єктивних медіа. Перше правило інформаційної гігієни – це сформувати для себе список з двох-трьох медіа, які є найбільш об’єктивним. Далі, коли ми йдемо брати інформацію, то ми не беремо її з анонімних джерел, якою привабливою вона б нам не здавалися. Якщо це анонімне джерело, то в нього є лише одна мета, задля якого воно створювалося – це маніпулювати. Це або ворог створював, або якісь внутрішні маніпулятори. І перше, і друге присутнє. Вся інша інформація має порівнюватися з першоджерелом, яке ми почули в об’єктивних медіа. Далі людина буде бачити, що збігається, а що - ні. Якщо щось не збігається, то треба додатково перевіряти. Треба, звісно, звертати увагу, як ця інформація поширюється, особливо в соціальних мережах. Якщо її поширюють боти, це дзвінок про те, що хтось хоче, щоб ця інформація поширювалася.
Дар'я Юр'єва